Справа № 243/2269/22
Провадження № 2/243/1334/2022
09 грудня 2022 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
за участю:
секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за допомогою єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2
до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування
вимоги позивача: про визначення місця проживання дитини,-
учасники справи: не з'явились,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернулись до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що 26 листопада 2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний момент дитина проживає з батьком - ОСОБА_1 та перебуває на його повному утриманні. Останнім часом їхні стосунки з відповідачем погіршились, вони перестали знаходити спільні підходи у вирішенні сімейних і родинних проблем, їхні погляди на життя стали діаметрально протилежними. Між ними постійно виникали непорозуміння з приводу місця проживання спільної дитини.
Останнім часом дитину відповідачка залишила позивачеві та виїхала з попереднього свого місця проживання. Її перебування на даний час йому не відомо. У вихованні дитини та у піклуванні за дитиною позивачу допомагає його матір - ОСОБА_5 .
З метою створення належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне залишити доньку з ним так, як він любить доньку, постійно слідкую за станом її здоров'я, розвитком, виховую та піклуюся про неї, у нього з донькою встановлений тісний психологічний контакт, прив'язаність один до одного.
Проживання дітей з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з ними та обов'язку виховувати дітей, піклуватися про них та матеріально їх забезпечувати.
На даний момент щодо дитини оформлено довідку внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач має відповідний дохід. Тому може забезпечити доньку усім необхідним відповідно до її віку. Умови проживання дитини є добрими, донька забезпечена усім необхідним відповідно до їх віку (іграшки відповідно до віку, одяг, взуття, ліжко). Водночас, відповідач не здійснює піклування над їхньою донькою та не має наміру цього робити у майбутньому, так як центром її життєвих інтересів є інша країна.
Отже, відповідач тривалий час не виконувала належним чином свої обов'язки щодо піклування про доньку, залишила її на батька та поїхала у невідомому напрямку, про місце свого перебування вона позивачу не повідомляє.
Враховуючи таке несумлінне ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків просить суд, визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 належним чином та завчасно була повідомлена про час та місце розгляду справи, надала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутністю.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Крушинська А.А., яка діє на підставі Ордера Серії АІ № 1241878 від 18.06.2022 року в судове засідання не з'явились, суду надано заяву відповідно до якої просять розглянути справу без їх участі, наполягають на задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, при ухваленні рішення просили винести рішення з урахуванням висновку.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.07.2022 року відкрито провадження у праві, призначено справу до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.08.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
В судовому засіданні встановлено, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 від 26.11.2021 року, актовий запис № 292.
Батьками ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 01.10.2021 року, актовий запис № 24.
Довідкою № 6804-70001281982 від 14.06.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Актом обстеження умов проживання від 26.07.2022 року складеного головним спеціалістом відділом по Шевченківському району служби управління по справам дітей вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_1 разом з донькою, яка має окрему кімнату та усе необхідне для її віку.
З довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру № 1118687-2022 від 05.08.2022 року вбачається, що місто проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2022 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
З висновку органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування від 22.11.2022 вбачається, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
V. Оцінка суду.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 11 Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст. 15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положення ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п.18постанови № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя також роз'яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Згідно до ч. 1ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України передбачено обов'язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків (ст.141СК України), надаючи перевагу тому з них, хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини, та вимог положень ч. 2 ст.160, ст.161 Сімейного кодексу України, за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
При цьому суд виходить лише з інтересів дитини. Перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі.
Так, ухвалюючи рішення в справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові № 61-23861св18 від 30.05.2018, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини та спільно не проживають. З матеріалів справи вбачається, що дитина безперервно до розгляду справи продовжує мешкати з батьком. Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 створив належні умови для життя, виховання дитини.
Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини,статті 171СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спорів між батьками про визначення її місця проживання в судовому засіданні з додержанням вимог Цивільного процесуального кодексу та з урахуванням віку дитини, стану здоров'я, розумового розвитку.
Аналогічні положення викладені у ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року), яка зобов'язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року Савіни проти України. У п.59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
Враховуючи вищевикладене, зібрані доказів, наявні в матеріалах справи, суд приходить до переконання про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 , оскільки, на переконання суду, проживання дітей з батьком відповідатиме як найкращому забезпеченню інтересів дитини, з огляду на що позовні вимоги слід задовольнити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні до суду із позовом було сплачено судовий збір, відповідно до ставки, визначеної Законом України Про судовий збір у сумі 942,40 грн., який з огляду на задоволення позовних вимог підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,76-81,141, 258,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.141, 153, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 40 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко