14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11044/22 пров. № А/857/15201/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" про визнання дій протиправними,-
суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - 20.09.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) із зазначенням прирівняної посади поліцейського начальник сектору поліції; зобов'язання відповідача видати нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року, згідно з Постановою № 988 із зазначенням прирівняної посади поліцейського начальника Сокальського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (начальника Сокальського районного відділу (міліції) Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для подання у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, для проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019, виходячи із розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Свої вимоги мотивує тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виготовлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року згідно з Постановою № 988 за прирівняною посадою поліцейського станом на 19.11.2019. На вимогу позивача йому було видано оновлену довідку про розмір грошового забезпечення № 512 від 21.05.2021 за прирівняною посадою «начальник сектору». Посилання позивача на можливість видачі довідки з посади, яку він займав перед переведенням на посаду з меншим посадовим окладом є помилковим, оскільки відсутній наказ про переведення в інтересах служби.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 1990 року по 31.12.2003 року включно.
Згідно з наказом Управління МВС України у Львівській області № 372 о/с на підставі наказу МВС України № 316 о/с від 22.08.1995 року позивача призначено на посаду начальника Червоноградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ (надалі МВС) України у Львівській області.
Відповідно до наказу МВС України у Львівській області № 277 о/с та на підставі наказу МВС України № 248 о/с від 25.06.1997 року, позивача призначено (переведено) на посаду начальника Сокальського районного відділу Управління МВС України у Львівській області.
28.02.2002 року згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України № 75 о/с Позивачу присвоєно чергове спеціальне звання «полковник міліції».
25.10.2002 року згідно з наказом Управління МВС України у Львівській області № 478 о/с, на підставі Погодження з Головним управлінням боротьби з організованою злочинністю МВС України від 23.10.2002 року № 9/11-9846 позивача призначено на посаду начальника Червоноградського міжрайонного відділення по боротьбі з організованою злочинністю (м. Червоноград) Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) Управління МВС України у Львівській області.
Відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області № 1063 о/с на підставі наказу МВС України від 27.12.2003 року № 919 о/с та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у відставку згідно з п.65 «а» - «за віком». Вислуга років на день звільнення у календарному обчислені складає: 30 років 11 місяців 22 дні; у пільговому обчисленні: 38 років 03 місяці 15 днів.
З 31.12.2003 року позивачу була призначена пенсія, виходячи із останньої посади перебування на службі в органах внутрішніх справ МВС України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), а саме - начальника Червоноградського міжрайонного відділення УБОЗ (м. Червоноград) Управління МВС України у Львівській області.
Відповідачем видано довідку від 21.05.2021 № 512 про розмір грошового забезпечення станом за листопад 2019 року згідно з Постановою № 988 за прирівняною посадою поліцейського - «начальник сектору».
Позивач 17.12.2021 року звернувся із заявою у Ліквідаційну комісію Управління МВС України у Львівській області про визнання права щодо складання та надання нової довідки, виходячи із посадового окладу за попередньою перед звільненням посадою (начальник районного відділу міліції).
29.12.2021 року надійшло повідомлення про те, що виконання вказаних у заяві функцій покладено в обов'язки відповідача і розгляд заяви переадресований у вказану установу.
Позивач 28.12.2022 року направив окрему заяву до відповідача про визнання права та надання нової довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, за попередньою посадою перед звільненням та посадового окладу начальника відділу поліції (міліції).
28.02.2022 за вих. № 33/34-787 відповідач надіслав відповідь про те, що право призначення пенсії згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) відповідно до посадового окладу за попередньою перед звільненням посадою, повинно було визначатись в наказі про призначення (перевід) на останню перед звільнення посаду з меншим посадовим окладом. Окрім цього, Державна установа вказує, що видати довідку про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою попередньою перед звільненням, начальника Сокальського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області (начальника Сокальського районного відділу Управління МВС України (міліції) у Львівській області) немає підстав, оскільки у наказах інформація про переведення позивача в інтересах служби відсутня.
Позивач вважає, що відмова відповідача про надання нової довідки про грошове забезпечення на попередньо займаній посаді перед звільненням (начальника Сокальського районного відділу міліції), прирівняної посади начальника відділу поліції, неправомірна.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
Сторонами не заперечується право позивача на перерахунок пенсії з 01.12.2019 року призначених згідно із Законом № 2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 988, та відповідно до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону № 2262.
Позивачу була видана відповідна довідка для проведення перерахунку пенсії.
Однак, позивач зазначає, що визначення прирівняної посади поліцейського відповідачем проведено неправильно, що призвело до зменшення розміру пенсійної виплати.
