ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13021/22
провадження № 3/753/6103/22
"09" грудня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента першого курсу Національного університету фізичного виховання і спорту України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 30.09.2022 о 05 год. 45 хв., керував автомобілем «Mercedes-Benz» ML 320, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дніпровська Набережна перетин вулиці Причальна в м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій пройшов із застосуванням газоаналізатора «Alcotest+6820», що було зафіксовано на нагрудну боді-камеру поліцейського № 472392. Результат огляду позитивний та становить 1.51 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачене передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засідання заперечував свою винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пояснив, що 30.09.2022 йому зателефонувала подруга та попросила його про допомогу в перевезенні її речей. Він повідомив подрузі, що вжив алкогольні напої, а тому зможе їй допомогти, за умови, що вона сяде за кермо його автомобіля, на що остання погодилися. Коли вони рухалися по Дніпровській Набережній в м. Києві, його транспортний засіб був зупинений патрульними поліції. Стверджує, що за кермом знаходилася його подруга, а він перебував на пасажирському сидінні поруч, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ситенко О.Д. підтримав свої письмові пояснення, що долучені до матеріалів справи. Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які безумовно свідчать, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Відеозапис з боді-камери поліцейського не може вважатися належним доказом, оскільки відеозйомка не проводилась безперервно, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затверджену наказом МВС України 18.12.2018 № 1026. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання. Наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , при цьому відсутня інформація про зупинення водія, роз'яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, підстави зупинення транспортного засобу, ознаки, які можуть свідчити про обґрунтованість пропозицій пройти огляд на стан сп'яніння.
Інспектор УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції Прокопенко М.С. на виклики до суду не з'явився.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ситенка О.Д., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР України) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Суддя, дослідивши докази по справі, вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 373822 від 30.09.2022, який підписаний останнім без зауважень, в тому числі, останній не вказував, що він не керував транспортним засобом.
- даними тесту № 4751, який було проведено за допомогою приладу газоаналізатора «Alcotest +6820», що було зафіксовано на нагрудну боді-камеру поліцейського № 472392, відповідно до якого рівень алкоголю в крові ОСОБА_1 склав 1,51 проміле.;
- відеозаписом з боді камери поліцейського № 472392.
З даних відеозапису з боді - камери працівника поліції, відтвореного в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено за недотримання бокового інтервалу та створення аварійної обстановки. В процесі спілкування, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Останній не заперечив факт керування транспортним засобом та в установленому законом порядку пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту, про безпідставність зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 патрульними поліції, суд вважає необґрунтованими.
Поліцейські проінформували ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, а відсутність у матеріалах справи доказів порушення останнім Правил дорожнього руху України, долучення яких до справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП нічим не передбачене, не доводить обґрунтованість тверджень захисника про незаконність всіх подальших дій поліцейських.
Доводи, викладені у письмових поясненнях про закриття провадження у справі, зокрема, з приводу допущених поліцейськими порушень при оформленні протоколу, таких як факт документування на відео з боді-камери, що не має безперервного характеру, суд відхиляє як такі, що не спростовують висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Викладена у протоколі суть правопорушення в частині зазначення об'єктивної сторони складу правопорушення є зрозумілою та відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно давали суду підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 40-1, 221, 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП та на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента першого курсу Національного університету фізичного виховання і спорту України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Строк позбавлення права керування відраховувати з моменту примусового вилучення посвідчення водія або моменту його добровільної здачі.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя Ю.С. Мицик