12 серпня 2010 р. № 7/282
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКонцерну «Техвоєнсервіс»
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 року
у справі господарського судум. Києва
за позовомЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
доКонцерну «Техвоєнсервіс»
простягнення 88 799,97 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з"явився,
- відповідача:Величко І.М.,
У квітні 2009 року ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Концерну «Техвоєнсервіс»про стягнення 88799,97 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 року рішення місцевого господарського суду від 15.10.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 88799,97 грн. боргу та 1006,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Концерн «Техвоєнсервіс» подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 року скасувати, залишити рішення господарського суду м. Києва від 15.10.2009 року з даної справи без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Як вбачається з матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр -Кан Пауер" правонаступником якого є ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" та Концерном "Техвоєнсервіс" в особі директора Філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Оборонавтосервіс" укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440563, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача товар -теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах договору.
Згідно з п.5.1 договору, облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", у відповідності з "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку спожитої теплової енергії покупцем.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в "Енергопостачальну організацію" до 27 числа звітного місяця.
Відповідно до п.6.4 договору, покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в "Енергопостачальній організації" оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в "Енергопостачальну організацію" не пізніше 15 числа поточного місяця.
Згідно з п. 6.5 договору, покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач на виконання умов договору, поставив відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач лише частково розрахувався за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість за період грудень 2007 року по березень 2008 року в розмірі 88799,97 грн.
Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, а також враховуючи п.6.5 договору і те, що відповідач частково оплатив вартість спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води за грудень 2007 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача 88799,97 грн. суми боргу за договором від 03.01.2007 року.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2010 у справі № 7/282 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді В.І.Студенець
М.М.Черкащенко