Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.12.2022м. ХарківСправа № 922/2179/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНССЕРВІС" (Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 84, ідентифікаційний код особи 20583021) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (Україна, 03134, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІМ'Ї СОСНІНИХ, будинок 7, ЛІТЕРА "Д", ідентифікаційний код особи 38857571) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТСН" (Україна, 50089, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ДОВАТОРА, будинок 27, ідентифікаційний код особи 20237879)
до 1) Фізичної особи-підприємця Емельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) 2) Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер (NIP): НОМЕР_3)
про стягнення збитків
за участю представників:
позивача - Ковальчук А.С.
1 третя особа - не з'явився
2 третя особа - не з'явився
1 відповідач - не з'явився
2 відповідач - не з'явився
До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНССЕРВІС" з позовом до Фізичної особи-підприємця Емельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер (NIP): НОМЕР_3) та просить суд:
- стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича (ІПН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 (Ідентифікаційний номер (NIP): НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (код ЄДРПОУ 20583021) збитки у розмірі 522 073,43 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі сімдесят три гривня 43 копійки), що еквівалентно 15 445,00 евро;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича (ШН: НОМЕР_1 ), Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3), компанія що створена та діє за законодавством Польщі (Ідентифікаційний номер (NIP): НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (код ЄДРПОУ 20583021) понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за умовами договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 3/34 від 15.02.2021, фізична особа-підприємець Ємельянов А.О. як перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі. Умовами договору передбачено, що перевізник зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній. За твердженнями позивача, перевізником не дотримано умов договору, у зв'язку з чим під час перевезення вантаж був втрачений, чим завдано шкоду позивачу у розмірі 522 073,43 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 16.08.2021 р. о 09:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи, вирішено звернутися до Міністерства юстиції України для передачі судового доручення центральному органу Республіки Польща, визначеному державою відповідно до Конвенції, з метою повідомлення відповідача по справі про судовий розгляд, провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Польща на судове доручення або до дати призначеного судового засідання.
Ухвалою від 16.08.2021 було поновлено провадження у справі для проведення призначеного підготовчого засідання.
16.07.2021 до суду надійшов відзив ФОП Емельянова Антона Олександровича на позовну заяву, в якому перший відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Засідання відкладалося з 16.08.2021 по 05.10.2021, з 05.10.2021 по 17.01.2022, з 17.01.2022 по 31.01.2022.
Провадження у справі зупинялося у зв'язку з необхідністю виконання судового доручення про вручення судових документів другому відповідачу та зверненням до Управління Міністерства юстиції України для передачі судового доручення центральному органу Республіки Польща, визначеному державою відповідно до Конвенції, з метою вручення відповідачу судових документів.
10.01.2022 до суду надійшло підтвердження про виконання судового доручення про вручення Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila судових документів на території Республіки Польща.
Ухвалою від 31.01.2022 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.04.2022 р. о 09:30.
05.04.2022 судове засідання у даній справі не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи. Розгляд справи було відкладено на 29.08.2022 та за клопотанням позивача з 29.08.2022 по 03.10.2022.
У призначене на 03.10.2022 судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. Засідання відкладалося з 03.10.2022 по 14.11.2022, з 14.11.2022 по 05.12.2022.
В судовому засіданні 05.12.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Інші учасники справи своїх представників у судове засідання не направили.
Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи судом, зокрема 10.01.2022 до суду надійшло підтвердження про виконання судового доручення про вручення Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila судових документів на території Республіки Польща.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (перевізник) було укладено договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 3/34 (надалі - договір). Згідно п. 1.1. договору предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученні. У відповідності до п. 1.2. договору перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг перевізника.
Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до 31.12.2021. Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах за відсутності пропозиції однієї зі сторні щодо його припинення за 30 днів до закінчення терміну дії договору (п. 8.1. договору).
Згідно п. 2.3. договору заявка є безумовним та невід'ємним додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об'єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).
Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору встановлено обов'язки перевізника, а саме: у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу письмово підтвердити прийняття заявки до виконання, завірити її штампом або печаткою з зазначенням прізвища, імені водія та реєстраційних номерів транспортного засобу.
На виконання умов договору 15.02.2021 сторонами була погоджена заявка № 380, що встановлювала наступні умови перевезення: маршрут перевезення: м. Бірмінгем (Великобританія) - м. Вишгород (Україна), дата і час завантаження - 16.02.2021, номер а/м, ПІБ водія і телефон - WZW 21478/ WZW 27C, Маріуш Вах, тел. НОМЕР_2 , вантажовідправник - ELEY Ltd., вантажоодержувач - ТОВ «МАТСН», термін доставки - 24.02.2021, вартість послуг перевезення - 1150 євро. Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити належне оформлення повного комплекту товаросупровідних документів, які необхідно для приймання/видачі вантажу та безперешкодного руху транспортного засобу по маршруту перевезення.
Вантажно-транспортними документами є CMR, що оформляються при Міжнародних перевезеннях: 1) коли у Заявці місце завантаження ватажу знаходиться за кордоном України. Навіть, якщо місцем вивантаження є територія України, що обумовлює певну частину транспортування і по території України включно, - на весь маршрут перевезення складається одна CMR; 2) коли у Заявці вказане місце завантаження вантажу на території Україні, а місце його розвантаження за кордоном України.
Відповідно до п. 10. заявки терміном доставки вантажу є 24.02.2021. Після доставки вантажу перевізник надає оригінали наступних документів, а саме: рахунок, акт, заявку, договір, CMR з відміткою отримувача.
Відповідно до підпункту 3.1.8. пункту 3.1. договору перевізник зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR). Згідно п. 5.2.1. договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах. Пунктом 5.2.2. договору встановлено, що перевізник несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору, у розмірі і на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством, як за свої власні.
31 січня 2017 між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем та Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 (Usіugi Transportowe Krajowe i Miкdzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumiіa), компанія, що створена та діє за законодавством Польщі (виконавець) було укладено договір № TIR-14/02-17-Р про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. У вказаному договорі визначено, що виконавець приймає на себе організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів у відповідності до вказівок (інструкцій) і за рахунок клієнта (п. 1.2.); виконавець забезпечує збереження (схоронність) вантажу по маршруту прямування (п.п. 3.1.2. п. 3.1.).
Відповідно до даних свідоцтва на перевезення небезпечного вантажу товар завантажено на транспортний засіб перевізника 16.02.2021, що підтверджується відміткою вантажовідправника - ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED), та відміткою перевізника - Услугі транспортове крайове і мендзінародове ораз ОСОБА_2 (USLUGI TRANSPORTOWE KRAJOWE І MIEDZYNARODOWE ОRAZ HANDEL WIECZOREK BOGUMILA). Відмітка вантажоодержувача ТОВ «МАТСН» - відсутня.
За твердженнями ФОП Ємельянова А.О., у ніч на 17.02.2021 зловмисники пошкодили тент півпричепа та викрали вантаж, що перевозився по заявці № 380, а саме: однієї палети вагою 1188,00 кг. На місце події було викликано поліцію, яка провела слідчі дії та отримала інформацію від водія. За даним фактом поліція відкрила кримінальне провадження номер 20ВЕ/46251L/21. Дана обставина учасниками справи не заперечується.
Під час судового розгляду доказів щодо розшуку вантажу, передачі її вантажоодержувачу, перевізнику чи вантажоодержувачу не надано.
01.03.2021 вантажоодержувач - ТОВ «МАТСН» направило ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» досудову претензію стосовно невиконання договірних зобов'язань на суму 522 073,43 грн. (що дорівнює 15445,00 євро), згідно якої вбачається, що між вищевказаними товариствами 15.02.2021 було укладено договір за № GC-015461 на транспортне-експедиторське обслуговування. До вказаного договору було складено та направлено для виконання заявку № 1 від 15.02.2021 на організацію міжнародного перевезення вантажу від компанії - ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED). Згідно документів Invoice № 22919 від 21.02.2021 вартість отриманого до перевезення вантажу становить 15445,00 євро. Оскільки на 01.03.2021 вантаж на адресу замовника не доставлено, тому замовнику завдано прямі збитки на суму 15445,00 євро, що еквівалентно до гривні - 522 073,43 грн.
У свою чергу, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» звернулася до позивача із претензією за вих. № 4025 від 01.03.2021, з якої вбачається, що 10.07.2017 між ними укладено договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні № RH-7182, на виконання якого була підписана заявка №01150220201 від 15.02.2021 щодо перевезення вантажу для доставки автомобільним транспортом за маршрутом м. Бірмінгем (Великобританія) - м. Вишгород (Україна), вантажовідправник - ЕЛЕЙ ЛІМІТЕД (ELEY LIMITED). Оскільки у зв'язку із втратою вантажу ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» отримано від замовника перевезення ТОВ «МАТСН» претензію б/н від 01.03.2021 про відшкодування завданих збитків на суму 15 445,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 522 073,43 грн., тому ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» просила відшкодувати претензійну суму 522 073,43 грн.
12.04.2021 ФОП Ємельянову А.О. була направлена претензія (досудова вимога) за вих. №230 щодо відшкодування збитків, що була отримана 15.04.2021 Ємельяновим А.О., на яку останній не відповів.
За доводами позивача, у зв'язку із втратою вантажу в процесі перевезення, Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» були завдані збитки у розмірі 522 073,43 грн., що включають в себе вартість втраченого товару, які підлягають стягненню в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, у якому обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.
Згідно положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з умов договору №3/34 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 15.02.2021 сторонами було погоджено заявку №380 на перевезення однієї палети, вага 1254 кг по маршруту м. Бірмінгем (Великобританія) - м. Вишгород (Україна).
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Суд зазначає, що згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, відтак, оскільки обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.
З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України. Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
З урахуванням норм чинного законодавства, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортними документами, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
З матеріалів справи вбачається, що товар був завантажений на транспортний засіб відповідача-2 16.02.2021, про що свідчить свідоцтво на перевезення небезпечного вантажу, що містить дані про кількість вантажних місць та прийнятих до перевезення одиниць продукції.
За умовами договору перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг перевізника (п. 1.2. договору).
Судом встановлено, що перевізник повідомив позивача, що 17.02.2021 вантаж по заявці № 380 був викрадений.
Під час розгляду справи суду не було надано докази, що вантаж був знайдений та переданий вантажовідправнику чи вантажоодержувачу, таким чином, з огляду на наведене, посилання відповідача на факт знайдення вантажу правоохоронними органами Великобританії та передачі його на зберігання вантажовідправнику не підтверджується матеріалами справи.
Щодо тверджень відповідача-1, що крадіжка вантажу є обставиною непереборної сили, обставиною, що звільняє його від відповідальності, суд зазначає наступне.
Викрадення вантажу не є обставиною непереборної сили, оскільки не характеризуються надзвичайністю та невідворотністю, та при дотриманні всіх заходів безпеки, відповідну подію можна було б уникнути, тому не є підставою для звільнення відповідача-1 від відповідальності за втрату вантажу.
Матеріали справи не містять доказів, що вказують про відсутність вини відповідача-1 у втраті вантажу. Порушення кримінальної справи не спростовує вину відповідача-1 у втраті вантажу.
Крім того, обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України, що у матеріалах справи відсутній.
Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги умови договору, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).
Вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.
Отже, крадіжка вантажу є випадком, який не відноситься до обставин непереборної сили, та не підпадає під поняття форс-мажорних обставин, а тому не звільняє відповідача-1 від відповідальності.
Також заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 вказував, що наданий до перевезення вантаж мав підвищений інтерес для зловмисників, проте позивач не попередив його про характер вантажу.
Підпунктом 3.2.1. договору встановлено право перевізника не приймати для перевезення вантаж по узгодженій заявці у разі неналежного оформлених товаросупровідних документів, невідповідності даних про характер, властивості та кількості вантажу, зазначених у заявці, фактичному стану вантажу. Прийнявши вантаж до перевезення, відповідач-1 погодився з його характером, кількістю, що підтверджується скріпленим печаткою перевізника свідоцтва на перевезення небезпечного вантажу, де вказано, що вантаж - це картриджи (пантрони) для вогнепальної зброї.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Укладаючи договір сторони визначили відповідальність відповідача-1 за збереження вантажу з моменту його прийняття від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.
Враховуючи факт втрати вантажу, 12.04.2021 позивач звертався до відповідача-1 із претензією за вих. №230 про відшкодування завданих збитків, однак, відповідач-1 не відшкодував збитки.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оцінив завдані відповідачем-1 збитки внаслідок втрати вантажу в розмірі 522 073,43 грн, що включають в себе вартість втраченого товару згідно Invoice № 22919 від 21.02.2021.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідачів, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився за свідоцтвом на перевезення небезпечного вантажу, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачемами в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу сталась не з вини відповідачів.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідачами не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що втрата вантажу сталася не з вини відповідачів не подано, розмір завданих збитків в сумі 522 073,43 грн відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі суду не було представлено, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо солідарного відшкодування збитків з компанії Услугі транспортове крайове і мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila ) суд відмовляє на підставі наступного.
Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною третьою статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Оскільки позивач уклав договір з ФОП Ємельяновим А.О., який до фактичного виконання перевезення залучив Услугі транспортове крайове і мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe оraz Handel Wieczorek Bogumila ), то відповідачі несуть солідарну відповідальність за втрату вантажу позивача.
Враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ) та Услугі Транспортове Крайове і Мендзінародове ораз ОСОБА_2 ( Uslugi Transportowe Krajowe і Miedzynarodowe oraz Handel Wieczorek Bogumila, компанія що створена та діє за законодавством АДРЕСА_4 Ідентифікаційний номер (NIP): НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 84, ідентифікаційний код особи 20583021) збитки у розмірі 522073,43 грн. (що еквівалентно 15445,00 євро) та 7 831,10 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "09" грудня 2022 р.
Суддя Л.С. Лаврова