Відповідач зазначає, що позивача було звільнено з посади «начальник Червоноградського міжрайонного відділення по боротьбі з організованою злочинністю (м. Червоноград) Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) Управління МВС України у Львівській області». Відповідно до наказу МВС України від 17.02.2017 № 138 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських» посада з якої було звільнено позивача прирівняна до посади поліцейського - «начальник сектору» (п.19 розд. VII Переліку).
Апеляційний суд зазначає, що вказане відповідає чинним нормативно-правовим актам.
Проте, суд звертає увагу на норму ч.11 ст. 43 Закону № 2262, згідно якої особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, переведеним за станом здоров'я або за віком з льотної роботи, підводних човнів (підводних крейсерів), атомних надводних кораблів і мінних тральщиків на посади з меншим посадовим окладом, пенсії обчислюються, за бажанням пенсіонера, виходячи з посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, чи з указаних у цій частині посад, які вони займали до переведення, якщо на день переведення вони мали право на пенсію за вислугу років. У такому ж порядку обчислюються пенсії особам офіцерського складу та особам начальницького складу з військовим званням полковника або спеціальним званням полковника поліції (міліції) чи внутрішньої служби, полковника Національного антикорупційного бюро України, полковника Служби судової охорони, полковника податкової міліції, полковника Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також їм рівних і вище, якщо вони за таких обставин та умов переведені в інтересах служби з посад, які ці особи займали не менше трьох років до переведення і на день переведення мали право на пенсію за вислугу років.
Відповідачем не заперечується можливість видачі довідки позивачу за попередньою посадою перед звільненням, однак зазначається, що для цього він мав бути переведений на посаду з меншим посадовим окладом в інтересах служби. Оскільки наказу про переведення в інтересах служби немає, неможливо врахувати вказану норму при виготовленні довідки для перерахунку пенсії.
За таких обставин, суду слід встановити, чи був позивач переведений на посаду начальника Червоноградського міжрайонного відділення УБОЗ (м. Червоноград) Управління МВС України у Львівській області в інтересах служби.
Колегія суддів звертає увагу на те, що такої підстави переміщення по службі працівників міліції як «переведення в інтересах служби» ані норми Закону України «Про міліцію», ані приписами Положення № 114 не передбачено.
Згідно з ч.4 п.21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114), особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до підп. «а» п.45 Положення № 114 переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться:
а) при скороченні штатів;
б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії;
в) за особистим проханням;
г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей;
д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.
Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.
Відповідно ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затв. Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІУ, наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
П. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 містить роз'яснення, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Слід звернути увагу на те, що оскільки у спеціальних нормативно - правових актах немає визначення поняття «переведення в інтересах служби», таке спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Тому слід розглядати зміну умов проходження служби працівників ОВС рівнозначним до поняття змін умов трудового договору, яке застосовується у трудовому праві. Переміщення по службі працівників ОВС має теж відповідати загальним вимогам трудового законодавства та не суперечити нормам Конституції України щодо заборони примусової праці.
Переведення працівника ОВС на іншу роботу - тимчасова або постійна зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюється трудова функція (в тому числі виконання покладених завдань, які не передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками основних посад працівників ОВС), місце служби, населений пункт, істотні умови служби, які обумовлені при прийомі на службу з урахуванням бажання працівника.
П. 46 Положення № 114 передбачено, зокрема, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.
Як результат цього, у працівника ОВС змінюється трудова функція, місце роботи, істотні умови служби і в окремих випадках населений пункт, що характерно для переведень.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що визначальною ознакою переведення працівника ОВС на іншу посаду є зміна умов проходження служби, у результаті якої змінюються істотні умови трудового договору, зокрема і розміру оплати праці (місячного посадового окладу).
Суд зазначає, що переміщення працівника ОВС з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а особи повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що не було переведення в інтересах служби з огляду на письмову згоду позивача на зазначене призначення, оскільки відповідно до такого рапорту позивача, останній погодився із запропонованою посадою, що є необхідною умовою для переведення в інтересах служби, адже згода працівника на зміну місця служби в даному випадку є необхідною та кореспондується з нормами ст. 43 Конституції України.
Отже, призначення на посади у таких випадках необхідно розглядати як такі, що проводяться виключно в інтересах служби.
Разом з тим, проводячи системний аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, в даному випадку мали місце обставини, а саме організаційно-штатні зміни, які не залежали від волі позивача. Відтак, мало місце «переведення в інтересах служби», що і було підставою призначення позивача на посаду.
Призначення на іншу посаду, що зумовила зміну істотних умов проходження служби, з одночасним увільненням від попередньої посади особи начальницького складу органу міліції, у разі згоди цієї особи, за правовим значенням прирівнюється до переведення; переведення на іншу посаду в органах внутрішніх справ завжди відбувається в інтересах служби; переведення особи рядового або начальницького складу поза інтересами служби не допускається.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача підготувати та надати до пенсійного органу нову довідку.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 380/11044/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.