справа №752/18057/2021 Головуючий у І інстанції - Машкевич К.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/8593/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
установив:
В липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позивач просила суд, визнати спільним сумісним майном подружжя та здійснити його розподіл, наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частини нежитлової будівлі під літ. «Д» (склад-ангар) за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлову будівлю під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 7122882400:01:001:0381 за адресою: Черкаська обл., с. Вотилівка;
- житловий будинок площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0078;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0079;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0080;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0081;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0082;
- квартиру АДРЕСА_4 ;
- автомобіль ГАЗ 3512, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_1 ;
- автомобіль ИЖ 2715, 1999 року випуску, кузов НОМЕР_2 ;
- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2018 року випуску, кузов НОМЕР_3 .
13 вересня 2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій остання просить накласти арешт на майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частини нежитлової будівлі під літ. «Д» (склад-ангар) за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлову будівлю під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 7122882400:01:001:0381 за адресою: Черкаська обл., с. Вотилівка;
- житловий будинок площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0078;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0079;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0080;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0081;
- земельну ділянку площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0082;
- квартиру АДРЕСА_4 ;
- автомобіль ГАЗ 3512, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_1 ;
- автомобіль ИЖ 2715, 1999 року випуску, кузов НОМЕР_2 ;
- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2018 року випуску, кузов НОМЕР_3 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі, накладено арешт на все перелічене вище майно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що позивачем не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилятися від виконання рішення суду.
Позивачем не надано доказів, що є загроза відчуження спірного сумісного майна.
Підтвердженням того, що такої загрози не існує і не може бути, є той факт, що відчуження спірного сумісного майна, вказаного в заяві про забезпечення позову потребує нотаріального посвідчення.
Відчуження спірного сумісного майна, без згоди позивача не можливе, з огляду на встановлений в Україні порядок вчинення нотаріальних дій, що саме по собі виключає наявність ризиків відчуження спірного спільного сумісного майна відповідачем без згоди позивача.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що перелічене в заяві про забезпечення позову майно знаходиться у відповідача чи в інших осіб.
Просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, обґрунтовуючи його тим, що нею надано достатньо доказів для підтвердження своїх вимог згідно із поданою заявою про забезпечення позову.
Одним із таких доказів є витяг з Єдиного реєстру боржників, як доказ того, що відповідачем систематично не виконуються зобов'язання по сплаті аліментів на утримання спільних з позивачем дітей, встановлені відповідно до рішень судів України.
Враховуючи той факт, що відповідач неодноразово та систематично ухилявся від виконання своїх зобов'язань по сплаті аліментів на утримання спільних з позивачем дітей, остання вважає, що існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлювання виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, якщо відповідач протягом періоду розгляду даної справи в суді здійснить дій, спрямовані на відчуження спільного сумісного майна подружжя.
Твердження апелянта про те, що відчуження спірного сумісного майна без згоди позивача неможливе, оскільки воно потребує нотаріального посвідчення та згоди позивача, не відповідає дійсності, оскільки не все майно, щодо якого подано позов було придбано після реєстрації фактичних шлюбних відносин сторін.
Вважає, що такий захід забезпечення позову, як накладання арешту на спільне сумісне майно подружжя є спів мірним із заявленими позивачем позовними вимогами, застосування якого є необхідним для запобігання очевидної загрози подальшого відчуження майна, що унеможливить виконання рішення суду.
Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушених прав та поновлення порушених прав та інтересів позивачів.
Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Так, по справі встановлено, що предметом позову у даній справі є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; Ѕ частини нежитлової будівлі під літ. «Д» (склад-ангар) за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі під літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер: 7122882400:01:001:0381 за адресою: Черкаська обл., с. Вотилівка; житлового будинку площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0078; земельної ділянки площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0079; земельної ділянки площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0080; земельної ділянки площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький p-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0081; земельної ділянки площею 2 га, за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р-н., Олексіївська с/р, кадастровий номер: 6523281300:05:008:0082; квартири АДРЕСА_4 ; автомобіля ГАЗ 3512, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_1 ; автомобіля ИЖ 2715, 1999 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, 2018 року випуску, кузов НОМЕР_3 .
На думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-які дії стосовно спірного майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2022 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба