12 серпня 2010 р. № 07/248-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ «Українсько-китайський центр розвитку»
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 року
у справі господарського судуХарківської області
за позовомФОП ОСОБА_4
доТОВ «Українсько-китайський центр розвитку»
простягнення 6 222,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з"явився,
- відповідача:не з"явився,
У серпні 2009 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку»про стягнення 2000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 4000, грн. збитків, 222,00 грн. 3% річних та інфляційних втрат.
У серпні 2009 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 4000,00 грн. збитків, 60,00 грн. 3% річних та 162,00 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 2000,00 грн. вартості наданих за договором послуг та 72,73 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 року рішення місцевого господарського суду від 16.11.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку»подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.05.2009 року між ТОВ "Українсько-китайський центр розвитку" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (аудитор) укладено договір № 12/19 про надання аудиторських послуг з охорони праці, відповідно до умов якого аудитор зобов"язався провести перевірку, яка включає в себе зібрання даних та надання об"єктивної оцінки відповідності умов праці та профілактичних заходів з охорони праці, системи управління цією діяльністю необхідним критеріям, тобто, встановленим нормативно-правовим актам з передачею результатів перевірки замовнику ( відповідачу).
Згідно з п. п. 1.2,1.3 договору, аудитор зобов"язувався запропонувати заходи, необхідні для попередження нещасних випадків, профзахворювань, аварій і пожеж, розробити системи управління охороною праці: розробити інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт; провести початковий та повторний інструктажі з охорони праці та пожежної безпеки в межах дії договору; провести навчання з охорони праці робітників.
Відповідно до п.4.1 договору, загальна вартість робіт по договору становить 2000,00 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено остаточний строк оплати аудиторських послуг -02.06.2009 року.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору приступила та виконала частину роботи, яка передбачена умовами договору, що підтверджено належними та допустимими доказами, проте відповідачем було відсторонено позивача від виконання умов договору, договір не був розірваний і робота не була оплачена відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла з вини замовника, він зобов"язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 903 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2000,00 грн. вартості робіт по договору.
Колегія суддів також погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідальність, передбачена приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України в даному випадку не підлягає застосуванню.
Відповідно до 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди є необхідним наявність складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправна поведінка, шкода, причинний зв"язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Враховуючи приписи ст. 1166 ЦК України, а також те, що позивачем належними доказами не доведено їх понесення з вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у стягнення 4000,00 грн. збитків.
Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, винесеним з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2009 року у справі № 07/248-09 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді В.І.Студенець
М.М.Черкащенко