02 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 340/207/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №340/207/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при проведені перерахунку пенсії щодо зменшення розміру пенсії з 79% до 70 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 79 % сум грошового забезпечення та здійснити виплату, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Кіровоградській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 79 % до 70 %. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Кіровоградській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до вимог ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позов в частині вимоги про здійснення перерахунку пенсії заявлено з порушенням норм статті 122 КАС України. Водночас зауважує, що відсутні підстави здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Зазначає, що з квітня 2021 року позбавлений функції фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, фінансування зазначених виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Пенсія призначена в розмірі 79 % грошового забезпечення.
Відповідач, на підставі постанови КМУ №103 від 10.02.2018 року з 01.05.2018 року провів перерахунок пенсії позивача на підставі довідки №7386 від 22.03.2018 року, виходячи з 70 % грошового забезпечення (а.с.37, зв. бік).
У жовтня 2021 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019. Підстава рішення суду, довідка від 27.04.2021 № 7386. Позивачеві розраховано розмір пенсії з 70 % суми грошового забезпечення. (а.с. 39).
17.03.3021 позивач звернувся до відповідача з заявою здійснити перерахунок пенсії у розмірі 79 % суми грошового забезпечення. (а.с. 4)
Листом від 30.03.2021 року № 1100-0307-8/14406 відповідач надав відповідь, що позивачеві відповідно до постанови КМУ № 103 здійснено відповідний перерахунок пенсії. Розмір пенсії розраховано з 70% суми грошового забезпечення. (а.с. 5)
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов КМУ № 704 та № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість, відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. До вказаного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3 ст. 291 КАС України). У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (ч. 1 ст. 63 Закону).
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч. 2 ст. 63 Закону).
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських (ч. 3 ст. 63 Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено структуру та розміри грошового забезпечення поліцейських. При цьому, передбачені Постановою розміри грошового забезпечення для поліцейських є більшими у порівнянні із розмірами грошового забезпечення колишніх працівників органів внутрішніх справ, виходячи із яких їм призначалась (перераховувалась) пенсія, що відповідачем не заперечується.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно з Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
05.04.2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.05.2018. Підстава згідно постанови КМУ № 988, постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 п.3 перерахунок з 01.01.2016, та довідка від 22.03.2018 №7386. Позивачеві розраховано розмір пенсії з 70 % суми грошового забезпечення (а.с. 37-38, зворот, ).
У подальшому відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу ще у липні та жовтня 2021 розмір пенсії розраховано з 70 % суми грошового забезпечення (а.с. 39-40).
При цьому, при перерахунку пенсії позивачу відповідачем застосовано редакцію ч. 2 ст. 13 Закону № 2262, чинну на час проведення перерахунку та зменшено відсоткове значення пенсії з 79% до 70% від розміру грошового забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262 на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія позивача, не є сталим і регулюється постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Застосування під час перерахунку пенсії відповідача показника у 70% є протиправним як тому, що останній має застосовуватись при призначенні нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій колишніх працівників МВС урегульований нормами статті 63 Закону № 2262, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу, протиправно зменшив основний розмір пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення, до 70% таких сум, що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, встановленому Законом.
Доводи апелянта з посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 340/3185/19 та № 580/5962/20 про чинність ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 в частині відсоткового розміру пенсії у 70% від грошового забезпечення, а тому і відсутність підстав для перерахунку пенсії, є безпідставними з огляду на таке.
По-перше, предмет спору у справах є різним, оскільки у справі № 340/3185/19 вирішувалось питання щодо перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру», а не Закону № 2262, а також лише стосовно права особи на такий перерахунок, а не щодо відсоткового розміру пенсії.
По-друге, стосовно правового висновку Верховного Суду у справі № 580/5962/20 колегія суддів зазначає, що відмінність у перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури та колишнім працівникам МВС полягає в тому, що з 15 липня 2015 року набув чинності новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким по-іншому у порівнянні з попереднім визначено не тільки відсотковий розмір пенсії, а й інші умови матеріального забезпечення прокурорів, зокрема розмір їх заробітної плати, тоді як колишнім працівникам міліції відсотковий розмір пенсії змінювався в межах одного Закону № 2262, яким розмір їх грошового забезпечення взагалі не визначається.
Стосовно посилання апелянта на відсутність у нього функцій фінансування виплати пенсій відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, у редакції постанови від 16 грудня 2020 року № 1279 (далі Порядок № 1596), суд зауважує, що відповідно до п. 13 цього Порядку списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Згідно з п. 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Отже, перерахування коштів уповноваженим банкам дійсно проводить Пенсійний фонд України, однак такий перерахунок здійснюється на підставі списків, які складаються територіальними органами Пенсійного фонду України, що спростовує зазначені вище доводи апелянта.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів в свою чергу зазначає, що частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого визначено її розмір, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів здійснений саме такий її розрахунок.
Таким чином, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (постанова ВС від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19).
Спірне зменшення відсоткового розміру пенсії відповідачем здійснено при перерахунку пенсії позивача у квітні 2018 року (а.с. 37, зворот) і виплачено пенсію в новому розмірі у травні 2018 року, а тому саме з цього часу, тобто з травня 2018 року позивач мав можливість дізнатися про складові своєї пенсії і відповідно захистити свої права шляхом звернення до суду, натомість з позовом звернувся лише 11 січня 2022 року. (а.с. 1)
Водночас колегія суддів зазначає, що стосовно перерахунку пенсії з 01.12.2019, який здійснений відповідачем 23.10.2021, позивач звернувся до суду з позовом у межах шестимісячного строку, а тому право позивача на перерахунок пенсії у розмірі 79% грошового забезпечення підлягає судовому захисту саме з 01.12.2019.
Також колегія суддів зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 30.03.2021 № 1100-0307-8/14406 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки до суду позивач звернувся більше ніж через три роки після закінчення порушення відповідачем його прав, тобто пропустив передбачений чинним процесуальним законодавством шестимісячний строк звернення до суду.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Водночас апеляційний суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 щодо здійснення перерахунку пенсій військовослужбовців без обмеження строком, оскільки ці приписи стосуються не будь-якого перерахунку, а лише такого, що не проведений з вини органів ПФУ чи державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій. Натомість у спірних відносинах перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців позивачу проведений ще у квітні 2018 року, а предметом спору є незгода позивача з діями і рішеннями відповідача під час такого перерахунку, що не підпадає під правила ч. 3 ст. 51 Закону № 2262. Тобто предмет спору у справі, яка переглядається, є іншим ніж правовідносини, які врегульовані ч. 3 ст. 51 КАС України, а тому зазначеною нормою спірні в цій справі правовідносини не регулюються.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Таким чином, рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 по 30.11.2019 перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної позивачу, виходячи з 79 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити різницю, яка утвориться за результатами такого перерахунку, підлягає скасуванню, а позов у цій частині залишенню без розгляду.
Отже, судом першої інстанції рішення у зазначеній вище частині прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 по 30.11.2019 перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної позивачу, виходячи з 79 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити різницю, яка утвориться за результатами такого перерахунку. В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року в адміністративній справі № 340/207/22 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 по 30.11.2019 перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної позивачу, виходячи з 79 % відповідних сум грошового забезпечення та виплатити різницю, яка утвориться за результатами такого перерахунку, і в цій частині позов залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року в адміністративній справі № 340/207/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко