УХВАЛА
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7386/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 18.11.2021
та на ухвалу господарського суду міста Києва
від 25.08.021
за позовом Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна"
про стягнення безпідставно перерахованих коштів у розмірі 1 425 774,95 грн,-
ВСТАНОВИВ:
01.12.2022 Приватне акціонерне товариство ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 01.12.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/7386/21, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» у справі № 910/7386/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7386/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» , з огляду на наступне.
Згідно вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 910/7386/21 складено та підписано 17.01.2022. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 в касаційному порядку припадав на 07.02.2022.
Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду ухвалена 18.11.2021 (повний текст складено 17.01.2022), в Єдиному державному реєстрі судових рішень її текст оприлюднено 27.01.2022, а тому строк на її оскарження закінчився 07.02.2022.
Скаржник вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 01.12.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 910/7386/21 - 01.12.2022, підтвердженням є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, тобто зі пропуском процесуального строку встановленого на касаційне оскарження.
Матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» містять клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/7386/21.
Скаржником в обґрунтування причини звернення з касаційною скаргою після спливу значного строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду зазначено про отримання ухвали Верховного суду від 30.05.2022 про повернення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/7386/21-13.06.2022, введення воєнного стану, а також звертає увагу на ту обставину, що виробничі потужності заявника, виконавчий орган управління та більшість працівників підприємства перебували і перебувають в Миколаївській області.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Скаржник, подавши касаційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 43 ГПК України повинен був виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом, а саме щодо усунення можливих недоліків касаційної скарги на стадії відкриття провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.
Верховний Суд бере до уваги, що саме скаржник був ініціатором касаційного провадження, а тому, звернувшись з касаційною скаргою у справі він є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи.
Таким чином, на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Суд наголошує, що доводи скаржника щодо неможливості відстеження стану справи не приймаються судом, оскільки інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою не тільки Єдиного державного реєстра судових рішень (доступ до якого у період з 24.02.2022 по 27.06.2022 був частково обмежений), а й за допомогою контакт-центру, робота якого не зупинялася.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст.ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Враховуючи зазначене, можливість дізнатись про стан відомого скаржнику судового провадження залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, який повинен був в розумні інтервали часу вживати всіх необхідних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
П. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).
При цьому процесуальним законодавством не передбачено, що після повернення касаційної скарги, перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Верховний Суд звертає увагу, що оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог ГПК України, дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на касаційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику, на думку суду, не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно частини другої статті 114 Господарського процесуального кодексу України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Як зазначено в касаційній скарзі, скаржник ухвалу Верховного суду від 30.05.2022 про повернення первісно поданої касаційної скарги у справі на оспорюванні рішення скаржником отримано 13.06.2022, однак скаржник звернувся з повторною касаційною скаргою лише 01.12.2022, тобто, більше аніж через 5 місяців з дня коли йому стало відомо про повернення первісно поданої касаційної скарги.
Доводи скаржника щодо організації трудового процесу з боку відповідальних осіб не є обставиною, яка впливає на оцінку поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку щодо пропуску строку касаційного оскарження з поважних причин, проте у даному випадку Судом таких об'єктивних перешкод установлено не було, у зв'язку з чим наведені у клопотанні підстави визнаються неповажними.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши вказані доводи скаржника, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності товариства, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.
У вищевказаній клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником не зазначено жодних інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які судом могло б бути розцінено як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, наведені в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.08.2022 у справі № 910/7386/21 не підлягає задоволенню, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7386/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.08.2021 слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 234, 235, частиною 3 статті 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.08.2021 у справі № 910/7386/21.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7386/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР «ГРАНІТ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу господарського суду м. Києва від 25.08.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді О.В. Васьковський
С. В. Жуков