14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/13997/22 пров. № А/857/14133/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Борискін С.А.,
час ухвалення рішення - 05.09.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 05.09.2022 року,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення від 06.04.2022 № 172050003398 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796); зобов'язання відповідача призначити позивачу з 11.03.2022 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст.55 Закону № 796.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах ст. 55 Закону № 796 визначається з урахуванням періодів постійного проживання або роботи на території радіоактивного забруднення. З наданих позивачем документів пенсійним органом встановлено, що тривалість її проживання в зоні ЧАЕС станом на 01.01.1993 становить 5 років 00 місяців 2 дні. З огляду на відсутність у позивача на момент звернення підтверджуючих документів про факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 12 років, які б надавали право на зниження пенсійного віку на 6 років, рішення пенсійного органу про відмову у призначені пільгової пенсії є правомірним.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Ухвалою суду від 12.07.2022 допущено заміну неналежного відповідача у справі № 460/13997/22 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 172050003398 від 06.04.2022 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за ст. 55 Закону № 796 на належного Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2).
В судовому засіданні встановлено, що позивач народилася в с. Підцаревичі Маневицького району Волинської області, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи особою (3 категорія).
28.03.2022 позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796.
Рішенням відповідача 2 від 06.04.2022 № 172050003398, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796, оскільки згідно з наданими документами позивач станом на 01.01.1993 прожила 5 років 00 місяців 2 дні в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає право на зниження пенсійного віку на 2 роки. Страховий стаж особи становить 38 років 02 місяці 14 днів. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 11.03.2026. Працює з 27.08.1992. Враховуючи викладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону № 796 у зв'язку з недосягненням 58-річного віку.
Вирішуючи спірні правовідносини колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначають, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки
та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Згідно з вимогами ст .26 Закону № 1058 пенсійний вік позивача становить 60 років, а з урахуванням максимально можливого зменшення пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796 - 54 роки.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського (Маневицького) району Волинської області від 26.10.2021 № 229 позивач дійсно проживала і була зареєстрована в с. Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області по вул. Миру з 10.03.1968 по 01.09.1987, зареєстрована по вул. Шевченка, 15, с. Нові Підцаревичі з 13.07.2017 по даний час. Також у довідці вказано, що дане село згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
У відповідності до довідки, виданої виконавчим комітетом Маневицької селищної ради, від 29.10.2021 № 444 позивач була зареєстрована і проживала в с. Гута Лісівська Маневицького району Волинської області, згідно запису в по господарській книзі по с. Гута Лісівська № 1 за 1986-1990 роки, записи про точну дату прибуття та вибуття в даній книзі відсутні, дане село згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
З довідки відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради від 25.03.2022 № 25, а також трудової книжки судом встановлено, що позивач дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів Гуто-Лісівської початкової школи Маневицького району Волинської області з 15.08.1987 по 26.08.1992.
Зазначені довідки видані відповідним суб'єктом владних повноважень, оформлені належним чином та містить всю необхідну інформацію, що стосується встановлення відповідного факту.
Також з рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21.02.2007 у справі № 2-о-23/2007, яке набрало законної сили, судом встановлено, що позивач дійсно проживала в с. Гута-Лісівська Маневицького району Волинської області з вересня 1987 року по листопад 1990 року; без реєстрації - в с. Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області з 29.11.1990 до 10.01.1993.
Крім того, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с. Гута-Лісівська та с. Підцаревичі (Нові Підцаревичі) Маневицького району Волинської області віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Згідно зі ст. 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 15 Закону № 796 довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_1 (повторно видане замість 210468), позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с. 8).
Таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненська ОДА), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Отже, позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3, відповідно до якого має право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796 для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.
Крім того, на виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затв. Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (із наступними змінами, далі - Порядок № 22-1) позивач надав органу Пенсійного фонду України довідку органу місцевого самоврядування про період (періоди) проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу, шо належним доказом підтвердження періоду проживання особи на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення є, у тому числі, довідка органу місцевого самоврядування.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 55 Закону № 796, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки встановлено її постійне проживання (роботу) у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
Судом першої інстанції також було вірно визначено дату, з якої позивачу має бути призначена пенсія, з врахуванням норм ст. 45 Закону № 1058.
Враховуючи той факт, що у позивача наявні всі необхідні умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, перешкод для призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону № 796 немає.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 460/13997/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.