вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.12.2022м. ДніпроСправа № 904/637/22 (904/2746/22)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Карпенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ", смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ", смт. Солоне, Солонянський р-н, Дніпропетровська область
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект ЛТД", Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Дніпро
про визнання недійсним договору
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дробот Д.М., ордер серія АЕ №1155182 від 26.09.2022
від третьої особи без самостійних вимог-1: не з'явився
від третьої особи без самостійних вимог-2: не з'явився
присутній учасник ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект": ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 від 20.04.1999
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" про визнання недійсним договору б/н від 10.07.2017.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 04.05.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Байкальська, буд.4, код ЄДРПОУ 20257600) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/637/22, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/637/22(904/2746/22) передані до провадження судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 05.09.2022 прийнято матеріали справи №904/637/22(904/2746/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" про визнання недійсним договору. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.09.2022 о 10:20 год.
27.09.2022 від відповідача електронною поштою надійшов відзив вих.№22/26-09/1 від 26.09.2022 на позовну заяву.
Суд долучив відзив до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 27.09.2022, з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача підтримав клопотання про витребування документів, яке міститься в матеріалах справи.
Представник відповідача зазначив, що клопотання позивача про витребування документів є передчасним.
Представник позивача підтримав клопотання про призначення експертизи.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи, підтримав поданий відзив.
Ухвалою суду від 27.09.2022 клопотання б/н від 30.08.2022 позивача про витребування документі задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» надати для огляду у підготовчому засіданні оригінал Договору від 10 липня 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством матеріально - технічного забезпечення «АГРО-КОМПЛЕКТ». Клопотання позивача б/н від 30.08.2022 про призначення експертизи залишено на розгляді суду. Відкладено підготовче засідання на 13.10.2022 о 12:10 год.
12.10.2022 представником ТОВ "Агро-Комплект ЛТД" подано клопотання б/н від 12.10.2022 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
13.10.2022 від відповідача електронною поштою надійшло клопотання вих.№22/13-10/2 від 13.10.2022 про відкладення підготовчого засідання.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 13.10.2022, з'явився представник позивача та представники відповідача.
У підготовчому засіданні було оголошено перерву до 27.10.2022 о 12:30 год.
26.10.2022 позивачем подано пояснення б/н від 25.10.2022.
26.10.2022 позивачем подано доповнення б/н від 25.10.2022 до клопотання про призначення експертизи.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 27.10.2022, з'явився представник позивача, представники відповідача та представник ТОВ "Агро-Комплект ЛТД".
Представник позивача підтримав подане клопотання про призначення експертизи.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.
В підготовчому засіданні представник позивача та представник відповідача зазначили, що в провадженні судді Господарського суду Дніпропетровської області Примака С.А. перебуває справа №904/6950/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" про визнання банкрутом в матеріалах якої містяться інвентаризаційні відомості щодо боржника (Позивача).
Представник позивача підтримав заяву "Агро-Комплект ЛТД" про вступ у справу в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Представник відповідача заперечив проти задоволенні заяви "Агро-Комплект ЛТД" про вступ у справу в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 27.10.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" б/н від 30.08.2022 про призначення експертизи залишено на розгляді суду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект ЛТД" б/н від 12.10.2022 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект ЛТД" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Байкальська, буд. 4, код ЄДРПОУ 42930615). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ). Відкладено підготовче засідання на 14.11.2022 о 13:45 год.
03.11.2022 від відповідача електронною поштою надійшло клопотання вих.№22/02-11/1 від 02.11.2022 про долучення документів до матеріалів справи.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 14.11.2022 представник позивача та представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 14.11.2022, з'явився представники відповідача.
У підготовчому засіданні представник відповідача надав клопотання вих.№22/14-11/2 від 14.11.2022 про долучення документів до матеріалів справи.
Суд долучив подане клопотання до матеріалів справи.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача б/н від 30.08.2022 про призначення експертизи, зазначив, що додаткових заяв та клопотань не має, не заперечив проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 14.11.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" б/н від 30.08.2022 про призначення експертизи. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 06.12.2022 об 11:30 год.
У судове засідання, призначене на 06.12.2022, представник позивача та представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судове засідання, призначене на 06.12.2022, з'явився представник позивача, який заперечив проти задоволення позову.
В судовому засіданні 06.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №94/637/22 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення «АГРО-КОМПЛЕКТ».
У липні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» (Відповідач) до Господарського суду Дніпропетровської області подано заяву з грошовими вимогами до Боржника (Позивач).
Свої грошові вимоги ТОВ «АГРО-КОМПЛЕКТ» обґрунтовує невиконанням боржником зобов'язань за договором від 10.07.2017 (надалі - Договір), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством матеріально - технічного забезпечення «АГРО-КОМПЛЕКТ» (Позичальник).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді траншів, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказані грошові кошти у строки та на умовах, встановлених дійсним Договором.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що грошові кошти, що надаються Позичальнику відповідно до дійсного Договору, надаються окремими траншами шляхом виконання Позикодавцем грошових зобов'язань Позичальника за Договором про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, а саме: шляхом здійснення оплат на рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009. При цьому, кожна оплата Позикодавцем кожного окремого рахунку відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, за умовами дійсного Договору вважається окремим траншем.
Сторони дійшли згоди, що максимальна сума, що може бути надана Позикодавцем Позичальнику, складає 2 000 000,00 гривень (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1.3. Договору Позикодавець має право на відшкодування Позичальником витрат, пов'язаних з виконанням доручення, у повному обсязі.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що кожний транш, наданий Позикодавцем Позичальнику, шляхом здійснення оплат на рахунок ВАТ Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, має бути повернутий Позичальником Позикодавцеві протягом 30 днів з дати такої оплати.
В обґрунтування вимог заяви, позивач зазначає, що, вказаний Договір містить елементи різних договорів (договору позики, договору доручення та договору про виконання обов'язків боржника іншою особою) і до відносин сторін необхідно застосовувати у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі (ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В статті 1047 Цивільного кодексу України вказано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).
Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей у власність позичальника, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» грошові кошти не передавались у власність Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально - технічного забезпечення «АГРО-КОМПЛЕКТ», отже договір позики між вказаними юридичними особами не укладався.
Позивач посилається на п. 14.1.267 Податкового кодексу України, відповідно до якого позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. Таким чином, позика не може надаватися суб'єктом господарювання, який не має статусу фінансової установи.
Щодо наявної в Договорі умови про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, Позивач зазначив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).
Позивач вважає, що зміст Договору суперечить вищезазначеним нормам Цивільного кодексу України з огляду на те, що Відповідач виконуючи грошові зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009 діяв від свого імені та за свій рахунок.
За приписом частини другої статті 528 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Згідно із статтею 194 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Як вбачає Позивач зі змісту наведених норм, у третьої особи (в даному випадку - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ») може виникнути лише обов'язок виконати зобов'язання перед кредитором замість боржника. Жодних прав вимагати у боржника (ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ») повернення сплачених за електроенергію коштів, відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України у третьої особи не виникає.
Крім того, Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОМПЛЕКТ» жодного разу не зверталось до Позивача з вимогами про необхідність виконання зобов'язань за Договором. У Позивача взагалі відсутня будь-яка інформація про обставини укладення Договору від 10.07.2017 та його виконання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6950/17 від 24.07.2017 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" та введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чопенка Д.В.
19.03.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" з вимогами наступних кредиторів:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-комплект" - 538 103,56 грн - 4 черга задоволення; 3200,00 грн - 1 черга задоволення.
2) ФОП Бондаренко Олександр Миколайович - 7 806 948,33 грн - 4 черга задоволення; 3 200,00 грн. -1 черга задоволення.
3) Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" - 3 200,00 грн - 1 черга задоволення.
Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою:
- Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" - 29 001 011,83 грн.
Таким чином, кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" в сумі 538 103,56 грн виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ".
13 березня 2019 року було проведено інвентаризацію активів Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ", за результатами якої складено інвентаризаційний опис №11 розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, із якого слідує, що зобов'язання за Договором відсутні в бухгалтерському обліку Позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі №904/6950/17 про визнання банкрутом ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ» було затверджено звіт керуючого санацією ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ», припинено процедуру санації ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ» (ідентифікаційний код 20257600, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Олександропіль, вул. Радянська, 5) провадження у справі №904/6950/17 - закрито.
В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 також зазначено, що керуючий санацією ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ» пояснив, що нової кредиторської заборгованості, крім тієї, що була визнана судом у справі - не виникло.
При цьому, відповідно до чинного законодавства суб'єкт господарювання зобов'язаний вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.
Таким чином, у Позивача викликає сумніви сам факт укладення оскаржуваного Договору у 2017 році. Вказані сумніви, крім вищевказаного, пов'язані також з тим, що Договір зі сторони Позичальника підписаний директором Коломойцем Олександром Борисовичем, а зі сторони Позикодавця представником ОСОБА_2 .
Остання одночасно була головним бухгалтером Позичальника (ТОВ «АГРО-КОМПЛЕКТ») і відповідала за достовірність бухгалтерського обліку в ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ», а ОСОБА_3 був також директором ТОВ «АГРО-КОМПЛЕКТ».
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одночасно були учасниками ТОВ ПМТЗ «АГРО-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АГРО-КОМПЛЕКТ», що підтверджується Статутом Позивача в редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів учасників №11 від 05.05.2010, яка діяла на момент підписання оскаржуваного Договору, та інформаційною довідкою з Уоu Control.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В матеріалах справи міститься відзив Відповідача, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" не погоджується з позовними вимогами ТОВ ПМТЗ "АГРО-КОМПЛЕКТ", вважає їх не обґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав та встановлених обставин.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського ту, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених економ до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом входів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні спору та ухваленні рішення суд первісно має з'ясувати, чи існує спір в принципі, тобто яким чином порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи законні інтереси особи, яка звернулася до суду з позовом, зокрема, спірним правочином, і яким чином вирішення спору сприятиме ефективному захисту таких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача.
У разі якщо суд на підставі наявних у справі доказів дійде висновку про відсутність факту порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду із позовом, тобто встановить відсутність спору як такого, то підстави для задоволення позовних вимог з огляду на завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, будуть відсутні незалежно від наявності або відсутності формальних порушень при вчиненні дії або укладенні правочину, які становлять предмет позову.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 14.01.2020 у справі №904/4009/18.
Так в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18 суд серед іншого зазначив:
«При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, предметом даного спору є дійсність укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору від 10.07.2017 (далі - «Договір»), відповідно до пункту 1.1. якого, Позикодавець (Позивач) зобов'язується надати Позичальнику (Відповідач) грошові кошти у вигляді траншів, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказані грошові кошти у строк та на умовах, встановлених дійсним Договором.
У відповідності до пункту 1.2. Договору, Сторони дійшли згоди, що грошові кошти, що надаються Позичальнику відповідно до дійсного Договору, надаються окремими траншами шляхом виконання Позикодавцем грошових зобов'язань Позичальника за Договором про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, а саме: шляхом здійснення оплат на рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009. При цьому, кожна оплата Позикодавецем кожного окремого рахунку відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, за умовами дійсного Договору вважається окремим траншем.
На виконання умов Договору, у період з 2017 по 2020 роки, Позикодавцем було надано Позичальнику грошові кошти (транші) у загальній сумі 1 337 847,52 грн, шляхом здійснення Позикодавцем оплат на рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009.
У власній позовній заяві Позивач посилається на низку норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, як на підстави недійсності оспорюваного Договору.
Суд звертає увагу, що уклавши Договір, Позивач та Відповідач погодили усі умови такого договору, у тому числі, й надання позики шляхом перерахування відповідних траншів на рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009.
Перерахування коштів на підставі договору позики у відповідності до кінцевого цільового призначення таких коштів (тобто, не безпосередньо позичальнику, а іншій особі, обраній та погодженій позичальником), є нормальною діловою практикою.
У відповідності до частини 1 статті 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Розширене тлумачення терміну «свобода договору» міститься у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, очевидним є висновок про цілковиту правомірність надання позики позикодавцем й шляхом сплати за позичальника за послуги електричної енергії.
При цьому, слід вказати, що такий вид договору позики жодним чином не суперечить приписам цивільного законодавства.
Такий підхід до тлумачення принципу свободи договору є сталим підходом Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №904/5314/20 зазначено "Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.".
Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд.».
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/11589/16-цта Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18.
З наведеного вбачається, що:
1. Позивач та Відповідач мали право укласти Договір, та
2. Договір створює права та обов'язки для його сторін.
Кредитором, на виконання умов Договору, було надано Боржнику позику.
Перерахування відповідних траншів підтверджується платіжними доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.
Посилання Позивача у позовній заяві на неукладеність Договору є недоцільними, оскільки предметом дійсного спору є визнання Договору недійсним.
Стосовно посилань Позивача на обставини справи №904/6950/17 суд зазначає наступне.
Провадження у справі №904/6950/17 про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «АГРО-КОМПЛЕКТ» (ідентифікаційний код 20257600) було відкрито 24.07.2017.
Так, за умовами пункту 3.1. Договору, кожний транш, наданий Позикодавцем Позичальнику, шляхом здійснення оплат на рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (та/або правонаступників вказаного підприємства) відповідно до Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009, має бути повернутий Позичальником Позикодавцеві протягом 30 днів з дати такої оплати.
Як вбачається з документів, долучених до матеріалів справи, перший транш відповідно до умов Договору було надано Кредитором Боржнику 31.07.2017, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.
Разом з цим, 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Так, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до частини 3 статті 57 Кодексу України з процедур банкрутства, до звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Згідно із частиною 4 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, враховуючи умови Договору, відповідні вимоги Кредитора до Боржника, в рамках справи №904/6950/17 мали статус поточних в розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому - не могли вважатися погашеними.
Додатково Суд звертає увагу на необхідність застосування до спірних правовідносин доктрини venire contra factum proprium.
Так, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Позивач, звернувшись до Суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору вдався до суперечливої поведінки та порушує принцип добросовісності з огляду на таке.
Стосовно універсального характеру наведеної доктрини та можливості її застосування неодноразово висловлювався Верховний Суд.
В розрізі обставин дійсної справи, Суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, зокрема, на наступні висновки:
"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
У справі, що переглядається, особа, яка мала право на оспорення (спадкодавець ОСОБА_4 ), висловила як прямо (в заяві від 19 липня 2002 року), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 14 років не оспорювала свідоцтво про право на спадщину видане в 2002 році її сину), що не буде реалізовувати своє право на оспорення. За таких обставин, право на оспорення свідоцтва про право на спадщину, яке мала ОСОБА_4 , припинилося, відповідно його не успадкував ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки спадкового майна та скасування реєстраційного посвідчення на 3/4 частки житлового будинку, відсутні.».
В контексті наведеного, вбачається, що оспорюваний Позивачем Договір укладено у 2017 році, а до Суду з позовом про визнання Договору недійсним Позивач звернувся лише у серпні 2022 року, тобто більш ніж через п'ять років його укладення.
Крім цього, Позивач був достеменно обізнаний про укладений ним Договір, оскільки, як вже зазначалося раніше, за умовами Договору, Відповідачем регулярно здійснювалися оплати послуг електричної енергії, яка надавалася Позивачу.
Таким чином, твердження Позивача про необізнаність щодо вказаного Договору - є нерелевантними.
Тобто, Позивач вдався до оскарження Договору, дійсність якого до моменту звернення Відповідачем до Суду із відповідною заявою з грошовими вимогами (що виникли на підставі Договору), не викликала у Позивача жодних сумнівів.
Враховуючи наведений вище правовий підхід та описані обставини, очевидним є висновок про те, що дії щодо оспорювання Договору Позивачем є такими, що суперечать принципу добросовісності, а сам Позивач, в контексті наведеної позиції, є таким, що втратив право на оспорення Договору.
Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У той же час, як унормовано частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Обставини, які встановлено судом, безперечно свідчать про достеменну обізнаність Позивача про Договір з моменту його укладення, тобто з 10.07.2017.
Враховуючи наведене, 3-річний строк позовної давності для вимоги про визнання Договору недійсним сплив 10.08.2020.
Водночас, про дійсність та факт укладення Договору свідчать такі докази, що містяться в матеріалах справи №904/637/22 про розгляд заяви з грошовими вимогами ТОВ "АГРО-КОМПЛЕКТ" до боржника (Позивача), як:
1. Відповідь від 18.08.2022 №18/08 АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
За змістом вказаної вище відповіді АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на адвокатський запит Кредитора (Відповідача) вбачається наступне:
1) Усі оплати, здійснені Кредитором на рахунок АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» відповідно до платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, здійснені Кредитором на виконання умов Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009 (укладеного з Боржником).
2) Загальна сума отриманих АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від Кредитора грошових коштів за вказаним договором становить 525 154,54 грн.
У той же час, Кредитором до Заяви додано платіжні доручення щодо оплат, здійснених на користь АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» у розмірі 444 710,04 грн.
2. Лист від 25.08.2022 №30522/DNEP ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ».
Так, за змістом відповіді ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» долученої останнім до матеріалів справи, вбачається наступне:
1) Усі оплати, здійснені Кредитором на рахунок ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ
ПОСЛУГИ» відповідно до платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, здійснені Кредитором на виконання умов Договору про постачання електричної енергії №440 від 01.01.2009 (укладеного з Боржником);
2) Загальна сума отриманих ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» від Кредитора грошових коштів за вказаним договором становить 993 472,65 грн.
У той же час, Кредитором до Заяви додано платіжні доручення щодо оплат, здійснених на користь АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на загальну суму 893 137,48 грн.
Таким чином, частина грошових вимог, яку заявлено Кредитором на підставі платіжних доручень на користь ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» у розмірі 893 137,48 грн, підтверджується відповідними належними документами.
3. Відповідні платіжні доручення, копії яких додано до матеріалів справи №904/637/22 разом із заявою з грошовими вимогами Відповідача (Кредитора) до Позивача (Боржника).
Крім цього, вказані обставини також й підтверджені відповідним судовим рішенням - ухвалою Суду від 20.09.2022 у справі №904/637/22, а тому - мають преюдиційний характер.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Із аналізу вказаних норм можна стверджувати, що у разі, коли в конкретній справі жодне право, свобода чи інтерес саме позивача не було порушено зазначеним у позові незаконним діянням відповідача, права, свободи чи інтереси позивача відповідач не оспорює, то в такому разі правових підстав для задоволення такого конкретного позову немає.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В порядку ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні, представник відповідача заявив усне клопотання, що має намір подати до суду розрахунок судових витрат понесених під час розгляду справи №904/637/22(904/2746/22).
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Байкальська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20257600) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Соборна, буд. 65, код ЄДРПОУ 40644531), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект ЛТД" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Байкальська, буд. 4, код ЄДРПОУ 42930615), третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про визнання недійсним договору від 10.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРО-КОМПЛЕКТ" відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Встановити Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПЛЕКТ" строк до 12.12.2022 для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат (п.5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.12.2022.
Суддя А.Є. Соловйова