08 грудня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/2702/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/11734/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва 02 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Журибеда О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Міністерства юстиції України Чулієва Атаджана Абдуназаровича, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна про скасування державної реєстрації, -
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34, згідно якого здійснено перехід права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , власником зазначений ОСОБА_2 . У відповідності до деталізованої інформації про іпотеку, підставами припинення іпотеки є свідоцтво серії та номер 22, видане 09 січня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. З огляду на актуальну інформацію про право власності зазначеної в даній інформації підставами виникнення власності є свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів серії та номер 21, видане 09 січня 2020 року, видавник: приватний нотаріус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. Вказував, що йому як боржнику у виконавчому провадженні № 5769006 не було направлено акт про реалізацію предмета іпотеки, що є порушенням п. 6 розділу Х наказу Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року «Про затвердження порядку реалізації арештованого майна». Оскільки акт не отримано, але перехід права власності здійснено, виникає сумнів правомірності вчинення реєстраційних дій з переходу права власності ОСОБА_2 на майно за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, відсутня інформація про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже відсутність такого правочину, який впливає на набуття права власності та може бути оскаржений, в тому числі і боржником (т. 1 а.с. 2-6).
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами жодного факту порушення порядку реалізації арештованого майна та порушення прав позивача. Факт не отримання позивачем акта про проведені електронні торги не свідчить про факт не надіслання відповідних документів позивачу. Вказував, що відповідач є добросовісним набувачем будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 , підстави для витребування у нього майна відсутні (т. 1 а.с. 41-45).
У відповіді на відзив позивач звертав увагу на те, що садовий будинок АДРЕСА_2 є його єдиним житлом, при цьому, Законом України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» установлений мораторій, з яким не передбачено стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачено втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Тобто банк не може розпоряджатися іпотечним майном, наприклад продати квартиру з публічних торгів, а посадова особа, яка здійснює примусове виконання рішення суду проводити конкретні дії, спрямовані стосовно категорії боржників, які підпадають під дію Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (т. 1 а.с. 50-54).
Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити (т. 1 а.с. 71-73).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року узадоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Міністерства юстиції України Чулієва А.А., Кельвич В.В., третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. про скасування державної реєстрації - відмовлено (т. 2 а.с. 124-129).
Не погодившись з рішенням районного суду, 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 2 а.с. 132-146).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не надав належної правової оцінки доказам, поясненням заявника, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень при ухваленні рішення. Зазначав, що 26 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки ВП № 57697006, шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця, в якому зазначені необхідні реквізити, а також що даний акт є підставою для видачі нотаріусом переможцю свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Судом першої інстанції не доведено обставин про надсилання акта про проведені торги, що має значення для справи, яку суд першої інстанції визнав встановленою. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. видала свідоцтва від 09 січня 2020 року, зареєстровані в реєстрі за № 21 та № 22.
Вказував, що суд першої інстанції не дослідив обставин, що виконавчі дії вчинялися на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто коли була заборона на вчинення таких дій. Таким чином, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34, як і видача свідоцтва про право власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправними, в порушення норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому підлягає скасуванню.
15 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В.В. направив до суд відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін (т. 2 а.с. 166-180).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вареник А.М. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, адреси електронної пошти та телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Позивач ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням на зазначену ним адресу про що є відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення, факт належного сповіщення позивача в суді апеляційної інстанції не заперечував його представник - адвокат Вареник А.М. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення приватного виконавця виконавчого округу м. Київ МЮ України Чулієва А.А.. приватного нотаріуса Київського МНО Пономарьової Д.В. повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адреси місця перебування (знаходження) від вказаних осіб не надходили (т. 2 а.с. 157-165, 181-189, 207-208).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. перебувало на виконанні виконавче провадження № 57697006 з примусового виконання виконавчого листа № 759/199929/14-ц, виданого 02 лютого 2016 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 2203494605 від 26 червня 2008 року в загальній сумі 3 389 753 грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп., а всього 3 393 407 грн. 21 коп. (т. 1 а.с. 77-78, 147).
Згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 26 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. було передано на реалізацію садовий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:759:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_1 на праві власності (т. 1 а.с. 77-78).
Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 13 грудня 2019 року № 453293 ДП «СЕТАМ» переможцем визнано ОСОБА_2 , який перерахував за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний внесок, суму коштів 708 000,00 грн. Дані торги відбулися з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Даний акт є підставою для видачі нотаріусом переможцю свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (т. 2 а.с. 36).
Акт про реалізацію предмета іпотеки від 26 грудня 2019 року затверджений приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А., підписаний та скріплений печаткою.
19 січня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. на підставі ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26 грудня 2019 року, видала свідоцтва ОСОБА_2 , якими посвідчила, що йому належить на праві власності майно: садовий будинок та земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:75:759:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані в реєстрі за № 21 та № 22 (т. 2 а.с. 27-28).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:759:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 53).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 січня 2020 року підставою виникнення права власності на майно є свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 21 та 22, видані 09 січня 2020 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. (т. 2 а.с. 54-55).
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.
У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.
Спірні правовідносини виникли з приводу реєстрації права власностіна майно за відповідачем ОСОБА_2 , оскільки, на думку позивача, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34 є незаконним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції від 03 грудня 2019 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов'язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України).
Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів (пункт 4 частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV).
Згідно з частиною третьою статті 31-2 Закону № 1952-ІV про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) або свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, що реалізовувалося, у тому числі як предмет іпотеки, нотаріус одночасно проводить також державну реєстрацію припинення іпотеки щодо такого майна.
Позивач звертаючись з позовом просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34, яким зареєстровано право власності на садовий будинок, розташований: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:759:0035 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Підставою державної реєстрації права власності на нерухоме майно є свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 21 та 22, видані 09 січня 2020 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., що відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV.
Посилання позивача на порушення приватним виконавцем вимог п. 6 розділу Х наказу Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року «Про затвердження порядку реалізації арештованого майна» щодо не направлення на його адресу акта про реалізацію предмета іпотеки не може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності, оскільки не стосуються предмета спору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тому такі доводи апелянта щодо протиправності дій приватного виконавця під час виконання судового рішення не можуть бути вирішені в порядку позовного провадження.
Колегія суддів також відхилила доводи апелянта, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 50750152 від 22 січня 2020 року 10:23:34 суперечить положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки рішення прийнято нотаріусом на підставі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, а вимог про визнання недійсними електронних торгів та вказаних свідоцтв у цьому провадженні позивач не заявляв.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. до Міністерства юстиції України.
У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначав, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. незаконно, всупереч положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» передано на реалізацію садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. на підставі скарги ОСОБА_1 . Міністерством юстиції України було складено довідку від 29 січня 2020 року, згідно з висновками якої порушень вимог законодавства не встановлено. Встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 боржник ОСОБА_1 не зареєстрований, а також що садовий будинок за своїм призначенням не може використовуватися як постійне місце проживання, тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на нерухоме майно, розташоване за цією адресою, не поширюється (т. 1 а.с. 82-85).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з абз. 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній на час подання позову) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Проте звертаючись до суду з вимогами про скасування державної реєстрації права власності, позивач не заявляв вимог про визнання, зміну чи припинення речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства за відповідачем.
У пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18 (провадження № 12-295гс18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об'єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав ТОВ «Аверс-Сіті» на спірний об'єкт нерухомості. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».
Схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (провадження № 14-60цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 911/1580/18 (провадження № 12-53гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року по справі № 357/11231/18 (провадження № 61-4960св20) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір у позивача щодо скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є з власником цього майна ОСОБА_2 , який притягнутий до участі у справі як співвідповідач. Натомість приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Міністерства юстиції України Чулієв А.А. є неналежним відповідачем. Поряд з цим, відсутність в мотивувальній частині оскаржуваного рішення районного суду вказівки на це, не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, і таких доводів подана апеляційна скарга не містить.
Суд апеляційної інстанції перевірив та відхилив доводи апелянта щодо скасування рішення державного реєстратора з посиланням на порушення державним реєстратором ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Подана до суду позовна заява ОСОБА_1 не містить обґрунтувань заявленого позову посиланням на ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», уточнення (змін) до позовної заяви позивач не подавав (т. 1 а.с. 2-6).
Вказану підставу незаконності дій державного реєстратора позивач зазначив в поданій ним 01 березня 2021 року письмовій заяві про обґрунтування позовних вимог, до якої додав фотокопію картки прийому заяви № 195830904 власника про заборону вчинення реєстраційних дій, поданою ОСОБА_3 10 січня 2020 року (т. 1 а.с. 181-189).
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог частини 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
До письмової заяви про обґрунтування позовних вимог поданої 01 березня 2021 року ОСОБА_1 додав лише чек поштового відправлення приватному нотаріусу Київського МНО Пономарьовій Д.О., докази відправлення такої заяви відповідачу ОСОБА_2 та іншим учасникам судового розгляду у матеріалах справи відсутні (т. 1 а.с. 181-189).
Зважаючи на недотримання позивачем вищевказаних вимог ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені доповнення до підстав позову, наведені позивачем ОСОБА_1 в заяві поданої до суду 01 березня 2021 року.
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав.
Строк, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав (абзац перший частини четвертої статті 19 вищевказаного Закону).
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Поряд з цим, наданий позивачем ОСОБА_1 до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 січня 2020 року, не містить відомостей реєстрації заяви власника ОСОБА_1 та (або) його представника ОСОБА_3 , поданої ОСОБА_3 10 січня 2020 року (т. 1 а.с. 7-11, 189).
Доводи апелянта не спростовуються висновків суду та інших обставин справи, зокрема дійсність електронних торгів та свідоцтв про набуття відповідачем ОСОБА_2 прав власності на придбане з торгів майно.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва 02 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 09 грудня 2022 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова