Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4274/21 Головуючий у 1-й інст. Євген Татуйко
Категорія 72 Доповідач Борисюк Р. М.
13 грудня 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/4274 за заявою виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,
У грудні 2021 року виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до суду із даним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів на утримання доньки аліменти у розмірі 50 % від прожиткового мінімуму з кожного для дитини відповідного віку на користь особи чи установи , яка у подальшому буде здійснювати догляд за нею.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачі є батьками ОСОБА_3 . Батько дитини із сім'єю не проживає, участі у вихованні дитини не приймає, про місце його перебування матері дитини нічого не відомо. Сама ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, за що неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності, нехтує вихованням дитини, не піклується про її духовний та моральний розвиток, має нестабільний дохід, у зв'язку з чим не завжди може забезпечити належні побутові умови. Питання виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків неодноразово виносилось на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де вона була попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків. Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 червня 2022 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з кожного відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі по 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць, на особовий рахунок створений виконавчим комітетом Житомирської міської ради, а в подальшому дані накопичені гроші передати на користь установи або особи, яка буде здійснювати догляд за дитиною. Стягнення аліментів починати з 22 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти на утримання ОСОБА_3 , які будуть надходити після визначення особи або установи, яка буде здійснювати догляд за дитиною стягувати на користь останньої безпосередньо у визначеному раніше даним судовим рішенням обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині позбавлення її батьківських прав і стягнення з неї аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову стосовно неї відмовити, оскільки висновки суду про неналежне виконання нею батьківських обов'язків є недоведеними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин справи.
Крім того, суд не надав у своєму рішенні основного висновку про те, чи буде відповідати найважливішим інтересам дочки перебування її в будинку дитини без збереження зв'язків з нею, та чи буде даний заклад забезпечувати її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. При позбавленні її батьківських прав, дочка може бути усиновлена іншою сім'єю і зв'язок з нею може бути розірваний назавжди, що є найбільшим страхом для неї.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав.
Представники виконавчого комітету Житомирської міської ради та органу опіки та піклування Житомирської міської ради заперечили проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 жовтня 2021 року складено акт працівниками органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про виявлену дитину та її доставку о 2 годині 24 хвилини того ж дня. Даним актом зазначено, що була виявлена дитина жіночої статі віком приблизно 1 рік 3 місяці за адресою: АДРЕСА_1 з переохолодженням на ім'я ОСОБА_5 . Дитина доставлена до КП "Дитяча лікарня ім. В.Й. Башека".
15 жовтня 2022 року директором Комунального підприємства "Дитяча лікарня ім. В.Й. Башека" Житомирської міської ради ОСОБА_6 скеровано повідомлення на ім'я начальника Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Бібли О.В. згідно якого вказано, що 14 жовтня 2021 року до педіатричного відділення № 3 стаціонару поступила малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина доставлена працівниками патрульної поліції.
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 скеровано заяву на ім'я начальника (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Бібли О.В., у якій ОСОБА_1 повідомляє, що 13 жовтня 2021 року, відпочиваючи з друзями та малолітньою дитиною, вона вживала алкогольні напої у зв'язку з чим сусідами було викликано працівників поліції. Останні у свою чергу, помістили її дитину до лікарні. Разом з тим, ОСОБА_1 просить здійснити перевірку її умови проживання та повернути дитину в сім'ю.
Цього ж дня актом обстеження умов проживання встановлено, що умови проживання для дитини у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 є задовільними, дитина забезпечена одягом, взуттям, продуктами харчування. За результатами бесіди з матір'ю - ОСОБА_1 членами комісії прийнято рішення про доцільність підняття питання про повернення ОСОБА_3 у сім'ю.
16 листопада 2021 року директором Житомирського міського центру соціальних служб Житомирської міської ради Юрченко О. до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради скеровано лист згідно змісту якого ОСОБА_7 повідомляє, що підвідомчою їй службою здійснено оцінку потреб сім'ї ОСОБА_1 , згідно якого громадянкою ОСОБА_1 створено необхідні умови для проживання дитини. Водночас, з матір'ю проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов'язків та ведення здорового способу життя, про що взято письмове зобов'язання. Разом з тим, ОСОБА_7 у своєму листі вказує на те, що під час чергового відвідування сім'ї ОСОБА_1 останній буде запропоновано соціальний супровід.
10 грудня 2021 року старшим інспектором Житомирського РУП Мацієвською Н.В. складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно якого 10 грудня 2021 року о 10 годині 30 хвилин в під'їзді будинку за адресою: АДРЕСА_3 знайдено дитину. Зі слів сусідів було встановлено її ім'я - ОСОБА_3 . Дитина доставлена до КП "Дитяча лікарня ім. В.Й. Башека" ЖМР.
Цього ж дня в.о. директора Комунального підприємства "Дитяча лікарня ім. В.Й. Башека" Житомирської міської ради ОСОБА_8 скеровано повідомлення на ім'я начальника Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Бібли О.В. згідно якого вказано, що 10 грудня 2021 року до педіатричного відділення № 3 стаціонару поступила малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина доставлена у супроводі поліції та служби у справах дітей.
Актом обстеження побутових умов від 10 грудня 2021 року встановлено, що умови проживання у помешканні за адресою: АДРЕСА_3 є частково задовільними. Зі слів співмешканця - ОСОБА_9 ОСОБА_1 залишає малолітню ОСОБА_3 вночі саму. На момент здійснення відвідування ОСОБА_1 , остання перебувала у стані алкогольного сп'яніння та у помешканні був відчутний стійкий запах алкоголю.
Актом обстеження побутових умов від 13 грудня 2021 року встановлено, що умови проживання у помешканні за адресою: АДРЕСА_3 є задовільними.
14 грудня 2021 року наказом № 97-П Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3
15 грудня 2021 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відібрано малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа директора Житомирського обласного центру соціально-психологічної допомоги Черемісіної Р. від 5 січня 2022 року, направленого начальнику Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, ОСОБА_10 перебувала з дітьми у вказаному закладі тричі. За час перебування у центрі спеціалістами виявлено низький рівень психологічної зрілості матері та недобросовісне виконання останньою батьківських обов'язків. За ОСОБА_10 помічені також істеричні реакції під час яких вона не звертала уваги на тривалий надривний плач дитини. Окрім цього, матір неодноразово з'являлась у закладі у нетверезому стані, залишала дитину без нагляду.
11 січня 2022 року заступником начальника Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Богданом В. надано відповідь на звернення, у якому міститься інформація, що 18 жовтня 2021 року та 5 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Висновком оцінки потреб сім'ї від 11 січня 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 схильна до ведення нездорового способу життя, не працює, її сім'я перебуває у скрутному матеріальному становищі, має низький виховний потенціал, не займається вихованням старших дітей. Окрім цього, ОСОБА_1 потребує підтримки у забезпеченні потреб ОСОБА_2 . Із вказаним висновком ОСОБА_1 погодилась, що підтверджено її підписом у частині 3 вказаного висновку (а.с.30).
20 січня 2022 року заступником начальника Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Богданом В. надано інформацію згідно якої 10 грудня 2021 року щодо громадянки ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 ЦПК України.
Довідкою Комунального некомерційного підприємства "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради від 21 січня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 з 20 січня 2022 року перебуває у вказаному закладі та знаходиться на повному державному утриманні та вихованні.
Відповідно до довідки від 13 травня 2022 року Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" ОСОБА_1 працює укладальником-пакувальником 2-го розрядку в цеху з виробництва морозива та вафельної продукції.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради від 17 травня 2022 року ОСОБА_3 перебуває у вказаному закладі з 20 січня 2022 року. У даний заклад дитина поступила з діагнозами: синдром мінімальної церебральної дисфункції, вроджена вада розвитку нирок, вторинна кардіопатія, респіраторна вірусна інфекція, ринофарингіт середньої тяжкості. Станом на день видачі довідки ОСОБА_2 має наступні діагнози: синдром мінімальної церебральної дисфункції, вроджена вада нирок та вторинна кардіопатія. Зріст дівчинки - 77 см, вага -10 кг. Разом з тим, КНП "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради повідомляє, що за час перебування дитини у закладі матір навідувала її 6 разів, а також телефонувала, цікавилась її життям та здоров'ям, а також надавала допомогу на утримання дитини.
Відповідно до листа про надання інформації від 3 червня 2022 року адміністрація Комунального підприємства "Дитяча лікарня імені В.Й. Башека" Житомирської міської ради ОСОБА_2 тричі перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі. Двічі з дитиною по догляду знаходилась її матір - ОСОБА_1 . У період з 10 грудня 2021 року по 21 грудня 2021 року матір тільки відвідувала дитину.
Згідно листа директора Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради Кутишенка М. від 6 червня 2022 року ОСОБА_1 у КНП "ОМСЦ" ЖОР на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи врахував всі обставини справи, які характеризують поведінку відповідачки відносно її малолітньої дитини, зокрема, те, що відносно ОСОБА_1 неодноразово складались протоколи про адміністративне правопорушення за ст.184 КУАП у зв'язку з невиконанням нею обов'язків по вихованню дитини. Через те, що відповідачка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, не здійснювала догляд за дочкою, яка фактично у нічний час і холодну пору року перебувала без догляду на вулиці або в під'їзді будинку, дитина двічі вилучалась працівниками поліції і поміщалась до дитячої міської лікарні міста Житомира.
Незважаючи на проведення профілактичних заходів щодо ОСОБА_1 , її поведінка відносно дитини не змінилася, тому ОСОБА_5 взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Дівчинка має ряд захворювань як-то синдром мінімальної церебральної дисфункції, вроджена вада нирок та вторинна кардіопатія, які потребують постійного лікарського нагляду і лікування.
Акти, відповідно до яких умови проживання дитини визначаються як частково задовільні та задовільні (а.с.14,15), не є достатнім і переконливим доказом створення матір'ю належних і безпечних умов для життя і виховання дитини. Так, квартира АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_1 , належить її співмешканцю ОСОБА_9 . Власним житлом ОСОБА_1 не забезпечена.
На час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідачка вже не працює, засобів до існування не має. Емоційна прив'язаність до дитини, як про це зазначає ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, без практичних, повсякденних дій, спрямованих на належне утримання і виховання дитини, не свідчать про належне виконання матір'ю своїх обов'язків.
Важливим фактом, що характеризує відповідачку як особистість та її материнські якості, є те, що її двоє старших, проте ще малолітніх дітей з нею не проживають. Дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на вихованні батька ОСОБА_12 , а син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з бабусею ОСОБА_14 , що відповідачкою не заперечується.
Тому, суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильно вважав, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. ОСОБА_1 не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростувала доводи позивача про свідоме нехтування обов'язками матері щодо малолітньої дочки. Саме по собі заперечення ОСОБА_1 проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_1 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дочки ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. Таке рішення відповідає найкращим інтересам дитини, яка в період війни і пов'язаними з цим негативними наслідками як-то тривала відсутність електропостачання, інколи опалення і т.д., та за відсутності гарантованого і постійного належного піклування матері, з 07.03.2022 і до закінчення воєнного стану тимчасово переміщена з Житомирського обласного спеціалізованого будинку дитини до Гусаківського навчально-виховного комплексу, який знаходиться у Львівській області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Одночасно, слід зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки і ставлення до виконання батьківських обов'язків.
Рішення місцевого суду ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 14 грудня 2022 року.