справа № 362/4985/21
головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.
провадження № 22-ц/824/8136/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
06 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення аліментів, -
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_5 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі ј частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Також, у вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_5 , у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/5 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року об'єднано позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовні заяви обґрунтовані тим, що позивачі є внутрішньо переміщеними особами з м. Алмазне Луганської області. Позивачі є непрацездатними особами, пенсіонерами за віком. Розмір пенсії ОСОБА_2 становить 2 789 грн 52 коп., а ОСОБА_3 - 6 384 грн 51 коп. Їх пенсії не вистачає на забезпечення найменших потреб позивачів, зокрема харчування, сплату житлово-комунальних послуг та необхідного лікування. ОСОБА_2 періодично проходить стаціонарне лікування у кардіологічному відділенні, потребує придбання ліків. ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , який також є пенсіонером та не може надавати допомогу на її утримання. У позивачів постало питання про необхідність винаймати окреме помешкання для проживання, оскільки їх спільне проживання із сином унеможливлюється поведінкою його дружини.
Відповідач не має на утриманні інших непрацездатних осіб, працевлаштований та може надавати матеріальну допомогу.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 вересня 2021 року. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Указане рішення мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_3 (батько) не доведено те, що він потребує матеріальної допомоги. Позивач ОСОБА_2 (мати) потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію у мінімальному розмірі, потребує лікування, тому у відповідача виник обов'язок утримувати свою непрацездатну матір. У суду відсутні відомості про те, що дружина і повнолітня дочка відповідача є непрацездатними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі не є такими, що потребують матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не несуть витрат оплату житлово-комунальних послуг і утримання житла за місцем свого проживання, оскільки проживають на площі для тимчасового проживання, що надана відповідачу.
У ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час шлюбу народилось 2 дітей, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які повинні солідарно утримувати своїх батьків у випадку необхідності.
За відомостями довідки про доходи позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в Васильківському об'єднанні управлінні ПФУ Київській області і отримує пенсію з віком у сумі 6 384 грн 51 коп.
Також ОСОБА_3 працює в Київському квартирно-експлутаційному управлінні та отримує заробітну платну у розмірі близько 8 000 грн.
Розмір пенсії позивача ОСОБА_2 становить 2 789 грн 52 коп.
Витрати на житло позивач не несе оскільки на підставі рапорту відповідача його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на проживання в кімнаті № 4 в житловому будинку у військовому містечку.
Отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшим за прожитковий мінімум, автоматично свідчить, що батько (мати) не потребують допомоги.
Визначення розміру аліментів на батьків має бути з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Від відповідача ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що судом першої інстанції об'єктивно враховані обставини, які дають підстави оцінити матеріальний стан позивача ОСОБА_2 та її потреби у матеріальній допомозі.
Третя особа ОСОБА_7 є колишньою дружиною відповідача. Рішення у цій справі не стосується та не може вплинути на права чи обов'язки ОСОБА_7 .
Також відповідач зазначає, що він не заперечував проти стягнення з нього аліментів на непрацездатних батьків.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року не оскаржується у частині відмови у стягненні аліментів на ОСОБА_3 , тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині стягнення аліментів на ОСОБА_2 .
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина 8 статті 7 СК України).
Згідно з частиною 1 статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
За змістом статті 202 СК України необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків і потреба у матеріальній допомозі.
Тобто, сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18 дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 17 грудня 2001 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за віком (а.с. 5).
Згідно з довідкою від 12 вересня 2019 року № 3239-5000192364 ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу (а.с. 6).
Відповідно до довідки про доходи № 0492 4541 0748 1490 від 16 вересня 2021 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у Васильківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та сума її пенсії за період з 01 липня 2021 року по 30 вересня 2021 року становить 8 368 грн 56 коп. (по 2 789 грн 52 коп. на місяць) (а.с. 8).
З наданих ОСОБА_2 медичних документів (виписок з історії хвороби) вбачається, що вона має незадовільний стан здоров'я та потребує систематичного лікування (а.с. 10-22).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 09 січня 2002 року, ОСОБА_3 , 1946 року народження, призначена пенсія за віком (а.с. 23).
Згідно з довідкою про доходи від 16 вересня 2021 року № 3224 1029 6514 7219 ОСОБА_3 перебуває на обліку у Васильківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та сума її пенсії за період з 01 липня 2021 року по 30 вересня 2021 року становить 19 153 грн 53 коп. (по 6 384 грн 51 коп. на місяць) (а.с. 94).
З листа командира ВЧ НОМЕР_4 від 29 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на проживання у приміщенні, у якому проживає їх син - військовослужбовець ОСОБА_4 , на підставі рапорту останнього. ОСОБА_3 є працівником Київського квартирно-експлуатаційного управління, місцем роботи якого є територія військової частини (а.с. 152).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своєї потреби у матеріальній допомозі позивачем ОСОБА_2 надано суду медичні документи та довідку про розмір її пенсії.
Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 аліменти з посиланням на розмір її пенсії та наявність захворювань та потреби у лікуванні.
Відповідно до вимог статті 205 СК України визначення розміру аліментів на батьків має бути з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, однак, колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою сімейний стан ОСОБА_2 , доходи її чоловіка ОСОБА_3 , які значно перевищують прожитковий мінімум, та можливість утримання її чоловіком - ОСОБА_3 .
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком у розмірі 6 384 грн 51 коп. на місяць, а також працює у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, тобто його доходи явно перевищують розмір прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку.
Працевлаштування ОСОБА_3 та відсутність медичних документів щодо нього у матеріалах справи, на думку апеляційного суду, свідчить про задовільність стану його здоров'я.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають у приміщенні, у якому проживає їх син - військовослужбовець ОСОБА_4 , та матеріали справи не містять доказів того, що вони несуть якісь витрати за проживання у такому приміщенні.
Доказів того, що ОСОБА_2 має статус особи з інвалідністю матеріали справи не містять.
Також позов ОСОБА_2 не містить будь-якого посилання та до нього не надано доказів на підтвердження того, що відповідач не надає їй матеріальну допомогу у добровільному порядку.
Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що позивачем ОСОБА_2 , з урахуванням доходу її чоловіка та не підтвердженням витрат на проживання, не доведено наявність у неї потреби у матеріальній допомозі.
Колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що вищевказані обставини щодо доходів та житла отримувача аліментів, позивача у справі, наведені третьою особою у письмових поясненнях з наданням доказів на їх підтвердження, однак позивачем ОСОБА_2 такі обставини щодо її матеріального та сімейного стану не спростовані.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про часткове визнання позову (а.с. 114), однак відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки воно порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме: права третьої особи, оскільки може вплинути на розмір аліментів на спільну з третьою особою дитину.
Апеляційним судом не залишено поза увагою, що позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј частини від заробітку (доходу) відповідача, відповідач визнав позовні вимоги частково - у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу), а суд першої інстанції, зазначивши про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , стягнув аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), який є більшим ніж заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів (1/4).
Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що встановлені вище фактичні обставини, а також відсутність належних та достатніх доказів, які підтверджують те, що позивач ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, - свідчать про недоведеність позовних вимог в частині потреби позивача у матеріальній допомозі.
Також апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що рішення у справі не стосується його колишньої дружини ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 залучена ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року до участі у вказаній цивільній справі у якості третьої особи, а тому вона є учасником цієї справи та відповідно до статті 352 ЦПК України має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Зважаючи на викладене, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач звільнена від сплати судового збору у силу вимог пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частиною 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що положення частиною 7 статті 141 ЦПК України стосуються виключно відповідача у справі, то сплачений третьою особою при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1362 грн не підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 стягнення аліментів скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська