Єдиний унікальний номер 205/8198/22
1-кп/205/990/22
УХВАЛА
22 грудня 2022 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що для даного кримінального провадження існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Так, на думку прокурора, в разі зміни обвинуваченим запобіжних заходів на більш м'який, останні матимуть потенційну можливість ухилятися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їм кримінальні правопорушення, здійснити незаконний вплив на потерпілих і свідків у даному провадженні, а також продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Також прокурор посилався на введення правового режиму воєнного стану на території України та географічну близькість до меж Дніпропетровської області тимчасово окупованих територій, на які можуть виїхати обвинувачені в разі пом'якшення раніше обраного ним запобіжного заходу з метою ухилення від суду та уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані їм злочини, що також свідчить про наявність ризику для даного кримінального провадження. При цьому прокурор просив суд визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 70 розмірів мінімальної заробітної плати.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора і просили суд змінити їм запобіжні заходи на такі, що не пов'язані із триманням під вартою. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд про зменшення суми застави, визначеної відносно нього раніше слідчим суддею, оскільки, на думку вказаного обвинуваченого, її розмір є неспівмірним.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, думки обвинувачених, дослідивши їх доводи і обґрунтування, вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.
Суд погоджується з посиланням прокурора на наявність і актуальність ризиків для даного кримінального провадження. Зокрема, суд обґрунтовано вважає, що в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 матимуть реальну можливість перешкодити судовому розгляду даного кримінального провадження шляхом переховування від суду, побоюючись тяжкості покарання за інкриміновані їм тяжкі злочини, яке загрожує їм в разі визнання винними.
Поряд з цим, залишається актуальним і потенційний ризик незаконного впливу з боку обвинувачених на потерпілих та свідків у даному провадженні з метою зміни ними своїх показань у суді, так як вказані особи на даний час не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Також судом взято до уваги і ту обставину, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновано вчинення нових злочинів в період невідбутого покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком суду, що красномовно свідчить про потенційну можливість продовження останнім вчиняти кримінальні правопорушення, що також є ризиком для даного кримінального провадження.
При цьому, суд також враховує характер та тяжкість покарання, яке може бути застосоване відносно обвинувачених, що кореспондується з характером суспільного інтересу.
Також судом враховано і діючий в Україні правовий режим воєнного стану та географічну близькість тимчасово окупованих територій, що в своїй сукупності свідчить про наявність реальної можливості у обвинувачених почати переховуватися від суду шляхом виїзду на вказані території, де на даний час відсутній контроль правоохоронних органів України за процесуальною поведінкою осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовують подальше перебування обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 під вартою, що відповідає вимогам закону і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються обвинуваченим. Більш м'який запобіжний захід для обвинувачених, на глибоке переконання суду, не забезпечить належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Разом з цим, судом при прийнятті даного рішення враховано і практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 26.06.1991 року у справі «Летельє до Франції», в якому зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати у суспільства таку реакцію, що виправдовує попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, як це зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії».
А тому, на переконання суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає вимогам закону.
При цьому суд з урахуванням положень ч.3 ст.183 КПК України вважає за можливе визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 70 розмірів мінімальної заробітної плати, що за даних умов є достатнім і таким, що відповідає обставинам справи, а тому саме така її сума може бути внесена в якості забезпечення виконанням обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст.314,331,369,371,372 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Обрати відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 19.02.2023 року включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 182 000 (сто вісімдесят дві тисячі) гривень (70 розмірів мінімальної заробітної плати). У випадку внесення застави на депозитний рахунок суду вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зменшення розміру застави - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1 .
З оригіналом згідно: Суддя -
Секретар -