Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
10.08.2010Справа №2-24/5695.1-2009
За позовом - Приватного підприємства “Полтава-Аргон” (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Євпаторійське шосе, 86, ідентифікаційний код 20692827)
До відповідача - Сакської міської ради ( 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Леніна. 15)
Про визнання недійсним рішення.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Бурлака В.М. - представник, довіреність № 72 від 26.04.2010р., Шведов В.О. - директор та засновник, посвідчення від 01.06.2005р.
Від відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
Позивач - Приватне підприємство “Полтава-Аргон” звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача Сакської міської ради, відповідно до якої просить суд рішення Сакської міської ради 5-го скликання №2 від 02.07.08р. у частині встановлення ставки орендної плати для позивача у розмірі 4% від грошової оцінки землі визнати недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення 30 сесії 5-ого скликання Сакської міської ради за № 2 “Про зміну орендної плати до договорів оренди земельних ділянок” є неправомірним та підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 12 березня 2009 року в позові Приватному підприємству “Полтава-Аргон” про визнання недійсним рішення Сакської міської ради 5-го скликання № 2 від 02.07.08р. у частині встановлення ставки орендної плати для позивача у розмірі 4% від грошової оцінки землі за Договором оренди земельної ділянкою площею 3000кв.м., розміщеної за адресою м. Саки, вул. Євпаторійське шосе,86 для будівництва виробничого корпусу і розміщення служб підприємства № 040601500067 від 18.05.06р., відмовлено у повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року апеляційна скарга Приватного підприємства “Полтава-Аргон” задоволена, рішення Господарського суду АР Крим від 12 березня 2009 року скасовано, постановлено нове рішення у справі, позов Приватного підприємства “Полтава-Аргон” задоволено - визнано недійсним рішення Сакської міської ради 5-го скликання № 2 від 02.07.08р. у частині збільшення до 4% ставки орендної плати за договором оренди, укладеним між Приватним підприємством “Полтава-Аргон” та Сакською міською радою, стягнуто з Сакської міської ради на користь Приватного підприємства “Полтава-Аргон” 127,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
06 липня 2009 року Господарським судом АР Крим видано наказ на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції Сакська міська рада подала касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 жовтня 2009 року касаційна скарга Сакської міської ради задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року та рішення Господарського суду АР Крим від 12 березня 2009 року по справі № 2-8/10998-2008 скасовані, справа була направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.
Резолюцією Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. справу № 2-8/10998-2008 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/5695.1-2009.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29 жовтня 2010 року справа № 2-24/5695.1-2009 прийнята до провадження суддею Колосовою Г.Г.
У зв'язку з подачею касаційної скарги Приватним підприємством “Полтава-Аргон” справа № 2-24/5695.1-2009 була надіслана до Верховного суду України, ухвалою якого від 28 січня 2010 року суд відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2009 року.
Справа № 2-24/5695.1-2009 повернута до Господарського суду АР Крим та за резолюцією голови суду передана до провадження судді Колосовій Г.Г.
З урахуванням викладеного, суд ухвалою від 06.04.2010 р. призначив справу до подальшого розгляду.
У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволено та ухвалою від 26.04.2010 р. строк розгляду справи було продовжено.
Відповідач проти позовних вимог Приватного підприємства “Полтава-Аргон” заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представленому у судовому засіданні. Так, відповідно до відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі. У відзиві відповідач головним чином посилається на те, що умови договору оренди земельної ділянки у односторонньому порядку не змінювались, а також на те, що нарахування орендної плати здійснюються відповідно до умов укладеного договору.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Справа слухання відкладалась в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд
07 квітня 2006 року між Сакською міською радою ( Орендодавець ) та приватним підприємством “Полтава - Аргон” ( Орендар ) було укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору від 07.04.06р. Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння та користування на визначений строк земельну ділянку площею 3000кв.м., що знаходиться за адресою м. Саки, вул. Євпаторійське шосе,86.
Згідно до п.2 Договору від 07.04.06р. Договір укладається строком на 47 років.
Відповідно до п.2 вказаного договору цільове призначення і мета використання земельної ділянки - 1.10.5 землі промислового призначення для будівництва виробничого корпусу і розміщення служб підприємства.
Пунктом 2.3.1. вказаного договору від 07.04.06р. передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в грошовій формі на спеціальний бюджетний рахунок, і її розмір становить 3670,80грн. в рік, а в місяць відповідно 305,90грн.
Відповідно до п.2.3.3 вказаного договору від 07 квітня 2006 року розмір орендної плати може переглядатися сторонами з моменту збільшення ставок земельного податку.
Договір оренди зареєстрований у Сакському відділі Кримської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” про що у Книзі записів державної реєстрації землі зроблено запис від 18 травня 2006 року за №04060150067.
19 лютого 2008 року Сакською міською радою було прийнято рішення №36 “Про внесення змін в рішення міської ради 5-ого скликання 5 сесії від 30 серпня 2006 року №8 “Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками у м. Саки”.
Згідно до п.1 рішення №36 вирішено порядок розрахунку ставок орендної плати за користування земельними ділянками визначеного функціонального користування по земельно-оціночним районам м. Саки читати в нової редакції, відповідно до Додатку.
Додатком до рішення від 19.02.08р. №36 є Порядок розрахунку орендної плати за користування земельними ділянками, а саме функціональне використання земельної ділянки - землі промислового призначення: змінені ставки орендної плати, у відсотках від нормативно грошової оцінки на 19.01.08р. - 4%.
02 липня 2008 року Сакською міською радою 30 сесії 5-ого скликання прийнято рішення за №2 “Про зміну орендної плати до договорів оренди земельних ділянок”.
Відповідно до п.17 рішення №2 вирішено встановити ставку орендної плати ПП “Полтава-Аргон” по договору оренди №040601500067 від 18.0506 р. за земельною ділянкою площею 3000кв.м. за адресою м. Саки, вул. Євпаторійське шосе,86 для будівництва виробничого корпусу і розміщення служб підприємства - 4%.
Позивач посилається на той факт, що Законом України №107 від 28.12.07р. “Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін в деякі законодавчі акти України” були внесені зміни в Закон України “Про оренду землі” та в Закон України “Про плату за землю”. Так відповідно до змін встановлений новий максимальний розмір орендної плати, який не повинен перевищувати 12% від грошової оцінки земельної ділянки.
Позивач вказує, що не зважаючи на дані зміни законодавства, він вважає, що це не є підставою для збільшення орендної плати по раніш укладеному договору до 4% грошової оцінки землі, оскільки дана підстава для зміни договору оренди не передбачена а ні договором, а ні чинним законодавством України.
Том позивач вважає спірне рішення №2 від 02.07.2008 р. в частині встановлення для позивача по справі ставки орендної плати у розмірі 4% від грошової оцінки землі по договору оренди від 18.05.2006 р. неправомірним.
З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Як вже вказувалося вище, у спірному рішенні було, зокрема, вирішено питання про регулювання земельних відносин в частині річної орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7 - рп/2009 по справі №1-9/2009 ( справа про скасування актів органі місцевого самоврядування ) Конституційний суд України дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” зазначено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається від грошової оцінки земель.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
При таких обставинах, спірне рішення відповідача в частині встановлення позивачу орендної плати за користування земельної ділянки, а саме у розмірі 4% від нормативно грошової оцінки землі, входить в передбачений Законом предел.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» №02-5/35 від 26.01.2000 р. зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача по справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення прийняте згідно до компетенції відповідача та у межах чинного законодавства України.
Також необхідно вказати, що рішення прийняте Сакською міською радою 5-го скликання №2 від 02.07.08р. “Про зміну орендної плати до договорів оренди земельних ділянок”, не є автоматичним внесенням змін до договору оренди, укладеного між сторонами по справі, а є волевиявленням міської ради.
Треба зазначити, що у постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2009 р. було зазначено, що під час нового розгляду, з урахуванням характеру позовних вимог, слід з'ясувати, чи підпадає даний спір під категорію справ, що визначено ст. 12 ГПК України, а відтак, чи підвідомча дана справа господарським судам.
Відповідно до ст. 111 - 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
З даного приводу, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Частиною 3 статті 140, частиною 1 статті 144 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України визначено, що земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Отже, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі рада суб'єктом владних повноважень не виступає і владних управлінських функцій не виконує, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.
Вказану позицію підтримано Верховним судом України у постанові від 27.04.2010 р. по справі №21-2328во09.
При таких обставинах, дана справа підвідомча господарським судам.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 16.08.2010 р.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.08.2010 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.