12 грудня 2022 року справа № 580/5058/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в ООО «ФИФ» (Російська Федерація) з 01.01.2004р. по 09.05.2006р.;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи в ООО «ФИФ» (Російська Федерація) з 01.01.2004р. по 09.05.2006р. та здійснити з 19.06.2020р. перерахунок і виплату пенсії із застосуванням періоду роботи в ООО «ФИФ» (Російська Федерація) з 01.01.2004р. по 09.05.2006р.
В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача спірний період з підстав відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та зазначає, що спірний період роботи позивача належить зарахувати до страхового стажу позивача відповідно до приписів Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення. Крім того вказав, що відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, у трудовій книжці позивача містяться відповідні записи про періоди його роботи, зокрема і про спірних період, при цьому законодавством України, як зазначає позивач, не передбачено витребування від особи додаткових документів для підтвердження періоду його роботи.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
08.12.2022р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задовленні позову зазначивши, що до заяви про призначення пенсії позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку. Крім того, вказано, що пенсійним фондом рф повідомлено, що ООО "ФИФ" не зареєстровано по м. москва та московській області рф.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 19.06.2020р.
11.10.2022р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із зверненням щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи за 2004-2006 роки.
Листом від 17.10.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивачу, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004р. по 09.05.2006р. в ООО «ФИФ», оскільки відповідно до ст. 24 Закону в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про нараховану позивачу заробітну плату та сплату страхових внесків. Відділом обслуговування громадян 27.07.2020р. був надісланий запит до органів Пенсійного фонду Російської Федерації про надання допомоги у витребуванні довідок про період роботи та заробітну плату з 14.11.2001р. По 09.05.2006р. Відповідь на зазначений запит не надходила.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Суд зазначає, що 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), відповідно до ч.ч.1,2, 4 ст. 24 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу вказаних положень вбачається, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону №1058 зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 відповідних періодів роботи на території держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД), можливо здійснити при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. При цьому, до 01.01.2004р. страховий стаж особи, згідно положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку №637, підтверджується відомостями трудової книжки, архівних довідок, тощо.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом із аналізу Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , вбачається, що його прийнято на посаду водія-експедитора в ООО “ФИФ” - 14.11.2001р. та звільнено - 09.05.2006р. При цьому, згідно листа відповідача від 17.10.2022р. вбачається, що період роботи позивача в ООО “ФИФ” до 31.12.2003р. включно (до набрання чинності Законом №1058) зараховано до страхового стажу позивача на підставі відомостей трудової книжки згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, як зазначалось вище, зарахування до страхового стажу періодів роботи на підставі відомостей трудової книжки здійснюється виключно до 01.01.2004р., оскільки із вказаної дати набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV, відповідно до якого умовою зарахування до страхового стажу є сплата за особу страхових внесків.
Суд зазначає, що до надходження від позивача відповідних доказів сплати внесків на обов'язкове пенсійне страхування за спірний період до Пенсійного фонду російської федерації чи до Пенсійного фонду України у відповідача не виникає обов'язку щодо зарахування періодів такої роботи до страхового стажу особи, оскільки згідно положень ст. 24 Закону №1058, страховий стаж з 01.01.2004р. обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо незарахування спірного періоду з 01.01.2004р. на підставі відомостей трудової книжки суд вважає необгрунтованими. Суд врахував, що позивачем не було подано ні до відповідача, а ні до суду жодних доказів, що вказували б про сплату внесків на обов'язкове пенсійне страхування за позивача у період з 01.01.2004р. по 09.05.2006р. до Пенсійного фонду російської федерації чи до Пенсійного фонду України. З огляду на не подання позивачем зазначених відомостей до відповідача, протиправні дії з боку відповідача за даних обставин відсутні.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Натомість позивачем не було надано ні до відповідача, а ні до суду жодних відомостей про заробітну плату позивача у спірний період.
При цьому, відділом обслуговування громадян 27.07.2020р. був надісланий запит до органів Пенсійного фонду Російської Федерації про надання допомоги у витребуванні довідок про період роботи та заробітну плату з 14.11.2001р. по 09.05.2006р., проте відповідь на зазначений запит не надходила.
Встановлені обставини вказують, що відповідачем було здійснено можливі дії щодо отримання відомостей для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, натомість їх отримання з пенсійного фонду рф від відповідача не залежить. Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність у оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності та як наслідок про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати період роботи позивача в ООО “ФИФ” з 01.01.2004р. по 09.05.2006р. до його страхового стажу з огляду на відсутність відомостей про сплату внесків на обов'язкове пенсійне страхування за вказаний період до Пенсійного фонду російської федерації чи до Пенсійного фонду України.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО