Справа № 452/3204/21 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.
Провадження № 22-ц/811/2645/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
13 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жаровського К.К. на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності.
В обґрунтування позову покликався на те, що він є власником будинку та земельної ділянки площею 0,2483 га по АДРЕСА_1 . Відповідачі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку та користувачами суміжної земельної ділянки пл. 0,1100 га по АДРЕСА_1 .
Відповідачі та їх родина самочинно, без належних погоджень і дозволів відповідних служб, з порушенням будівельних норм і правил, в частині АДРЕСА_1 , тобто на землях громади с. Чернихів, на відстані 0,5 м від воріт будинковолодіння позивача встановили господарську споруду (5,0 х 15,0 м), у складі якої стайня, свинарник, стодола. Такими діями відповідачів ОСОБА_1 створено суттєві перешкоди у вільному доступі до житлового будинку, земельної ділянки, а також у користуванні вулицею села для проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі, чим грубо порушуються його права.
Із врахуванням наведеного, просив суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні будинковолодінням і добровільно, за власний кошт демонтувати самочинно збудовану господарську споруду по АДРЕСА_1 , відновивши таким чином становище, яке існувало до порушення. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати у справі: судовий збір; витрати на правову допомогу адвоката.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати за проведення експертизи в розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 60 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Жаровського К.К..
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що відповідачі без належно затвердженого проекту для будівництва та дозволів відповідних служб, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, в частині АДРЕСА_1 , біля металевої огорожі суміжної земельної ділянки, збудували господарську споруду (2,0 ? 12,0м), у складі якої (стайня, свинарник, стодола). Будівництво здійснене з порушенням будівельних норм і правил, оскільки відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі до межі суміжної земельної ділянки має бути не менше 1 м.
Стверджує, що відповідачі створили умови, які завдають шкоду та чимало незручностей позивачу в користуванні земельною ділянкою та садибою. На усні вимоги виправити вказані порушення відповідачі не реагують, продовжуючи порушувати права власника.
Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.
У судове засідання 05 грудня 2022 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони не з'явилися, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили.
Від ОСОБА_1 29.11.2022 року надійшла заява про відкладення розгляду справи до 16.00. 05.12.2022 року, у зв'язку з зайнятістю адвоката в іншій справі.
05 грудня 2022 року по всій території України звучала «Повітряна тривога». В Львівській області «Повітряна тривога» звучала з 13 год. 40 хв. до 16 год. 12 хв. Після завершення «Повітряної тривоги» колегія суддів Львівського апеляційного суду продовжила проведення судових засідань. Однак після 16 год. Ні позивач ні його представник в судове засідання не з'явилися.
Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання,
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.12.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 13.12.2022 року.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не встановлено, що спірна будівля є самочинним будівництвом та позивачу чиняться перешкоди у користуванні його будинковолодінням.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 із 2009 року на підставі договору купівлі-продажу є власником будинку за адресою АДРЕСА_1
Також позивач із 2011 року є власником земельної ділянки за вказаною адресою, площа якої становить 0,2483 га; цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку.
Спірна господарська споруда розташована на земельній ділянці, яка належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2011 року, копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №000346, а також з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 287972583 та №287972747).
Як вбачається із наведених документів, земельна ділянка площею 0,11 га, кадастровий номер 4624284300:01:002:0807 належить обом відповідачам в рівних частках по Ѕ.
Така земельна ділянка обтяжена сервітутом для проходу та проїзду до земельної ділянки позивача, вказане відомо із Плану земельної ділянки складеного за результатами кадастрової зйомки за 2021 рік (а.с. 57-58) та акту узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів при виконавчому комітеті Рудківської міської ради від 20.07.2021 року.
Із наведеного плану також вбачається, що заїзд до земельної ділянки позивача проходить між господарською будівлею та житловим будинком відповідачів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом е частини першої статті 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно із частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
Відповідно до статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Як передбачено частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено право суміжного землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, у тому числі, якщо ці порушення пов'язані із недотриманням вимог санітарних норм.
Разом з тим, позивач повинен довести факт існування перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження його майном.
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом ч.4 ст.376 ЦК України, якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Пунктом 2 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) » передбачено, що відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Відповідно до п.5 вказаної Постанови у випадках порушення прав і фізичних осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
Пунктом 17 цієї Постанови передбачено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.
Виходячи зі змісту названої норми власник повинен довести не наявність порушень забудовником державних норм та правил, а факт існування перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження його майном.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на звіт про технічне обстеження та висновки при обстеженні території в межах заїзду на земельну прибудинкову ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_4 , рішення Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 27.09.2010 року «Про відміну Державного акту серії ЛВ № 000346 реєстраційний № 49 виданий на ім'я ОСОБА_5 , у зв'язку з тим, що неправильно вказані розміри земельної ділянки» (а.с. 83), а також копії кадастрового плану, абрису та плану території та земельних ділянок, належної його та відповідачам (а.с. 91-97), висновок архітектора ОСОБА_6 (а.с. 34). При цьому він заперечує висновок експерта Львівського НДІСЕ № 5752 від 03.02.2022 року.
Згідно висновку експерта Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз №5752 від 03.02.2022 року відомо, що будівництво господарської будівлі (сараю) та добудови до будинку по АДРЕСА_1 відповідає вимогам Державних будівельних норм і правил. Господарська будівля (сараю), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_1 є капітальною спорудою і не перешкоджає доступу та доїзду до земельної ділянки АДРЕСА_1 , оскільки відстань між спірною господарською спорудою та прибудовою до будинку по всій своїй протяжності від АДРЕСА_1 до брами земельної ділянки позивача становить не менше 4,7м, що відповідає вимогам діючих ДБН Б.2.2-12:2019 (п. 6.1.27 передбачає для проїздів, заїздів 3,5м) (а.с. 61-68).
Відповідно до ч. 1, 3, 7 ст.. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що висновок №5752 від 03.02.2022 року, є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки такий складений експертом, який уповноважений на виготовлення таких висновків, складений за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 КК України.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, те що спірна будівля є самочинним будівництвом, оскільки така була зведена в 1962 році, що підтверджується інвентарною справою та технічним паспортом за 1991 рік, що стосуються будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відміток про самочинне будівництво в матеріалах такої інвентарної справи не має.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем по справі не представлено суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні його майном та споруда, яку просить знести позич є самочинним будівництвом та перешкоджає йому доступу та доїзду до земельної ділянкипо АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. ст. 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жаровського К.К. - залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.12.2022 року
Головуючий Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.