12 серпня 2010 р. № 11/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2010
у справі № 11/189 господарського суду Львівської області
за позовом військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України в особі військової частини 2144
довідкритого акціонерного товариства "Львівобленерго"
третя особаконтрольно-ревізійного управління у Львівській області
простягнення 2 341, 40 грн.,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :Македонський О.П.,
відповідача:Сапрун М.М.,
Генеральної прокуратури України: Коцура А.В.,
Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини 2144 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ВАТ "Львівобленерго" на користь військової частини 2144 нарахованих та оплачених ними коштів за послуги електропостачання у розмірі 2341,4 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно нараховано до сплати за користування електроенергією необґрунтовану та непередбачену договором про постачання електричної енергії № 30571 суму коштів у розмірі 2341,40 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17 грудня 2009 року позов Військового прокурора Західного регіону України до ВАТ "Львівобленерго", за участю третьої особи без самостійних вимог -КРУ у Львівській області, задоволено в повному обсязі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року рішення господарського суду Львівської області залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та на безпідставність висновків щодо необґрунтованості нарахування позивачу до сплати суми грошових коштів, необхідність врахування яких прямо передбачена положеннями п. 6.21 Правил користування електричної енергії, які, за доводами скаржника, мають застосовуватись незважаючи на наявність відповідної умови в укладеному між сторонами договорі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 липня 2004 року позивач (споживач) та відповідач (постачальник) уклали договір № 30 571 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі об'єктам споживання військової частини 2144.
Судами встановлено, що за період з 1 січня 2006 року по 1 червня 2008 року відповідач нарахував та виставив позивачу до сплати рахунки на поставлену електроенергію, в яких, за висновком, зазначеним в акті контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 18 липня 2008 року № 08-22/26, безпідставно включена вартість електричної енергії в сумі 2 341,40 грн., яку позивач не споживав.
У зв'язку з цим, 31 липня 2008 року військова частина 2144 направила претензію до Яворівського РЕМ про погашення кредиторської заборгованості за зайво оплачені 4334 кВт/год. на суму 2341 грн. Відповідач у відповіді на претензію проти факту наявності заборгованості заперечив, обгрунтовуючи нарахування спірної суми положенням п. 6.21 Правил користування електричною енергією, на підставі якого в зимовий період на фактичну спожиту електроенергію нараховувалось 5% від факту споживання.
Розглядаючи справу за позовом про стягнення зайво сплачених грошових коштів, судами обох інстанцій зазначено, що відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору.
Відповідно до п. 2 укладеного між сторонами договору, у вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 6.21 Правил користування електричної енергії встановлено, що у разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.
До висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаного пункту Правил до правовідносин між сторонами договору суди обох інстанцій дійшли з огляду на положення ч. 2 ст. 180 ГК України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак, враховуючи, що пунктом 6.21 Правил регулюється типовий порядок розрахунків та встановлення обсягів постачання електричної енергії між учасниками відповідних правовідносин, тобто є істотними умовами договірних відносин, відтак, мають бути належним чином погоджені обома сторонами договору.
Враховуючи відсутність доказів визнання недійсним договору чи внесення до нього змін в установленому порядку, суди обох інстанцій дійшли висновку про безпідставність нарахування відповідачем позивачу 2 341, 40 грн. на підставі п. 6.21 Правил користування електричної енергії, відтак задовольнили позов у повному обсязі.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне зазначити наступне.
Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) (п. 1.1). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.
Розділом 6 Правил користування електричною енергією, в якому міститься наведений пункт 6.21, регулюється порядок розрахунків за користування електричною енергією. В п. 6.1 встановлено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Як зазначає скаржник, нарахування 5% до обсягу спожитої електроенергії згідно з показниками приладу обліку протягом зимового періоду і є вказаним винятком з наведеного правила.
Проте, судова колегія не може погодитись з обґрунтованістю наведених доводів скаржника, оскільки пунктом 6.21 фактично передбачена можливість застосування відповідного порядку розрахунків між сторонами та його загальні умови, з приводу яких сторони мають погодити, яким чином здійснюється встановлення факту невідповідності умов температурного режиму визначеним в нормативно-технічних документах та/або паспортних даних засобу обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, в якому порядку визначається обсяг та період коригування обсягів спожитої електроенергії з урахуванням зміни температурного режиму та інші питання, погодження яких необхідне для проведення правильних розрахунків.
За відсутності доказів погодження сторонами відповідного порядку та умов проведення коригування обсягу спожитої електроенергії, не можна визнати обґрунтованим розрахунок відповідача, здійснений без достатніх підстав, з урахуванням лише факту споживання позивачем електроенергії протягом зимового періоду.
Враховуючи, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов та стягнули з відповідача зайво сплачені позивачем грошові кошти, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року у справі № 11/189 залишити без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.