м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
2 грудня 2022 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Чередника С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2022,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 09.07.2022 о 02 год. 25 хв. керував автомобілем «Hyundai Sonata LF» номерний знак НОМЕР_1 по пр. Маяковського, 79 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат 0.69 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат Чередник С.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду незаконне, не відповідає фактичним обставинам, а також судом були порушені норми процесуального права. Зокрема зазначає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами. Вказує, що з відеозапису нагрудних камер поліцейських вбачається, що при виявленні патрульними автомобіля, він стояв на узбіччі і не рухався, двигун був заглушений, а все світло вимкнене. ОСОБА_1 в цей час перебував в салоні автомобіля та повідомив поліцейським, що рух не здійснював, а алкогольний напій вживав вже після роботи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення адвоката Чередника С.В. та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У оскаржуваній постанові суддя місцевого суду дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтував свій висновок дослідженими у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, чеком приладу «Драгер», актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, розпискою ОСОБА_1 про залишення автомобіля, відеозаписом із нагрудних камер поліцейських.
Однак, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надав пояснення, що відповідають змісту апеляційної скарги, зауваживши, що він працює таксистом, його зміна закінчилась і він вирішив переночувати в автомобілі за місцем останнього замовлення, оскільки розпочалась комендантська година, а зранку його повинен був замінити інший водій. Автомобілем не керував, а тому підстав для проведення огляду на визначення стану сп'яніння у працівників поліції не було.
Наявний в матеріалах справи відеозапис нагрудних відеокамер працівників поліції не містить даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а сам ОСОБА_1 на місці події заперечував факт керування. Автомобіль розташовувався у житловій зоні осторонь від проїзної частини дороги.
За таких обставин, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Hyundai Sonata LF» номерний знак НОМЕР_1 в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність того факту, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу.
Відповідно до п. 27 постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу, що виключає наявність в діях ОСОБА_2 складу вказаного правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката Чередника С.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя