вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3250/22
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Дніпро
до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 402361грн.68коп. та збору за зберігання вантажу в розмірі 7131грн.84коп.
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з позовом про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 402361грн.68коп. та збору за зберігання вантажу в розмірі 7131грн.84коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції Кривий Ріг вантажів, які прибували на його адресу, порушення відповідачем вимог пункту 15 договору №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019, пункту 33 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Мінтрансу №644 від 21.11.2000, статей 46, 47, 125 Статуту залізниць України.
Позивач зазначає, що взаємовідносини між сторонами щодо подачі та забирання вагонів регулюються договором №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".
У березні 2022 року за накладними №46148540, №45862414, №37078433, №36893477, №46148532, №08594, №08600, №08609, №008985, №69042, №69079, №08947, №09065, №09067, №09971, №69232, №69244, №69246, №69391, №69477, №69637, №34643833, №34642348, №46169876, №43430685, №46169884, №34686451, №34685842, №34686477, №42269795, №34686436, №42609024, №34685818, №68628, №69175, №69176, №69182, №69185, №69238, №69428, №69426 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони. Відповідно до п.4 Правил користування вагонами та контейнерами вантажоодержувача було повідомлено про прибуття на його адресу спірних вагонів та готовність їх подавання залізницею, про що зроблено відповідні записи в Книзі повідомлень ф.ГУ-2.
Позивач стверджує, що відповідач не забирав своєчасно на під'їзну колію вагони, що прибули на його адресу. Тому складені акти загальної форми ф.ГУ-23 №498, №502 від 05.04.2022; №511 від 06.04.2022; №517, №518, №519, №520, №521 від 09.04.2022.
Позивач повідомляє, що за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховані плата за користування вагонами згідно з відомістю ф.ГУ-46 №09049189 в розмірі 402361грн.68коп. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №12049059, №12049061, №12049062 в розмірі 7131грн.84коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 отримана відповідачем 14.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №4930020586267.
На адресу суду 24.10.2022 надійшов відзив на позовну заяву №52-16/513 від 12.10.2022 про незгоду із заявленими вимогами.
Відповідач наполягав на відсутності вини товариства у простої та затримці вагонів на станції призначення.
Відповідно до положень договору №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 обов'язок щодо подачі вагонів на станцію Допоміжна, що є під'їзною колією відповідача, покладений саме на позивача. Тому твердження позивача про несвоєчасне забирання відповідачем спірних вагонів на під'їзну колію є безпідставним. Саме залізниця своїм локомотивом повинна була подати спірні вагони на під'їзну колію товариства, але цих дій не вчинила.
В день прибуття спірних вагонів на станцію призначення залізницею були складені акти загальної форми ГУ-23 №486, 499, 512, 487, 489, 501, 481, 504 про початок затримки вагонів, що прибули на адресу відповідача. Ці акти були підписані представником вантажовласника із застереженнями. Так, в актах загальної форми ГУ-23 №481, 486, 487, 489, 499, 501, 504, 512 було вказано, що затримка вагонів на ст. Кривий Ріг виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача - воєнні дії.
На момент складання позивачем актів про початок затримки вагонів за формою ГУ-23 відповідач повідомив про відсутність вини у скупчені вагонів на станції Кривий Ріг.
Не заважаючи на вказані відповідачем у актах загальної форми ГУ-2 застереження про можливість прийняття вагонів, позивач продовжив затримку спірних вагонів на станції призначення.
Листами №52-40/192 від 18.03.2022, 52-40/190 від 17.03.2022 відповідач повідомляв керівництво АТ «Українська залізниця» про факт виникнення непереборної сили. Протягом всього часу затримки спірних вагонів існували обставини непереборної сили і позивача було повідомлено про це.
Також відповідач вказав, що одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше.
На адресу суду 05.12.2022 надійшли доповнення відповідача до відзиву, в яких відповідач посилається на телеграмне розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 та зазначає, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджений Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні.
Відповідач зазначає, що рішенням Ради Оборони Дніпропетровської області на території Дніпропетровської області запроваджена комендантська година з 22.00 до 06.00 з 24 лютого 2022 року.
Відповідач вказує, що позивач нарахував збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами, затриманих після запровадження комендантської години, тобто без урахування рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т). Відповідач долучив контррозрахунок плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Також відповідач просить витребувати у позивача пояснення та докази на підтвердження виконання/невиконання приписів рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т).
Розглянувши клопотання відповідача про витребування від позивача пояснень та доказів на підтвердження виконання/невиконання приписів рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), суд зазначає таке.
Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення.
Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідач заявив клопотання про витребування від позивача доказів за межами строку, встановленого статтею 80 Господарського процесуального кодексу України. Тому суд залишає його без задоволення.
Клопотання відповідача про витребування від позивача пояснень щодо виконання/невиконання приписів рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 також залишається судом без задоволення.
В позові позивач вже наводив свої пояснення щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від обов'язку вносити плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - залізниця) та Акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - власник колії) був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Кривий Ріг Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 (далі - договір).
В пункті 1 договору зазначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку №2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії.
Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", встановлений біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4779м від стрілки примикання.
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 договору розгорнута довжина під'їзної колії складає 238340 погонних метрів.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
Передача (здача) вагонів на під'їзну колію здійснюється:
- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.;
- передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком - за повідомленнями.
Повідомлення про подачу вагонів на під'їзду колію передається по телефону прийомоздавальником ватажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Згідно з пунктами 6, 7 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій №1-11 станції Допоміжна власника колії.
Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій №1-11 станції Допоміжна власника колії.
Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
Кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів - не більше 60 вагонів (240 вісей).
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневреного диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458.
В пункті 9 договору визначено, що з під'їзної колії вагони повертаються:
- завантажені маршрути - цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів;
- порожні вагони - у тій кількості, в якій були передані на під'їзду колію.
Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну із приймально-відправних колії №1-11 станції Допоміжна.
Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній з приймально-відправних колій №1-11 станції Допоміжна.
В пункті 10 договору встановлено, що з під'їзної колії вагони здаються:
- навантажені маршрути через інтервал часу - 1,5 год.;
- інші вагони - за повідомленнями по мірі готовності у кількості, не менше 40 вісей.
Згідно з пунктом 11 договору середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах:
- вивантаження: ст. Концентрат (Агломераційний цех): Аглоруда (колія №12) - 94 ваг.; Аглоруда (колія №13) - 94 ваг.; Вапняк (колія №15) - 188 ваг.; Коксова дрібниця (колія №14) - 111 ваг.; Вугілля АШ (колія №14) - 111 ваг.
- навантаження: ст. Агломерат: Агломерат (колія №19) - 352 ваг., Концентрат залізорудний (РФЗ-1, колія №11) - 120 ваг.; ст. Концентрат: Концентрат залізорудний (колія №11) - 114 ваг., Концентрат залізорудний (колія №10) - 114 ваг., Концентрат залізорудний (колія №38) - 123 ваг., Концентрат залізорудний (РЗФ-1 колія №17) - 74 ваг.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Пунктами 12, 13 договору передбачено, що для під'їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів - 25,1 година.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів 12,782км в обидва кінці, в тому числі, 9,558км на балансі залізниці та 3,224км на балансі власника колії.
Згідно з пунктом 14 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 22.01.2020) за умовами цього договору вагони подаються: ТОВ "Метінвест-СМЦ"; ТОВ "Транспортно-виробнича компанія"; ТОВ "Метінвест - СМЦ", філія ТОВ "Метінвест - СМЦ" в м. Кривий Ріг.
Відповідно до пункту 15 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 12.12.2019) власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво №1);
- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення за рік в розмірі 21253грн.93коп. без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії. Збір стягується одноразово у першій декаді січня за поточний рік.
Про зміну розміру витрат на утримання смуги відведення залізниця письмово повідомляє власника колії із зазначенням суми витрат, дати введення в дію та проводить розрахунок.
Збори і плата вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 16 договору встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
У пункті 20 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 12.12.2019) сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 21 грудня 2019 року до 20 грудня 2024 включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Додатковою угодою №2 від 10.09.2020 сторони внесли зміни до другого абзацу пункту 15 договору, зокрема визначили, що власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі земельного податку за 2020 рік в сумі 54118грн.81коп. за рік без ПДВ.
Додатковою угодою №4 від 19.05.2021 сторони внесли зміни до другого абзацу пункту 15 договору, та визначили, що власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення в розмірі земельного податку за 2021 рік в сумі 57563грн.25коп. за рік без ПДВ.
У березні 2022 року за залізничними накладними №46148540, №45862414, №37078433, №36893477, №46148532, №08594, №08600, №08609, №008985, №69042, №69079, №08947, №09065, №09067, №09971, №69232, №69244, №69246, №69391, №69477, №69637, №34643833, №34642348, №46169876, №43430685, №46169884, №34686451, №34685842, №34686477, №42269795, №34686436, №42609024, №34685818, №68628, №69175, №69176, №69182, №69185, №69238, №69428, №69426 залізницею було прийнято до перевезення на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони.
У вказаних залізничних накладних станція та залізниця призначення зазначено - станція Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №904/7360/17.
На виконання вимог пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами вантажоодержувача було повідомлено про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи в Книзі повідомлень ф. ГУ-2.
Факти скупчення (затримки) вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені актами загальної форми ГУ-23 №498 та №502 від 05.04.2022, №511 від 06.04.2022, №517, №518, №519, №520, №521 від 09.04.2022, підписаними відповідачем без заперечень.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представникам відповідача вручено не пізніше двох годин після його отримання.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомістю форми ГУ-46 №09049189 в сумі 402361грн.68коп. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №12049059, 12049061, 12049062 на загальну суму 7131грн.84коп.
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 були підписані відповідачем із запереченнями з посиланням щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів з незалежних від нього причин, а саме внаслідок воєнних дій.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до пунктів 6, 8-10 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).
За змістом пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться Книга повідомлень. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Порядок нарахування плати за зберігання вантажів залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання вантажів).
Пунктом 4 Правил зберігання вантажів визначено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці з моменту затримки.
Згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №205 від 22.03.2019) до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
Відповідно до статті 36 Статуту залізниць України, у разі виникнення ускладнень на станції, у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Матеріали справи містять копії наказів про збільшення ставки за зберігання вантажу №№52, 56, 59 та копію довіреності №60 від 23.12.2021 на право підписання наказів.
Відповідно до абзацу третього пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами та згідно з Тарифним керівництвом №1 за час затримки спірних вагонів позивачем розрахована плата за користування цими вагонами за відомістю форми ГУ-46 №09049189 в сумі 402361грн.68коп. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №12049059, 12049061, 12049062 на загальну суму 7131грн.84коп.
За результатом перевірки виконаного позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини товариства у простої та затримці вагонів на станції призначення.
Згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правила користування вагонами і контейнерами.
Відповідач не надав доказів на підтвердження повідомлення залізницю прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення.
Відповідно до статті 121 Статуту залізниці України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;
в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до телеграмного розпорядження Департаменту комерційної роботи АТ "Укрзалізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджений Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні
Визначені у Переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами у разі:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу до перевезення;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації;
- прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів.
Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.
В усіх інших випадках, які не пов'язані з обставинами, обумовленими воєнним станом в Україні, плати і збори сплачуються в порядку, установленому законодавством України та умовами діючих договорів.
Згідно з телеграмним розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ "Укрзалізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 звільнення замовника від плати за користування вагонами за час існування перелічених у ньому виняткових обставин повинно засвідчуватися актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами.
Вказаним розпорядженням передбачено, що акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою затримки вагонів та складання акта. Акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, вказаних вище.
Згідно телеграмного розпорядження №ЦЦО/99 від 24.02.2022 щодо певних напрямків призначення з 24.02.2022 до відміни вводяться обмеження перевезень.
Як вбачається з накладних, за якими вагони прийнято до перевезення, станцією призначення є станція Кривий Ріг, що входить до складу Криворізької дирекції залізничних перевезень, та на яку не розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.
Складені акти загальної форми ГУ-23 не містять посилань на комендантську годину. Будь-які повідомлення, щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії у зв'язку з веденням воєнного стану на станцію призначення від відповідача не надходили.
Відповідач також посилався на існування форс-мажорних обставин, заперечуючи проти задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов'язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
Відповідач не обґрунтував як саме введений воєнний стан перешкоджав виконати умови договору, оскільки підприємство здійснювало свою діяльність.
Відповідач не спростував доводів позивача та не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 402361грн.68коп. та збору за зберігання вантажу в розмірі 7131грн.84коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись положеннями Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 та №1973 від 25.12.2002, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082), Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083), Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 402361грн.68коп. та збору за зберігання вантажу в розмірі 7131грн.84коп. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код: 00191000; місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) плату за користування вагонами в розмірі 402361грн.68коп., збір за зберігання вантажу в розмірі 7131грн.84коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6142грн.40коп..
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова