Справа № 363/1161/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/11285/2022
10 листопада 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Петрівської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У березні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначила, що з квітня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживали у цивільному шлюбі. Під час спільного проживання у них народилася донька - ОСОБА_3 . Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинилися з вересня 2019 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття. На цей час відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні. Одночасно з цим зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 10.02.2020 по грудень 2020 року в розмірі 23 231 грн. 30 коп. Таким чином за період з 10.02.2020 року по грудень 2020 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 становить 6 441 грн. 07 коп.
У зв'язку з вищевикладеним, просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки у розмірі 6 441 грн. 07 коп. по виконавчому провадженню № 63437457.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.
08.11.2022 року на електрону адресу Київського апеляційного суду від Служби у справах дітей Петрівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника служби.
В судове засідання 10.11.2022 року відповідач не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації та посвідчень Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області 21.06.2017 року, актовий запис № 1206 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_3 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
20.10.2020 року Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчий лист по вказаній справі.
Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів Решетилівським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.01.2021 р. № 189 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.01.2021 року становить 23 231, 30 грн.
Рішенням № 298 від 06.10.2020 р. виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області офіційно упереджено ОСОБА_2 про необхідність виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Рішенням № 352 від 06.10.2020 р. виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області вирішено клопотати перед Вишгородським районним судом Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його доньки ОСОБА_2 .
Згідно характеристики директора ДНЗ (ясла-садок) «Чебурашка» ОСОБА_3 фізично та психічно здорова, врівноважена. Вона поважає старших, вихована, серед однолітків має багато друзів. Уважна на заняттях, любить малювати, відвідує гурток танцю, англійської мови. За період відвідування дитячого садочку ОСОБА_4 жодного разу не скаржилась на матір, на відсутність достатнього матеріального забезпечення чи моральної підтримки з боку матері. Батько ОСОБА_2 жодного разу не з'являвся у дитячому садочку, не цікавиться життям дитини.
З акту обстеження матеріально-побутових умов від 09.10.2020 р. підписаної головою опікунської ради при виконкомі Новопетрівської сільської ради, директором Новопетрівського СУСССДМ, ФСР Новопетрівського СУСССДМ Костюк І.С. проживає зі своєю донькою ОСОБА_3 . В кімнатах чисто, затишно. Дитина забезпечена іграшками, одягом, має власний дитячий простів для ігорта розвитку. Мати офіційно працює в Вишгородській держадміністрацїї. Батько аліменти не сплачує, матеріально не допомагає.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 03.02.2021 р. Вишгородською амбулаторією загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3 знаходиться під спостереженням Новопетрівської амбулаторії ЗПСМ з народження.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що встановлені в ході розгляду справи обставини не вказують на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню доньки, а навпаки свідчать, що останній намагається забезпечити законні права дитини на нормальні умови життя, намагається приймати участь в її утриманні. Окрім того, відповідачем до матеріалів справи було долучено докази оплати неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, а також долучено копії платіжних доручень про поповнення картки позивача, що свідчить про сплату ним аліментів за період часу, протягом якого йому була нарахована заборгованість.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт зазначала про те, що суд з її точки зору безпідставно не взяв до уваги доведені нею обставини щодо відсутності належної участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Вказані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження своїх вимог, позивач надала до суду наступні документи: копію свідоцтва про народження доньки, Серія НОМЕР_1 ; копію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року у справі №363/575/20; копію виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року у справі №363/757/20; копію довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 19 січня 202 року №189; копію рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 06 жовтня 2020 року №298 «Про офіційне попередження та зобов'язання гр.. ОСОБА_2 до виконання батьківських обов'язків»; копію рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 06 листопада 2020 року №352 «Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 »; копію характеристики на дитину від Вишгородського міського комунального дошкільного навчального закладу «Чебурашка»; копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Вишгородської міської ради від 03.02.2021 року; копію акта обстеження житлово-побутових умов від 09.10.2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є надзвичайною мірою, а наявність заборгованості по аліментах саме по собі не може слугувати єдиною підставою для позбавлення батьківських прав, відтак позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог.
З такою позицією суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
При вирішенні справи щодо відсутності підстав для задоволення позову та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції зазначав:
« У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями п.2 ч.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, абсолютно байдужий до доньки, не приймає участь у її вихованні, вказувала, що у відповідача наявна заборгованість по аліментах.
Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Крім того, наявність заборгованості за аліментами не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.
Ухиленням від виконання обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками».
Вказана позиція суду першої інстанції з точки зору колегії суддів апеляційного суду є обґрунтованою.
З представлених позивачем до суду доказів документами з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною фактично можна визнати лише рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 06 жовтня 2020 року №298 «Про офіційне попередження та зобов'язання гр.. ОСОБА_2 до виконання батьківських обов'язків», рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради від 06 листопада 2020 року №352 «Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 » та акт обстеження житлово-побутових умов від 09.10.2020 року. В той же час в зазначених документах інформацію щодо участі батька у спілкуванні з дитино наведено виключно зі слів матері. Жодної належної перевірки обґрунтованості таких тверджень відповідними органами згідно матеріалів справи проведено не було, а наведення виконавчим комітетом та його службами позиції позивача (з огляду на її зацікавленість в результатах розгляду даного питання) суд не може вважати неупередженим та об'єктивним.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи, позивач та відповідач зареєстровані та проживають в різних населених пунктах, що додатково може обґрунтовувати той факт, що батько не відвідує дитячий садочок.
Апелянт додатково до представлених до суду першої інстанції доказів подала ряд нових документів в якості доказів по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Подаючи до апеляційного суду нові докази, апелянт не обґрунтувала неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції, відтак колегія суддів апеляційного суду не може прийняти вказані нові докази та вирішує справу на підставі тих доказів, які існували на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Таким чином неналежне доведення позивачем тих обставин, на які вона посилалася в своїх позовних вимогах, фактично обумовлюють відсутність підстав для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько