Рішення від 15.12.2022 по справі 922/498/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022м. ХарківСправа № 922/498/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5)

до Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська обл., Барвінківський р-н., с. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв. 2)

про стягнення 2144613,68 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" до Фермерського господарства "Кубань" про стягнення 2144613,68 грн., з яких: основний борг у розмірі 1350745,24 грн., плата за користування чужими коштами у розмірі 27015,21 грн., штраф у розмірі 675372,62 грн., 24 % річних у розмірі 91480,61 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської техніки №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленої сільськогосподарської техніки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.03.2022 об 11:50.

22.02.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №4253).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2022 відмовлено в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №4253 від 22.02.2022).

Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Таким чином, 01.03.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2022 відкладено розгляд справи №922/498/22 без визначення дати наступного підготовчого судового засідання. Повідомлено учасників справи про можливість надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі "Електронний суд"; у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд" - електронною поштою на е-mail: inbox@hr.arbitr.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом); у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду. З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку приписів частини 3 статті 196 ГПК України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану" від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 6 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

25.07.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №7173), в якій позивач просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, розгляд справи здійснювати за наявними у справі матеріалами за відсутності представника позивача. Окрім того, вказує, що позивач не отримував від відповідача відзив на позовну заяву. Також у поданій заяві повідомляє суд про те, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити.

З метою дотримання розумних строків розгляду справи та необхідності недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2022 призначеного підготовче засідання по справі №922/498/22 на 04.10.2022 о 10:00, явку сторін у судове засідання визнано не обов'язковою.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 о 14:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 задоволено заяву позивача (вх. №7173 від 25.07.2022).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022 об 11:15.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином в порядку статті 120-121 ГПК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився. При цьому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Водночас з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2022, яку було адресовано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було отримано відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд господарським судом Харківської області даної справи №922/498/22 (а.с. 53).

Разом з тим, копії інших судових повідомлень із визначенням дати, часу та місця проведення судових засідань у даній справі також було адресовано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судові повідомлення не було доставлено на адресу відповідача у зв'язку із призупиненням АТ "Укрпошта" приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 64713, про що працівниками відділу канцелярії суду складено відповідні Акти про неможливість відправки кореспонденції, що долучені судом до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 21 розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції"

В силу абзацу 2 частини 1 статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З метою дотримання пункту 21 розділу XI Перехідних положень ГПК України та частини 1 статті 12-13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" судом своєчасно та у належний спосіб повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи №922/498/22 через оголошення відповідного змісту на офіційному веб-сайті судової влади України, які також долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали господарського суду Харківської області по справі №922/498/22 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що учасники справи також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", та за відомим учасникам справи номером даної справи №922/498/22 ознайомитися із змістом ухвал господарського суду Харківської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

З огляду на вище вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи в розумні строки. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням низки основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених статтею 2 ГПК України.

Враховуючи обставини справи та введення правового режиму воєнного стану в Україні, а також беручи до уваги поточну обстановку, що склалася у м. Харкові, суд застосовує у даній справі принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Отже, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи, що явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалася, неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи впродовж розумного строку та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

31.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (надалі - позивач, постачальник) та Фермерським господарством "Кубань" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки №31/08/2020ХАР (надалі - Договір), відповідного до умов пункту 1 якого, постачальник зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку (надалі - товар) в такій кількості, по такій ціні та на таких умовах, що є зазначеними у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Умовами пункту 2.1. Договору передбачено, що покупець купує товар в кількості і по цінах згідно Додатку №1 до Договору та пункту 2.2. даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору вартість (ціна) товару, що поставляється за договором, складає 2358720,00 грн. в т.ч. ПДВ 393120,00 грн., що є еквівалентом 72000,00 Євро, згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020, що дорівнює 32,76 грн.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу Євро до гривні, що встановлений ПАТ "Креді Агріколь Банк" на час закриття торгів (надалі - курс банку) на дату здійснення розрахунків (перерахування коштів) покупцем постачальнику.

Згідно з пунктом 2.4. Договору сторони визначили, що вартість (ціна) товару остаточно визначається та сплачується покупцем в наступному порядку: якщо курс банку на день проведення розрахунків є вищим, ніж зазначений у пункту 2.2. Договору покупець сплачує постачальнику за товар згідно курсу банку. Якщо курс банку на день проведення розрахунків буде нижчим, ніж зазначений у пункту 2.2. Договору, для остаточного розрахунку приймається вартість товару зазначена у договорі у гривнях на дату підписання договору або вартість, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 2.7. Договору сторони узгодили, що покупець здійснює платежі по договору на таких умовах:

2.7.1 покупець оплачує 10% від загальної вартості товару, що складає 235872,00 грн., що є еквівалентом 7200,00 Євро в строк до 01 вересня 2020 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (електронної пошти).

2.7.2. покупець оплачує 10% загальної вартості товару, що складає 235872,00 грн., що є еквівалентом 7200,00 Євро в строк до 25 вересня 2020 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (електронної пошти).

2.7.3. покупець оплачує 30% від загальної вартості товару, що складає 707616,00 грн., що є еквівалентом 21600,00 Євро в строк до 30 грудня 2020 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (електронної пошти).

2.7.4. покупець оплачує 25% від загальної вартості товару, що складає 589680,00 грн., що є еквівалентом 18000,00 Євро в строк до 30 липня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (електронної пошти).

2.7.5. покупець оплачує 25% від загальної вартості товару, що складає 589680,00 грн., що є еквівалентом 18000,00 Євро в строк до 30 серпня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (електронної пошти).

Умовами пункту 3.2. Договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця після повного розрахунку за товар з постачальником.

Пунктом 3.5. Договору погоджено, що товар вважається поставлений постачальником та прийнятий покупцем, після передачі товару покупцю, що підтверджується підписаною видатковою накладною або Актом приймання-передачі товару.

Додатком №1 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 сторони визначили специфікації, ціни та умови поставки. Так, визначено обладнання: кукурудзяна жатка Zigler Champion 870 з подрібненням та міжряддям (8-70 см), нова під ззк Кейс 7140, ширина - 5950 мм., вага - 2529 кг. Країна виробник - Німеччина, компанія Zigler; ціна за одиницю - 982800,00 грн.; кількість - 2 шт.; сума - 1965600,00 грн.; умови поставки - Харківська обл., Балаклійський р-н., с. Вільне; термін - до 04.09.2020 після виконання п. 2.7.1. Договору. Загальна сума з ПДВ: 2358720 грн., в т.ч. ПДВ 393120,00 грн., що еквівалентно 72000,00 Євро згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.

Додатком №2 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 сторони погодили гарантійні умови та сервісну підтримку.

Актом приймання-передачі товару від 28.09.2020 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 постачальник передав, а покупець прийняв товар: жатку для збирання кукурудзи Ziegler Corn Champion 8/70 Case №4205622 у кількості 1 шт.; жатку для збирання кукурудзи Zieglera Corn Champion 8/70 NH №4204359 у кількості 1 шт.

Додатковою угодою №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 сторони дійшли взаємної згоди викласти пункт 2.8., 6.3. Договору у наступній редакції: "2.8. Здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах: 2.8.1. Покупець доплачує до 100% від загальної вартості товару суму, що складає 1673603,24 грн., що є еквівалентом 51086,79 Євро та відсотки згідно п. 2.9 в строк до 20 жовтня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (або електронної пошти).

Пунктом 6.3. Договору погодили, що покупець у випадку прострочення платежів, зазначених у пункті 2.8 Договору, оплачує постачальнику за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу або на вибір постачальника оплачує штраф за неналежне виконання зобов'язань у розмірі 50% від суми боргу."

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що відповідачем взяті на себе зобов'язання Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 в частині здійснення на користь позивача повної та своєчасної сплати вартості поставленої сільськогосподарської техніки виконано лише частково у розмірі 30768,46 Євро.

Таким чином, позивачем зазначено про належне виконання постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020. Однак, за твердженням позивача, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості товару, що мало наслідком виникнення заборгованості перед позивачем, яка з урахуванням часткових сплат становить 1350745,24 грн. в тому числі ПДВ, що еквівалентно 41231,54 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.).

13.01.2022 позивач звернувся на адресу відповідача із претензією-вимогою про сплату заборгованості вих. №6/1 від 13.01.2022, в якій зазначив про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань та вимагав здійснити оплату заборгованості за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020, яка залишилася без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 174 ГК України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Із матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

Таким чином, укладаючи та підписуючи Договір №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткову угоду №1 від 09.08.2021, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Судом встановлено, що відповідно до умов пункту 2.2. Договору та Додатку №1 до нього, вартість (ціна) товару, що поставляється за договором, складає 2358720,00 грн. в т.ч. ПДВ 393120,00 грн., що є еквівалентом 72000,00 Євро, згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020, що дорівнює 32,76 грн.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що товар вважається поставлений постачальником та прийнятий покупцем, після передачі товару покупцю, що підтверджується підписаною видатковою накладною або Актом приймання-передачі товару.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі товару від 28.09.2020 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 постачальник передав, а покупець прийняв товар: жатку для збирання кукурудзи Ziegler Corn Champion 8/70 Case №4205622 у кількості 1 шт. та жатку для збирання кукурудзи Zieglera Corn Champion 8/70 NH №4204359 у кількості 1 шт., який підписано сторонами без будь-яких зауважень щодо комплектності та технічного стану зазначеного товару, підписи яких скріплено відтисками печаток юридичних осіб. При цьому сторони підтвердили проведення інструктажу щодо особливостей експлуатації машини (а.с. 21).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе договірні зобов'язання за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та поставлено відповідачу зазначений товар.

Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, 2 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується, що відповідачем на виконання умов Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 здійснено сплату вартості поставленого товару лише частково у розмірі 30768,46 Євро, а саме: 31.08.2020 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 30000,00 грн., що є еквівалентом 912,41 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 31.08.2020 р., що дорівнює 32,88 грн.; 21.09.2020 відповідач сплатив кошти у розмірі 210455,63 грн., що є еквівалентом 6295,11 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 21.09.2020 р., що дорівнює 33,43 грн.); 28.09.2020 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 238214,93 грн., що є еквівалентом 7203,35 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.09.2020 р., що дорівнює 33,07 грн.); 29.01.2021 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 40793,19 грн., що є еквівалентом 1191,04 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 29.01.2021 р., що дорівнює 34,25 грн.); 12.02.2021 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 180000,00 грн., що є еквівалентом 5311,30 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 12.02.2021 р., що дорівнює 33,89 грн.); 29.10.2021 відповідач сплатив кошти у розмірі 120000,00 грн., що є еквівалентом 3663,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.); 10.11.2021 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 29377,60 грн., що є еквівалентом 896,75 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.); 26.11.2021 р. відповідач сплатив кошти у розмірі 53480,80 грн., що є еквівалентом 1632,50 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн); 17.12.2021 відповідач сплатив кошти у розмірі 120000,00 грн., що є еквівалентом 3663,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.).

Таким чином, позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 та Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 з урахуванням часткових сплат становить 41231,54 Євро, що в еквіваленті на гривню складає 1350745,24 грн. в тому числі ПДВ (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.).

У зв'язку із цим, позивачем оформлено та виставлено відповідачу рахунок на оплату №144 від 24.01.2022 на суму 1350745,24 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову сплату вартості поставленого товару на рахунок постачальника, про що свідчать наступні платіжні доручення: №644 від 31.08.2020 на суму 30000,00 грн.; №660 від 21.09.2020 на суму 210445,63 грн.; №664 від 28.09.2020 на суму 238214,93 грн.; №H473022 від 29.01.2021 на суму 165000,00 грн.; №H515177 від 12.02.2021 на суму 180000,00 грн.; №I404846 від 29.10.2021 на суму 120000,00 грн.; №I435907 від 10.11.2021 на суму 70000,00 грн.; №I500460 від 26.11.2021 на суму 100000,00 грн.; №I567887 від 17.12.2021 на суму 120000,00 грн. При цьому судом взято до уваги відповідне призначення платежу по кожному із наведених вище платіжних доручень та доданий до позовної заяви Акт звірки взаєморозрахунків за Договором №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 з урахуванням обставин даної справи.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку основного боргу у розмірі 41231,54 Євро, що в еквіваленті на гривню складає 1350745,24 грн. в тому числі ПДВ (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.) суд встановив, що у проведеному розрахунку допущено арифметичну помилку.

Враховуючи умови договору, вимоги чинного законодавства, обставини справи та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності суд встановив, що правомірною, обґрунтованою та арифметично вірною до стягнення є сума основного боргу у розмірі 41225,27 Євро, що в еквіваленті на гривню складає 1350539,85 грн. Відтак, повно та всебічно з'ясувавши обставини даної справи суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 205,39 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 675372,62 грн., суд враховує наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.

При цьому, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Як встановлено та зазначено судом вище, Додатковою угодою №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 сторони дійшли взаємної згоди викласти пункт 2.8., 6.3. Договору у наступній редакції: "2.8. Здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах: 2.8.1. Покупець доплачує до 100% від загальної вартості товару суму, що складає 1673603,24 грн., що є еквівалентом 51086,79 Євро та відсотки згідно п. 2.9 в строк до 20 жовтня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (або електронної пошти).

Пунктом 6.3. сторони узгодили, що покупець у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 2.8 Договору, оплачує постачальнику за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу або на вибір постачальника оплачує штраф за неналежне виконання зобов'язань у розмірі 50% від суми боргу."

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань та строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за цим договором здійснюється протягом трьох років.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 675372,62 грн. на відповідність умовам договору, обставинам справи та вимогам законодавства суд встановив, що обґрунтованим та арифметично вірним є штраф у розмірі 675269,92 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову у відповідній частині та відмови у задоволенні штрафу у розмірі 102,70 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 24 % річних у розмірі 91480,61 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Норма щодо 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення грошових зобов'язань покупець у відповідності до вимог статті 625 ЦК України сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 24% річних від суми невиконаного грошового зобов'язання за весь період прострочення.

Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, було змінено розмір річних визначений у законі та встановлено нарахування 24 % замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 24% річних у розмірі 91480,61 грн. за період з 20.10.2020 по 31.01.2022 суд встановив, що у вказаному розрахунку допущено темпоральну та арифметичну неточність у періоді та розмірі нарахувань.

Матеріалами справи встановлено, що Додатковою угодою №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 сторони дійшли взаємної згоди викласти пункт 2.8., 6.3. Договору у наступній редакції: "2.8. Здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах: 2.8.1. Покупець доплачує до 100% від загальної вартості товару суму, що складає 1673603,24 грн., що є еквівалентом 51086,79 Євро та відсотки згідно п. 2.9 в строк до 20 жовтня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (або електронної пошти).

Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17).

З огляду на вказане, потрібно вважати, що період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, враховуючи вимоги законодавства, а також беручи до уваги погоджені між сторонами умови договору та обставини справи суд встановив, що правомірним, обґрунтованим та арифметично вірним є розрахунок 24% річних за період з 21.10.2021 по 31.01.2022 у розмірі 91466,70 грн. У зв'язку із цим, у задоволенні решти у розмірі 13,91 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про стягнення плати за користування чужими коштами (відстрочку платежу) у розмірі 27015,21 грн., суд виходить з наступного.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу, тому нараховуються 1% на місяць на неоплачену суму товару в еквіваленті до Євро, починаючи з 01 жовтня 2020 року та до дати повного розрахунку, оплата яких здійснюється покупцем в строк до 30-го числа кожного поточного місяця (щомісячно), шляхом перерахування грошових сум на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури. У випадку затримки оплати відсотків по відстрочці платежу більше ніж на 10 календарних днів, постачальник зберігає за собою право переглянути відсоткову ставку, розмір котрої складатиме 24% річних від залишкової суми вартості товару в гривні.

Як стверджує позивач, відповідачем зобов'язання з оплати відсотків за користування чужими коштами (відстрочку платежу) виконано частково, а саме: 09.12.2020 відповідач сплатив кошти у розмірі 39317,76 грн., що є еквівалентом 1152,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 09.12.2020 р., що дорівнює 34,13 грн.); 29.01.2021 відповідач сплатив кошти у розмірі 32058,00 грн., що є еквівалентом 936,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 29.01.2021 р., що дорівнює 34,25 грн.); 10.11.2021 відповідач сплатив кошти у розмірі 40622,40 грн., що є еквівалентом 1240,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.); 26.11.2021 відповідач сплатив кошти у розмірі 46519,20 грн., що є еквівалентом 1420,00 Євро (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020 р., що дорівнює 32,76 грн.).

Таким чином, позивачем зазначено, що відповідачем було сплачено на користь позивача відсотки за користування чужими коштами (відстрочку платежу) у розмірі, що становить 4748,00 Євро за період з 01.10.2020 по 30.11.2021.

Враховуючи зазначене, позивачем за період з 01.12.2021 по 31.01.2022 визначено розмір плати за користування чужими коштами (відстрочку платежу) у розмірі 824,64 Євро, що у гривневому еквіваленті становить 27015,21 грн., згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020, що дорівнює 32,76 грн., у зв'язку із чим виставлено відповідачу рахунок на оплату №143 від 24.01.2022.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного.

Положеннями частини 5 статті 694 ЦК України унормовано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Частиною 3 статті 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд зазначає, що згідно з усталеною судовою практикою термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник одержує можливість до певного строку не повертати кошти (або оплату за товар, якщо мова йде про товарний кредит). Тобто з дозволу кредитора боржник користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Друге - коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима.

У частині 3 статті 692 ЦК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов'язання. Наведений висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

Отже, плата за користування чужими грошовими коштами має вноситись до закінчення строку, на який було надано грошові кошти/товарний кредит. Відповідно, якщо право користуватись коштами припиняється, припиняється і обов'язок платити за це. У випадку, якщо боржник продовжує користуватись грошима після закінчення строку (неправомірне користування) кредитор не позбавлений права на отримання процентів. Разом із тим, плата за прострочення виконання зобов'язання охоплена диспозицією частини 2 статті 625 ЦК України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Порядок нарахування процентів як винагороди за правомірне користування залежно від виду правовідносин детально визначено нормами Цивільного кодексу України (стаття 1048 - позика, стаття 1054 - кредит, частина 5 статті 694 - товарний кредит). При цьому після закінчення строку повернення коштів плата за користування ними трансформується у своєрідну компенсацію, гарантію належного виконання грошового зобов'язання та охоплюється статтею 625 ЦК України.

Отже, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Як встановлено судом, сторони Додатковою угодою №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 дійшли взаємної згоди викласти, зокрема пункт 2.8. Договору у наступній редакції: "2.8. Здійснення розрахунків відбувається на наступних умовах: 2.8.1. Покупець доплачує до 100% від загальної вартості товару суму, що складає 1673603,24 грн., що є еквівалентом 51086,79 Євро та відсотки згідно п. 2.9 в строк до 20 жовтня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв'язку (або електронної пошти)".

Таким чином, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать про обов'язок відповідача виконати умови пункту 2.8 в погодженій між сторонами редакції Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020 в строк до 20.10.2021. Якщо договірне зобов'язання відповідачем не виконано в погоджений між сторонам строк до 20.10.2021, то слід вважати, що з 21.10.2021 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та підлягає застосуванню охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено розрахунок плати за користування чужими коштами (відстрочку платежу) у розмірі 824,64 Євро, що у гривневому еквіваленті становить 27015,21 грн. (згідно курсу продажу Євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 28.08.2020, що дорівнює 32,76 грн.) за період з 01.12.2021 по 31.01.2022, що виходить за межі погодженого між сторонами строку виконання відповідачем зобов'язання згідно з умовами пункту 2.8 Додаткової угоди №1 від 09.08.2021 до Договору №31/08/2020ХАР від 31.08.2020.

При цьому як встановлено судом, позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення 24% річних у якості плати за неправомірне користування відповідачем коштами за період з 21.10.2021 по 31.01.2022 на підставі пункту 8.4. Договору та частини 2 статті 625 ЦК України.

Натомість суд звертає увагу, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Відповідним чином, регулятивна норма і охоронна норма не можуть застосовуватись одночасно до одних і тих же правовідносин. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення свого зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16; Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №909/1278/15).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012 дійшов висновку про те, що проценти за правомірне користування чужими коштами не сплачуються у випадку сплати процентів за неправомірне користування.

Відтак, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності з огляду на наведену вище правову позицію Верховного Суду, свідчать про необґрунтованість заявленої до стягнення плати за користування чужими коштами (відстрочку платежу) у визначений позивачем період нарахувань, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 27015,21 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Наявні в матеріалах справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджено судом, і наведених вище обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовують.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська обл., Барвінківський р-н., с. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв. 2, код ЄДРПОУ 35604607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5, код ЄДРПОУ 33870417) основний борг у розмірі 1350539,85 грн., штраф у розмірі 675269,92 грн., 24% річних у розмірі 91466,70 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 31759,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" грудня 2022 р.

Суддя Г.І. Сальнікова

Попередній документ
107983548
Наступний документ
107983550
Інформація про рішення:
№ рішення: 107983549
№ справи: 922/498/22
Дата рішення: 15.12.2022
Дата публікації: 23.12.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (07.02.2022)
Дата надходження: 07.02.2022
Предмет позову: стягнення коштів
Розклад засідань:
15.11.2022 14:00 Господарський суд Харківської області