справа № 761/15570/22
головуючий у суді І інстанції Осаулов А.А.
провадження № 22-ц/824/11711/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
06 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року про повернення позовної заяви
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, встановлення частки у праві спільної сумісної власності, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, встановлення частки у праві спільної сумісної власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: позивачу потрібно було уточнити позовні вимоги та підстави позову відповідно до статті 16 ЦК України, зазначити, у чому полягає порушення прав та інтересів позивача з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Після виправлених недоліків уточнену позовну заяву з доказами потрібно було надати для суду та у відповідності до кількості учасників справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Суд першої інстанції мотивував постановлену ухвалу тим, що в уточненій позовній заяві не зазначено, чи зареєстрована спірна квартира на теперішній час за відповідачем, чи отримала відповідач свідоцтво про право на спадщину, відповідного витягу з реєстру щодо спірної квартири не надано. Доказів на підтвердження того, що спірне майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була набута у 1998 році внаслідок спільної праці з ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем в уточненій позовній заяві вказано, що станом на теперішній час спірна квартира не зареєстрована за відповідачем, свідоцтво про право на спадщину відповідач не отримала. Також позивачем в уточненій позовній заяві зазначено, що станом на теперішній час подав усі наявні у нього докази. Тому позивач вважає, що як позовна заява, так і уточнена позовна заява за своїм змістом відповідають вимогам статей 175-177 ЦПК України, тому підстави для повернення відсутні.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року без змін. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно набуте внаслідок спільної праці з відповідачем. Позивачем не обґрунтовано незаконність оскаржуваної ухвали.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами 1, 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.
Згідно з частинами 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив, у чому полягає порушення прав та інтересів позивача з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору, а також надання доказів на підтвердження своїх доводів, є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження 61-2192св20), від 16 червня 2021 року у справі № 127/33081/19 (провадження № 61-7836св20).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема, зазначає, що протягом 1997-1999 років позивач з ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах, жили як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а в 1998 році за спільні кошти ними була придбана спірна квартира. Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 додано докази на підтвердження вказаних обставин.
На виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 рокупозивач звернувся до суду із заявою, в якій додатково обґрунтував свої вимоги.
Вказане свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для повернення скарги заявнику без розгляду. У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська