05 грудня 2022 року справа № 580/4536/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0639064-2403-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про використання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66 кв.м., з метою одержання доходів у підприємницькій діяльності є несумісним зі змістом чинних норм законодавства. Одна лише реєстрація підприємств за вказаною адресою не свідчить про використання квартири для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66 кв.м. За даними інформаційних баз даних Головного управління ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ “Тепло-Інвест” та ТОВ “Еко-переробка”, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, належна позивачу на правах власності житлова нерухомість використовується з метою отримання прибутку, а тому пільги з податку передбачені пп. 266.4.1 та 266.4.2 Податкового кодексу України для фізичних осіб не застосовуються.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66 кв. м.
Згідно інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», у яких юридична адреса: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0639064-2403-2301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 1980 грн.
Позивач не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням звернувся за судовим захистом.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4. ст.266 ПК, зокрема, у вигляді: зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку (підпункт 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК України).
Відповідно до положень підпункту 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст.266 ПК передбачено, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
При цьому, підпунктом 266.4.3. п. 266.4. ст.266 ПК України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Отже, системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що при застосуванні податкових пільг враховуються як особливості, пов'язані з платником податку, так із особливості, пов'язані із об'єктом оподаткування податком. При цьому, законодавцем чітко визначено, що для фізичних осіб не застосовуються пільги з цього податку щодо об'єктів оподаткування житлової та нежитлової нерухомості, що використовуються їх власниками у підприємницькій діяльності.
Як свідчать матеріали справи, позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66 кв.м. За даними інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ “Тепло-Інвест” та ТОВ “Еко-переробка”, у яких юридична адреса є: АДРЕСА_1 .
Тобто, підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік стала та обставина, що позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ “Тепло-Інвест” та ТОВ “Еко-переробка”, у яких юридична адреса: АДРЕСА_1 , та використовує квартиру за вказаною адресою у підприємницькій діяльності., а тому, відповідно до п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України, позивач не має пільг з такого об'єкту оподаткування.
Суд вважає помилковими такі висновки податкового органу, виходячи з таких міркувань.
Так, згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України) як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).
Відповідно до пункту 14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Пунктом 45.2 статті 45 ПК України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Водночас, суд не погоджується, що реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об'єкта житлової нерухомості, є сама по собі в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України обставиною, що безумовно свідчить як така про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання його власником доходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача-суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи, що їх належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, контролюючий орган визначаючи позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік зробив висновок, що об'єкт оподаткування квартира за адресою: АДРЕСА_1 , використовується у підприємницькій діяльності з метою одержання доходів за відсутності будь-яких доказів даної обставини.
Відповідачем суб'єктом владних повноважень також не надано, а матеріали справи не містять доказів, що об'єкт оподаткування - квартира, за вказаною адресою використовується позивачем з метою одержання доходів (здається в оренду, лізинг, позичку, використовується у підприємницькій діяльності).
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 2340/3133/18, де позивач оскаржував податкові повідомлення рішення про нарахування податку на нерухоме майно за 2015-2017 роки з тих самих підстав.
Суд також приймає до уваги, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 2340/3133/18 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.
Вказане рішення суду набрало законної сили 24.09.2020.
Приймаючи вказане судове рішення, суд виходив з того, що реєстрація позивачем підприємств ТОВ “Тепло-Інвест” та ТОВ “Еко-переробка”, у яких юридична адреса: АДРЕСА_1 , не є свідченням використання вказаної квартири для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відповідач не довів позбавлення позивача права на отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням-рішенням не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копії договору про надання правничої допомоги 23.09.2022, додаткову угоду до договору №1 від 23.09.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.09.2022, відповідно до якого розмір правничої допомоги наданої позивачу адвокатом Плакущим С.В. становить 7500 грн.
Однак, суд звертає увагу, що надані представником позивача документи не містять відомостей про пов'язаність вказаних витрат із розглядом адміністративної справи №580/4536/22 та оскарженням податкового повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0639064-2403-2301.
Враховуючи викладене, суд вважає понесені позивачем витрати на правничу допомогу не пов'язані з розглядом даної справи, тому не підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Останній день строку вирішення спору припадає на 03.12.2022, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за ним робочий день 05.12.2022.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.08.2022 №0639064-2403-2301, яким нарахувано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО