05 серпня 2010 р. № 1/539
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
судді:Першиков Є.В.
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргидержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р.
у справі
господарського суду №1/539
міста Києва
за позовомдержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль"
додочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 7 388, 80грн.
пр. Чорненький В.В. - дов. №НЮ-247 від 05.01.10р.
пр. Демчук О.В. -дов. №2-24 від 17.12.09р.
У листопаді 2009 року державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача на користь позивача 7 388,80грн. надмірно сплаченого авансового платежу.
Позовні вимоги були вмотивовані умовами договору №Т-211-П/Л/ЛВЧД-11-0622/НЮ від 30.12.2005р. про надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між сторонами, актом звірки взаємних розрахунків між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" за 01.01.2008р.-01.11.2008р., ст.1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2010р. (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що позивачем не доведені належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" та дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 30.12.2005р. укладено договір №Т-211-П/Л/ЛВЧД-11-0622/НЮ про надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами строком на 1 рік із правом пролонгації на наступний період у разі відсутності заперечень.
За умовами вказаного договору відповідач надає позивачу послуги по транспортуванню природного газу, його очистці, осушці, одоризації в об'ємах, закуплених замовником у постачальника (постачальників).
Відповідно до п.6.1 договору замовник здійснює оплату послуг, що є предметом цього договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок газотранспортної організації авансового платежу, згідно з плановими об'ємами споживання природного газу, вказаних в п.2.2 договору та відповідно до тарифу, що зазначений в п.5.1 договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що плановий об'єм транспортування природного газу на січень 2006 року, перший місяць надання послуг, становить 258 000м2, а п.5.1 договору встановлено, що тариф по транспортуванню природного газу для споживачів м. Тернополя та Тернопільської області складає 32,76грн. за транспортування однієї тисячі метрів кубічних природного газу, тобто сума авансового платежу за перший місяць надання послуг по транспортуванню становить 8 452,09грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач посилаючись на порушення позивачем умов договору в частині сплати авансового платежу за транспортування природного газу у січні, а саме останнім сплачено лише 7 388,80грн. та на підставі п.3.2 договору не надавав послуги по транспортуванню природного газу.
Також, судами при розгляді справи по суті встановлено, що відповідач заперечував щодо вимог позивача про повернення відповідачем авансового платежу, оскільки авансовий платіж був отриманий відповідачем на основі договору, який не припинив свою дію, а позивачем в свою чергу не надано належних доказів щодо припинення дії договору.
Відповідно до п.4 ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 11.7 договору передбачено, що цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві.
Львівська залізниця не надала судам доказів укладання додаткової угоди про розірвання договору у відповідності до п.11.7 договору, або повідомлення відповідача за місяць до закінчення строку дії договору про розірвання договору у відповідності із п.11.6 договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було надано судам належних доказів припинення або розірвання договору, тому суди дійшли до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 388,80грн. сплаченого авансового платежу є такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі її відокремленого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Тернопіль" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. у справі №1/539 залишити без змін.
Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська