ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2022м. ХарківСправа № 922/500/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Компанії "Byrass Consultants Limited" (1660, Nicosia, Cyprus, st. Karpenisiou Str. 30)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна організація "Спецбуд" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4, оф. 727)
про стягнення 1035251,75 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Компанії "Byrass Consultants Limited" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна організація "Спецбуд" про стягнення 1035251,75 грн., з яких: заборгованість за оренду приміщення у розмірі 1022948,73 грн., що еквівалентно 37185,56 дол. США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 12.01.2022 становив 27,5093 грн. за 1 дол. США та пеню у розмірі 12303,02 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором оренди №04/05 від 20.04.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 15528,78 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 15.03.2022 об 11:00.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Таким чином, 15.03.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2022 відкладено розгляд справи №922/500/22 без визначення дати наступного підготовчого судового засідання. Повідомлено учасників справи про можливість надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі "Електронний суд"; у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд" - електронною поштою на е-mail: inbox@hr.arbitr.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом); у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду. З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку приписів частини 3 статті 196 ГПК України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану" від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 6 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
З метою дотримання розумних строків розгляду справи та необхідності недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2022 призначеного підготовче засідання по справі №922/500/22 на 04.10.2022 о 10:15, явку сторін у судове засідання визнано не обов'язковою.
29.09.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №10800), в якому просить суд розглянути справу без участі позивача за наявними матеріалами справи. Крім того, повідомляє суд про те, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 о 14:15.
07.11.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №13409).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №10800 від 29.09.2022 та вх. №13409 від 07.11.2022).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022 об 11:30.
06.12.2022 та 13.12.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №15672, вх. №16153), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином в порядку статті 120-121 ГПК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Втім, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином в порядку статті 120-121 ГПК України. При цьому, процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Разом з тим, суд зазначає, що копії судових повідомлень із визначенням дати, часу та місця проведення судових засідань у даній справі було адресовано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали господарського суду Харківської області по справі №922/500/22 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що учасники справи також не були позбавлені права та можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи та забезпечити представництво своїх інтересів в судових засіданнях.
Отже, матеріали справи підтверджено, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи впродовж розумного строку та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
20.04.2019 між Компанією "Byrass Consultants Limited" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна організація "Спецбуд" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди №04/05 (надалі - Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове, платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-4", розташовану за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 68, загальною площею 1310,0 кв.м. (орендоване майно) для використання його орендарем. Підписанням цього договору, орендодавець надає орендареві право користування орендованим майном, відповідно до умов цього договору, у якості офісного приміщення протягом строку дії цього договору оренди.
Умовами пункту 1.2. Договору визначено, що орендоване майно належить на праві власності орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.05.2007 р. Орендодавець гарантує, що він наділений необхідною правомочністю для укладення цього договору.
Пунктом 1.9. Договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані та придатному для використання з метою оренди на підставі Акту приймання-передавання орендованого майна, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.1. Договору орендодавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється Актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.
Відповідно до умов пункту 3.1. Договору за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили та визначили, що протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквівалентну 5000,00 (п'ять тисяч) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Крім того, протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання сторонами договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 5000,00 (п'ять тисяч) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Протягом всього строку дії договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 (один) місяць строку оренди. У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов'язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором.
У випадку розірвання та/або припинення договору, гарантійний платіж або будь-яка решта такого підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди.
У разі не внесення та/або не в повному розмірі внесення орендарем гарантійного платежу в порядку та строки, передбачені пунктом 3.2. даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченого гарантійного платежу, за кожен день такого прострочення, а також орендодавець матиме право розірвати даний договір в односторонньому порядку відповідно до умов договору.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що для уникнення непорозумінь сторони погодили, що гарантійний платіж жодним чином не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за даним договором.
Згідно з пунктом 7.1. Договору сторони дійшли згоди, що договір є юридично дійсним, обов'язковим до виконання сторонами і при порушенні сторонами його умов може бути примусово виконаний на підставі рішення суду згідно діючого законодавства України.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що усі спори, розходження чи вимоги, які виникають із договору чи у зв'язку із ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення чи визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді згідно діючого законодавства України.
Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна від 20.04.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-4", розташовану за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 68. Сторони погодили, що орендоване майно передається у належному стані разом із обладнанням (інвентарем), що визначений згідно переліку.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензіями щодо необхідності сплати заборгованості з орендної плати №339/2 від 10.12.2020 та №359/2 від 21.12.2020, в яких звернув увагу відповідача на систематичне порушення зобов'язань з своєчасної та повної сплати орендної плати за Договором оренди №04/05 від 20.04.2019.
Разом з тим, 15.06.2021 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача лист-повідомлення про розірвання договору №22/2, в якому повідомив про розірвання договору оренди №04/05 від 20.04.2019 на підставі умов пункту 3.16, 9.2.1, 9.3. Договору з 15.06.2021 у зв'язку із систематичним невиконанням орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати.
Звертаючись до господарського суду позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання орендодавцем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди №04/05 від 20.04.2019. Натомість відповідачем, на думку позивача, порушено зобов'язання із здійснення своєчасної та повної сплати вартості орендної плати, що мало наслідком виникнення заборгованості, яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Статтею 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно вимог статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Відповідно до статті 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Укладений між сторонами договір №04/05 від 20.04.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором оренди. Відтак, суд зазначає, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.
Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами частини 1 статті 284 ГК України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Таким чином, укладаючи та підписуючи договір №04/05 від 20.04.2019, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Умовами пункту 1.9. Договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані та придатному для використання з метою оренди на підставі Акту приймання-передавання орендованого майна, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що орендодавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється Актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.
З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передавання орендованого майна від 20.04.2019 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-4", розташовану за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 68.
Зазначений Акт приймання-передавання орендованого майна від 20.04.2019 підписано орендодавцем та орендарем без будь-яких зауважень, підписи яких скріплено відтисками печаток. При цьому сторони погодили, що орендоване майно передається у належному стані разом із обладнанням (інвентарем), що визначений згідно переліку.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором оренди №04/05 від 20.04.2019 та надано відповідачу у строкове, платне користування орендоване майно у належному стані.
Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 ЦК України унормовано, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили та визначили, що протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквівалентну 5000,00 (п'ять тисяч) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Згідно з пунктом 3.7 Договору загальна сума орендної плати в місяць складає суму в гривні еквівалентну 5000,00 (п'ять тисяч) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно з умовами договору.
Умовами пункту 3.8. Договору передбачено, що орендна плата підлягає сплаті орендарю в сумі, зазначеній п.п. 3.2. та 3.7. Договору без відрахування з цієї суми ПДВ та інших податків відповідно до законодавства, окрім податку на репатріацію, що утримується орендарем із суми орендної плати в порядку, передбаченому пунктом 3.9 Договору.
Відповідно до пункту 3.9 Договору із суми орендної плати орендар утримує та перераховує до бюджету податок із доходів нерезидента із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності (податок на репатріацію) у розмірі та у порядку, встановленому чинним законодавством України (15% від суми орендної плати або інший розмір, встановлений законами України на момент оплати).
Умовами пункту 3.12. Договору сторони передбачили, що орендна плата, плата за послуги з утримання орендованого майна, гарантійний платіж та будь-які інші платежі, що підлягають сплаті орендарем орендодавцю за договором, вважаються внесеними та сплаченими належним чином та у повному обсязі тільки за умови своєчасної та повної оплати суми такого платежу, передбаченої умовами Договору.
Пунктом 3.13. Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 10 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 4.1. п.п. 4.1.2. Договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі визначені договором.
Натомість обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за Договором оренди №04/05 від 20.04.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц слушно зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2021 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача лист-повідомлення про розірвання договору №22/2, в якому повідомив про розірвання договору оренди №04/05 від 20.04.2019 на підставі умов пункту 3.16, 9.2.1, 9.3. Договору з 15.06.2021 у зв'язку із систематичним невиконанням орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати.
Відповідно до пункту 3.16. Договору сторони домовились, що у випадку, якщо орендар затримає який-небудь платіж за даним договором більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, орендодавець має право розірвати даний договір шляхом направлення орендареві відповідного повідомлення. Сторони шляхом підписання даного договору виражають свою згоду на те, що договір вважається розірваним з моменту відправлення орендодавцем на адресу орендаря письмового повідомлення про розірвання (з дати здачі в установу поштового зв'язку відповідного поштового відправлення з вказаними документами). При цьому виплачена орендна плата орендареві не повертається.
Згідно з пунктом 9.1., п.п. 9.1.1. Договору передбачено, що договір підлягає припиненню (розірванню) односторонньо орендодавцем/орендарем відповідно до умов договору.
Пунктом 9.2., п.п. 9.2.1. Договору погоджено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою орендодавця у випадку прострочення більше ніж на 10 (десять) календарних днів сплати орендної плати, комунальних та інших платежів, що передбачені договором.
Умовами пункту 9.3. Договору сторони дійшли згоди, що договір вважається розірваним односторонньо орендодавцем з підстав, визначених пунктом 9.2. договору, з моменту відправлення орендодавцем на адресу орендаря листа-повідомлення про розірвання (з дати здачі в установу поштового зв'язку відповідного поштового відправлення), якщо інше не буде передбачене в листі-повідомленні орендодавця, та в договорі. Даний лист-повідомлення вважається документом, що засвідчує розірвання договору. Одностороннє розірвання договору зі сторони орендодавця не передбачає оформлення додаткового правочину до договору.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тобто, за загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускаються лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2018 у справі № 922/3248/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19; від 03.09.2020 у справі № 905/945/19.
Приписами частини 2, 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За змістом наведених положень законодавства слідує, що розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов.
Таким чином, принцип договірного регулювання правовідносин, що утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо одностороннього розірвання договору, що і було досягнуто між сторонами в умовах пункту 3.16, 9.2.1, 9.3. Договору.
Враховуючи зазначене, позивачем реалізовано право на розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку із неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної сплати орендної плати, що передбачено умовами пункту 3.16, 9.2.1, 9.3. Договору. Встановлена обставина справи свідчить про припинення між сторонами господарських правовідносин, взаємних прав та обов'язків з виконання умов спірного договору з 15.06.2021.
Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Умовами пункту 9.4. Договору сторони передбачили, що розірвання договору в будь-якому випадку не звільняє орендаря від обов'язків оплатити у повному обсязі заборгованість по орендній платі та іншим платежам, а також збитків нанесених орендодавцю.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за оренду приміщення у розмірі 1022948,73 грн., що доданий до позовної заяви, суд встановив, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 1022948,73 грн., що еквівалентно 37185,56 дол. США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 12.01.2022 становив 27,5093 грн. за 1 дол. США визнається судом правомірною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 12303,02 грн., суд враховує наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).
Положеннями частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 та частини 1 статті 218 ГК України передбачено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
Умовами пункту 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати, комунальних та інших платежів, передбачених договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 12303,02 грн., суд встановив, що відповідне нарахування також не суперечить вимогам законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 12303,02 грн., є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, надавши належну правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна організація "Спецбуд" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4, оф. 727, код ЄДРПОУ 37657776) на користь Компанії "Byrass Consultants Limited" (1660, Nicosia, Cyprus, Karpenisiou Str. 30, код 000000000, IBAN № НОМЕР_1 в АТ "Кристалбанк", м. Київ, МФО 339050) заборгованість за оренду приміщення у розмірі 1022948,73 грн., що еквівалентно 37185,56 дол. США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 12.01.2022 становив 27,5093 грн. за 1 дол. США, пеню у розмірі 12303,02 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15528,78 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" грудня 2022 р.
Суддя Г.І. Сальнікова