05 серпня 2010 р. № 49/40-09(08/307-07)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
судді:Першиков Є.В.
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р.
у справі№ 49/40-09
господарського суду Харківської області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
достатутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця"
третя особа державне підприємство "Вугілля України"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -
третьої особи -стягнення 633 899,16грн.
Формагей О.Л. дов. № 207/22 від 11.06.2010
Терентюк О.О. дов. № 215/22 від 11.06.2010
Болотова Е.І. дов. № 233 від 15.03.2010
Лук'яненко І.М. дов. № 778 від 12.10.2007
не з'явився
Розпорядженням № 02.03-10/484 від 29.07.2010 змінено склад колегії суддів у справі №49/40-09,призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
У серпні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" в особі Харківської дирекції залізничних перевезень про стягнення 633899,16 грн., сплачених позивачем залізниці у квітні 2007 року.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що спірні кошти були сплачені вимушено на вимогу залізниці та з метою уникнути блокування роботи Зміївської ТЕС ДЕК "Центренерго", а вимога залізниці по оплаті послуг по охороні вантажів та користуванню вагонами була безпідставна.
Позивач вважав, що послуги залізниці та штрафи повинен сплатити або вантажовідправник-постачальник державне підприємство "Вугілля України", який виступав і платником за залізничні перевезення, або експедитор.
Ухвалою суду від 15.10.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача -ДП "Вугілля України".
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 за касаційною скаргою ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2008 скасовано, і справу направлено на новий розгляд, оскільки судом при розгляді справи по суті не було з'ясовано, з яких причин вагони були затримані залізницею на шляху перевезення на станції Балаклея та на станції призначення Шебелинка Південної залізниці і чи дійсно ці причини не залежали від залізниці.
При новому розгляді справи Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 ( суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 ( головуючого судді Могилевкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судами виконано вказівки, які містились у постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2008, та встановлено всі обставини справи.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі ВАТ "ДЕК" Центренерго" наполягає на технічній можливості приймати всі вагони, що прибули на адресу Зміївської ТЕС, а також зазначає на необхідності перевірити всі нараховані залізницею суми платежів.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що у відповідності із ст.62 Статуту залізниць України між сторонами 23.03.2001 укладений Договір № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з яким вантажовласник зобов'язався, зокрема, здійснювати відвантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються або прибувають на його адресу.
За цим Договором залізниця зобов'язалась здійснювати розрахунки безготівкові та готівкові з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласникові відповідні розрахункові документи через станцію Шебелинка Південної залізниці, а згідно із п.2.4 Договору вантажовласник зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії.
По залізничних накладних у квітні 2007 року позивач ВАТ ДЕК "Центренерго" (Зміївська ТЕС) отримувало від ДП "Вугілля України" енергетичне вугілля.
03.04.2007 та 04.04.2007 залізницею були складені акти про затримку на підходах до станції призначення вагонів у двох потягах, в яких зазначена причина для затримки -відсутність можливості вивантаження вугілля одержувачем та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.
Судами встановлено, що вагони з вугіллям в кількості 106 вагонів, прибувших на адресу Зміївської ТЕС потягами №№ 3510 та 3508, стояли на коліях станції Балаклея Південної залізниці у зв'язку із зайнятістю колій власника вагонами, які прибули раніше, про що були складені акти затримки вагонів від 03.04.2007 та 04.04.2007. Крім того, по станції Шебелинка в очікуванні подачі вагонів під вивантаження на під'їзні колії Зміївської ТЕС в період з 01 по 10 квітня 2007 року знаходились 163 вагони.
Судами встановлено на підставі пояснення позивача по справі ВАТ ДЕК "Центренерго", в якому зазначено, що на під'їзних коліях Зміївської ТЕС знаходились вагони з вугіллям, яке надійшло від третьої особи по справі ДП "Вугілля України" та очікували прибуття представника ДП "Вугілля України" для проведення відбору проб, тобто затримання вагонів сталось з вини ДП "Вугілля України", а відтак не доведена вина залізниці у безпідставній затримці вагонів, які прибували на адресу Зміївської ТЕС з 03.04.2007 по 08.04.2007 включно.
Крім того, встановлено, що згідно п.6.4 Договору постачання вугільної продукції від 15.02.2007 № 15-02/1-П укладеного позивачем та ДП "Вугілля України" за постачання неякісного вугілля, вугілля, пошарово завантаженого у вагони з домішками продукції інших класів та сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця.
Відповідно до Договору "Про експлуатацію залізничних під'їзних колій" від 20.02.2007 № 2/219(22-12/06), укладеного між сторонами, максимальна переробна спроможність під'їзної колії для розвантаження вагонів з вугіллям визначена 253 вагони на добу, максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику під'їзної колії, становить не більше 50 вагонів, однак, кількість таких передавань протягом доби договором не обмежена та не встановлена.
Залізниця нарахувала плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів і телеграмою із станції Шебелінка № 94 від 10.04.2007 повідомила Зміївську ТЕС, що сума додаткових зборів за простій вагонів з вугіллям станом на 10.04.2007 складає: по станції Шебелинка за користування вагонами 123477,30 грн., збору за зберігання вантажів у вагонах 84770,40 грн. без ПДВ, по станції Балаклея -за користування вагонами 83072,20 грн., за зберігання вантажів у вагонах 236029,40 грн. без ПДВ.
Листом від 11.04.2007 № 36 залізниця повідомила позивача, що станом на 11.04.2007 сума додаткових нарахувань за простій вагонів з вугіллям в зв'язку з їх неприйняттям по станції Балаклея Південної залізниці становить 320001,60 грн. плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах.
Листом залізниці від 12.04.2007 № 07-13/690 Змієвській ТЕС була заявлена вимога сплатити всі необхідні залізниці платежі, так як в зв'язку із незабезпеченням вивантаження і скопиченням вагонів на станції Лиман та Шебелинка залізниця затримала два потяга з вугіллям, за затримку яких по ст. Балаклея була нарахована плата за користування вагонами 83972,20 грн., та збір за зберігання вантажів у вагонах 236029,40 грн. без врахування ПДВ.
Позивач ВАТ ДЕК "Центренерго" (Зміївська ТЕС) сплатив залізниці нараховані додаткові платежі та звернувся до суду із вимогою повернути плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів в сумі 533571,46 грн., які вважає збитками, і які залізниця отримала без достатніх правових підстав.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили із приписів ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", яка встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.
Стаття 908 Цивільного кодексу та стаття 307 Господарського кодексу України встановлюють, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Стаття 119 Статуту залізниць України встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами ( контейнерами) встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Правила користування вагонами і контейнерами у пункті 6 встановлюють, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Пункти 9, 10 та 12 Правил користування вагонами і контейнерами регулюють порядок оформлення затриманих на підходах до станції призначення вагонів, згідно з якими про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах до станції призначення вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані , вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах -один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, на підтвердження чого залізниця вносить ці дані у відомість користування вагонами.
Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Правила зберігання вантажів установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
У відповідності із приписами ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) в пункті 2 розділу 2 встановлював розміри зборів за зберігання вантажів; таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Згідно із ст.36 Статуту залізниць у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх зберігання до двократного розміру.
Оскільки стаття 908 Цивільного кодексу України і стаття 307 Господарського кодексу України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у суду немає правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1.
Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва №1 прямо визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами). Збір за зберігання вантажів, навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією -мірою відповідальності за порушення зобов'язання.
Судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок нарахованої залізницею плати за користування вагонами та збору з зберігання вантажів у затриманих потягах в однократному та двократному розмірі та визнано нарахування правильними.
На станції Шебелинка залізницею оформлена накопичувальна картка №694239 за 14.04.2007, в якій зазначений збір "зберігання вантажів" (однократний та двократний) по поїзду №3508 на суму 127537,80 грн. Акт загальної форми від 14.04.2007 №3381 підтверджує те, що представник Зміївської ТЕС на підписання накопичувальної картки №694239 не з'явився, на підпис акту загальної форми №3381 також не з'явився. На підписання накопичувальних карток №694260 та №694277 щодо нарахування одинарного та подвійного розміру за зберігання вантажів по станції Балаклея та на підписання актів загальної форми №3430 та 3440 не з'явились, про що складені акти загальної форми відповідно від 19.04.2007 та 21.04.2007. На підписання накопичувальних карток №№694192, №694194 представники Зміївської ТЕС не з'явились, на підписи актів загальної форми №3338 та №3340 також не з'явились.
Судами досліджено укладений на виконання ст. 76 Статуту залізниць України укладений Договір за №2/219 (22-12/06) про експлуатацію під'їзної колії, яка належить позивачу від 18.12.2006, станцією примикання по якому є станція Шебелинка Південної залізниці. Згідно з умовами договору та додатковою угодою від 24.04.2007, пунктом 6 передбачено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії 1,3,4 станції Лиман - промислової станції Зміївської ТЕС (яка включена в тарифне керівництво №4). Здавання вагонів залізницею вантажовласнику проводиться на коліях №1,3,4 станції Лиман.
В зв'язку з відсутністю у квітні 2007 року технічної можливості прийняття під вивантаження вагонів, які прибули на адресу Зміївської ТЕС, неможливістю подачі їх під вивантаження згідно з умовами договору № 2/219, вагони на адресу Зміївської ТЕС також простоювали на станції Шебелинка.
По всім викладеним обставинам залізницею складені відповідні документи, але представники вантажоодержувача Зміївської ТЕС від підпису відмовились, що підтверджується актами загальної форми, складеними відповідно п. 3 п. 9 Правил складання актів.
Безпідставні і посилання позивача про те, що телефонограмами було повідомлено станцію Балаклея про можливість прийняття 06.04.2007 в 11 год. 00 хв. потягів №3510 та №3508, оскільки, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав доказів вручення (отримання, направлення) телефонограм відповідачу.
По спірним перевезенням за період квітня 2007 року згідно відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток позивачу була нарахована сума за користування вагонами та зберігання вантажів в розмірі 533 571,46 грн.
Представники позивача відмовились від підпису відомостей плати за користування вагонами, для засвідчення цієї обставини залізницею складені відповідні акти загальної форми. Залізниця мала право в такому випадку списати кошти з рахунку Позивача на ТехПД, але достатні кошти були відсутні. Тільки в період 13-23.04.2007 позивач по справі перерахував кошти як оплату за отримані послуги згідно наданих залізницею рахунків без заперечень.
Тобто, позивач погодився з підставами та розмірами нарахованих сум, що підтверджується підписанням сторонами судового процесу акта звірки розрахунків від 08.02.2008р. станом на 01.05.2007р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів, які відхилили посилання позивача на те, що додаткові платежі повинен сплатити відправник -ДП "Вугілля України" або експедитор, оскільки вантажоодержувачем у залізничних накладних зазначено Зміївська ТЕС, а у відповідності із ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність з цього перевезення несе одержувач.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі № 49/40-09 залишити без змін.
Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська