08 грудня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/56892/19-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13198/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Оксюти Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди (а.с. 7-14).
У травні 2021 року ОСОБА_2 подав клопотання про призначення у справі комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, оскільки, на його думку, надані позивачем висновок експерта № 25/20 за результатами психологічної експертизи від 13 лютого 2020 року та висновок експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року викликають сумнів щодо їх правильності, об'єктивності та повноти проведеного експертного дослідження у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства.
Вказував, що висновок експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року складено експертом Фраймович Л.В. ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», у висновку не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, а згідно Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України цей експерт не мав відповідного свідоцтва з правом проведення лінгвістичного дослідження на час проведення такої експертизи. Крім того, ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» не є державною спеціалізованою установою, якій законом надано право на проведення криміналістичних експертиз, у тому числі лінгвістичних експертиз мовлення, що не відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про судову експертизу».
Щодо висновку експерта № 25/20 за результатами психологічної експертизи від 13 лютого 2020 року зазначав, що в його основу покладено висновок експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року, який в свою чергу не відповідає вимогам законодавства України. Крім того, висновок складено експертом Алкіною Н.В., але не вказано відомості про свідоцтво експерта та напрям експертної діяльності - психологічні дослідження.
Вважає, що для з'ясування обставин, які входять до предмета доказування необхідні спеціальні знання у сферах лінгвістики та психології, а враховуючи неповноту та невідповідність вимогам законодавства України вказаних висновків, необхідно призначити та провести комплексну судову психолого-лінгвістичну експертизу (а.с. 138-143).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи задоволено. Призначено в справі комплексну судову психолого-лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), встановивши строк для проведення експертизи в два місяці з дня надходження цивільної справи до експертної установи.
На вирішення експертизи поставлено питання:
1) Чи є висловлювання ОСОБА_2 у відеозверненні від 25.09.2019 року «Шпионское прошлое губернатора» в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 - «обращаю внимание - люди, которые учились в МГИМО, а потом работали в «Газпроме», наверняка имеют связь с российскими спецслужбами… ОСОБА_3 ,… почему скрываем данные, о том, что вы российские шпионы?» фактичним твердженням або оціночним судженням?
2) Чи є висловлювання ОСОБА_2 у дописі від 28 вересня 2019 року «Шпионское прошлое губернатора » в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 - «Давайте без иллюзий. Губернатор Киевской области поставлен смотрящим от ОСОБА_4 по области, которые перекрасились под ЗЕ. Поставлен именно для того, что бы сохранить их влияние в области. И позволить им быть в тени.» фактичним твердженням або оціночним судженням?
3) Чи є висловлювання ОСОБА_2 у дописі від 02 жовтня 2019 року «Шпионское прошлое губернатора» в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 - «Спонсоры мальчика ОСОБА_1, которого они вытащили из Укрэнерго (зарплата 300 тыс. грн в месяц) в Киевскую обладминистрацию (дай б-г, 30 тысяч в месяц, но с обещанием платить 3 млн с украденного в области) - решили потратиться на джинсу, и сообщить всем, что ОСОБА_5 не увольняют с должности губернатора.» фактичним твердженням або оціночним судженням?
4) Чи є висловлювання ОСОБА_2 у дописі від 25 жовтня 2019 року «Шпионское прошлое губернатора» в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 - «ГБР расследует, как ОСОБА_1 в сговоре с Облсоветом обокрал онкобольных области , содействуя покупке для них линейного ускорителя вдвое дороже реальной цены. Украл, как вы понимаете, не только деньги. Шанс выжить.» фактичним твердженням або оціночним судженням?
5) Чи спричинені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , страждання (моральна шкода) за умов наявності висловлювань ОСОБА_2 , наведених в питаннях 1-4, що досліджуються у справі «757/56892/19-ц? Якщо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)? (а.с. 147-148).
Не погодившись з ухвалою суду, у вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Махиня М.В. подав до суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для розгляду до суду першої інстанції (а.с. 157-163).
На обґрунтування скарги зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що висновки суду щодо невідповідності вимогам законодавства висновку експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року, є помилковим та суперечать ч. 1 ст. 72, ч. 6 ст. 102 ЦПК України, оскільки експерт Фраймович Л.В. на час проведення експертизи мала кваліфікацію судового експерта по спеціальності «Авторознавче та лінгвістичне дослідження писемного мовлення». Вважає, що недоліки висновку експерта, наданого позивачем, є підставою для відхилення судом висновку експерта, а не підставою для призначення судом нової експертизи за ініціативою відповідача. При цьому, відповідач сам не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду висновку експерта, складеного на його замовлення.
Посилався на те, що суд першої інстанції призначив експертизу за відсутності сукупності умов, необхідних для її призначення, що визначені ч. 1 ст. 103 ЦПК України. Призначення експертизи судом для встановлення обставин у цій справі не входить до переліку експертиз, призначення яких є обов'язковим в силу ст. 105 ЦПК України. Суд помилково призначив комплексну експертизу, оскільки такий вид експертиз призначається саме для вирішення одного спільного завдання, тоді як в ухвалі про призначення експертизи суд поставив окремі питання для лінгвістичного та психологічного досліджень, які є самостійними, не пов'язані між собою і можуть бути вирішені експертами самостійно.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Махиня М.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення відповідача ОСОБА_2 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від відповідача до суду не надходили. Представник відповідача - адвокат Братківський К.С. надіслав на адресу електронної пошти супровідного листа в якому зазначив, що подав заяву про відкладення розгляду справи та заяву про ознайомлення з матеріалами справи, проте до апеляційного суду надійшла лише заява про ознайомлення з матеріалами справи, заява про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не передана. Поряд з цим, відповідач ОСОБА_2 був завчасно повідомлений на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач та його представник мали можливість своєчасно ознайомитись із матеріалами справи (а.с. 204-215)
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 103 ЦПК України).
Згідно з ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Обов'язкове призначення судом експертизи визначено статтею 105 ЦПК України. У справах про захист честі, гідності та ділової репутації процесуальний закон не передбачає обов'язкового призначення судом експертизи, проте і не містить заборони на її призначення, що підтверджується судовою практикою (постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року, справа № 758/10744/14-ц, провадження № 61-8076св18; від 04 листопада 2020 року, справа № 757/30984/18-ц, провадження № 61-12258св20, від 27 січня 2021 року, справа № 753/13197/18, провадження № 61-19524св19; від 19 березня 2021 року, справа № 761/47732/18, провадження № 61-23309св19).
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч. 1 ст. 106 ЦПК України).
Системне тлумачення положень ст. 103, ч. 1 ст. 106 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу, якщо без проведення експертизи неможливо з'ясувати обставини, які мають значення у справі, і сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що предметом спору єзахист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Заявляючи клопотання про призначення про призначення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, відповідач посилався на те, що надані позивачем висновки експерта № 25/20 за результатами психологічної експертизи від 13 лютого 2020 року та висновок експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року викликають сумнів щодо їх правильності. На вирішення експертизи відповідач просив поставити питання чи є оспорювані висловлювання фактичними твердженнями або оціночними судженнями, чи спричинені позивачу страждання та який можливий розмір становить моральна шкода.
Відповідно до п. 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/59, у межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та сематико-текстуальні дослідження. Лінгвістична експертиза мовлення поділяється на авторознавчу експертизу писемного мовлення та семантико-текстуальну експертизу писемного та усного мовлення.
Згідно з п. 2.1.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних із встановленням фактичних даних про автора.
Орієнтовний перелік питань, що вирішуються у межах семантико-текстуальної експертизи: чи є висловлювання, в яких міститься інформація негативного характеру щодо певної особи (фізичної або юридичної), фактичними твердженнями або оцінними судженнями?
Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначений об'єкт психологічної експертизи.
Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки. До цього переліку також можуть належати психолого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи (п. 6.2).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань психологічною експертизою: чи спричинені особі (прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім'я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?
За змістом ст. 112 ЦПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 111 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо помилковості призначення судом комплексної експертизи, оскількивирішення поставленихпитань щодо висловлювань (чи є вони фактичними твердженнями чи оціночними судженнями) та чи завдано цими висловлюваннями моральної шкоди, потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки.
З огляду на викладене, підстави для призначення експертизи, визначені відповідачем у клопотанні, відповідають положенням ст. 103 ЦПК України.
Висновок експерта (експертів) для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами (у т.ч. іншими експертними висновками) за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Оцінку висновку експерта № 25/20 за результатами психологічної експертизи від 13 лютого 2020 року та висновку експерта № 140/19 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 листопада 2019 року суд має надати разом із іншими доказами в судовому рішенні за наслідками розгляду справи під час ухвалення судового рішення по суті спору, тому апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо відповідності цих висновків вимогам закону.
Ненадання стороною відповідних висновків експертів із питань, щодо яких вона просить призначити експертизу і які потребують спеціальних знань, не може бути підставою відмови у призначенні експертизи. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України надання учасником справи суду висновку експерта є його правом, а не обов'язком.
Враховуючи вказане, посилання апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду висновку експерта, складеного на його замовлення,колегія суддів відхилила.
Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та з'ясувавши обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про призначення по справі комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи із визначенням вищевказаного переліку питань для експертного дослідження.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Процесуальних порушень, які б могли бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і в частині призначення експертизи оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 09 грудня 2022 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова