Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
09.08.2010Справа №2-18/3251-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс», м. Керч (вул. Кірова, 163, кв. 54, м. Керч, 98319)
До відповідача - Риболовецького колгоспу «Жемчужна моря», м. Керч (вул. Зябрева, 3, м. Керч, 98324).
Про стягнення 203036,40 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Вейчук В.В., представник, довіреність №61 від 19.07.2010р.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс», м. Керч - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Риболовецького колгоспу «Жемчужна моря», м. Керч - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 203 036,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 525, 526, 610-612, 623 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 03.01.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 02 та 02.01.2009р. - Договір поставки № 02-01/09. Згідно з умовами договорів позивач зобов'язався поставити паливно-мастильні матеріали, а відповідач здійснити оплату за поставлені паливно-мастильні матеріали. На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку паливно-мастильних матеріалів, але відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті поставки в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 203 036,40 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
09.08.2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог за вих. № 62 від 06.08.2010 року, в якій зазначає, що заборгованість у сумі 203036,38 грн. виникла у відповідача за поставки ПММ, що були здійснені позивачем у виконання договору поставки № 02-01/09.
Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.
Представник відповідача до судового засідання двічі не з'явився, причини неявки суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.
Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Риболовецького колгоспу «Жемчужна моря», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 203036,40 грн. заборгованості.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що заборгованість у сумі 203036,40 грн. виникла у відповідача у зв'язку з несплатою поставок ПММ, які були здійснені позивачем за договором поставки № 02 від 03.01.2005 року та за договором № 02-01/09 від 02.01.2009р.
09.08.2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яку суд прийняв до свого розгляду, в якій зазначає, що заборгованість у сумі 203036,38 грн. виникла у відповідача за поставки ПММ, що були здійснені позивачем у виконання договору поставки № 02-01/09 від 02.01.2009 року.
Розглянувши позовні вимоги позивача, суд зауважує наступне:
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Предметом позову у справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача певної суми.
Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства. Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Приписами статті 15 цього Кодексу зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як виходить з тексту позовної заяви та пояснень позивача, в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 203036,38 грн. позивач посилається на те, що така заборгованість виникла саме у зв'язку з несплатою відповідачем товару, поставленого за договором № 02-01/09, який укладено 02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс» та Риболовецьким колгоспом «Жемчужна моря».
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на стягнення з відповідача коштів за поставлений товар він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на стягнення цих коштів. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту здійснення поставок товару, які здійснені за договором № 02-01/09, який укладено 02.01.2009 року. Такими доказами можуть бути, по-перше, сам договір № 02-01/09, який укладено 02.01.2009 року, а також будь-які інші докази, що підтверджують вимоги позивача.
У зв'язку із чим суд ухвалою від 20.07.2010 року зобов'язав позивача представити суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт поставки товару позивачем на адресу відповідача.
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.
Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.
Засоби підприємства, стан майна, капіталу, зобов'язання та фінансові результати в процесі його діяльності перебувають у безперервному русі й змінах. Господарські процеси складаються з відповідних дій, які називаються господарськими операціями.
Для одержання інформації про діяльність підприємства, про зміни у засобах, викликані господарськими процесами, необхідно реєструвати кожну господарську операцію.
Така реєстрація здійснюється за допомогою документів шляхом суцільного і безперервного документування.
Первинні документи є письмовим свідоцтвом підтвердження господарської операції і мають юридичне значення як доказ законності її здійснення та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.
Складання первинних облікових документів і відображення на їх підставі господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, здійснюється відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.
Первинні документи, зокрема на паперових носіях інформації, для набуття ними юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; назву підприємства, від імені якого складено документ, код форми документа; дату й місце складання; зміст господарської операції; вимірювачі господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виконуючи вимоги судової ухвали ввд 20.07.2010 року, позивач представив суду видаткові накладні та рахунки-фактури на поставку товару позивачем відповідачу.
Дослідивши зміст таких накладних та рахунків-фактур на відповідність вимогам, встановленим у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 судом встановлено, що у графі ПІДСТАВА таких накладних та рахунків вказано: «договір ДГ - 000029 (20.04.2004)».
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені пеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Оскільки відповідач так і не представив суду доказів поставки позивачеві товару саме за договором № 02-01/09 від 02.01.2009 року, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 203036,38 грн. У зв'язку із чим суд у позові відмовляє.
Як письмово пояснив представник позивача у судовому засіданні, договір ДГ - 000029 від 20.04.2004 знаходиться у бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс».
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка діє з 30.07.2010 року, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Оскільки станом на 09.08.2010 року дійсна справа вже розглядається судом по суті, то позивач не наділений правом зміняти підставу позову у дійсній справі, проте це не позбавляє його права звернутися до суду з новим позовом, вказавши іншу підставу позову.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на позивача. Враховуючи те, що при подачі позову до суду позивач переплатив державне мито на 0,64 грн., то така сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
09.08.2010 р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.08.2010 року
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог за вих. № 62 від 06.08.2010 року.
2. У позові відмовити.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтар-сервіс», м. Керч (вул. Кірова, 163, кв. 54, м. Керч, 98319; код ЄДРПО України 20687855) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 0,64 грн. зайве сплаченого державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.