06 серпня 2010 р. № 1/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.,
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р.
у справі
господарського суду№1/28
Івано-Франківської області
за позовомзакритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 35 073,76грн. заборгованості по орендній платі
та за зустрічним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
дозакритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -визнання недійсним договору оренди №03/12-07 від 01.12.2007р.
не з'явився
не з'явився
У жовтні 2009 року закрите акціонерне товариство "Агромаш-ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 35 073,76грн. заборгованості по орендній платі.
Позовні вимоги були вмотивовані договором оренди №03/12-07 від 01.12.2007р., актом здачі-приймання від 01.12.2007р., розрахунком орендної плати за виробничі та офісні приміщення від 01.12.2007р., актом звірки взаємних розрахунків від 11.09.2009р., ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.610, 625 Цивільного кодексу України.
У листопаді 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з зустрічною позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" про визнання недійсним договору оренди №03/12-07 від 01.12.2007р.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р. зустрічну позовну заяву було повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р. (суддя Соботник В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 35 073,76грн. заборгованості по орендній платі та судові витрати, посилаючись на обґрунтованість та законність позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням та ухвалою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційними скаргами до Львівського апеляційного господарського суду, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р., а зустрічний позов направити до суду першої інстанції для розгляду по суті та скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. (судді Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009р. і прийнято нове рішення з урахуванням зустрічних позовних вимог, яким первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача за первісним позовом 35 073,76грн. заборгованості по орендній платі та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Агромаш-ІФ".
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.12.2007р. між ЗАТ "Агромаш-ІФ" (орендодавець за договором) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором) був укладений договір оренди №03/12-07 терміном дії до 01.12.2008р.
На виконання п.п.2.1, 2.2 договору 01.12.2007р. між сторонами підписано акт здачі-приймання орендованого нерухомого та рухомого майна, а саме: виробничого приміщення площею 27,20м2, офісного приміщення площею 39,00м2, стелажів дерев'яних у кількості 4 шт., стелажів металевих у кількості 1 шт., шафи двохдверної у кількості 1 шт., вішалки у кількості 1 шт., столів однотумбових у кількості 2 шт., стільців у кількості 4 шт. Даний акт є додатком №1 до договору, а тому є його невід'ємною частиною.
Згідно із п.8.6 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір був пролонгований ще на 1 рік, тобто до 01.12.2009р., а також, що документально факт повернення орендованого майна не зафіксований.
Згідно із розрахунком орендної плати, який є додатком №2 до договору, загальна сума орендної плати з ПДВ становить 1 439,00грн.
Відповідно до п.4.2 договору орендна плата сплачується щомісячно до 3 числа поточного місяця.
Актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2009р., підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 23 660,10грн. За січень-липень 2009 року відповідач допустив несплату заборгованості по орендній платі в сумі 11 413,66грн., тому розмір основного боргу становить 35 073,76грн.
Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте судами встановлено, що відповідач не надав судам доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №1/28 ухвала про повернення зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору оренди №03/12-07 від 01.12.2007р. була скасована, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування і рішення у справі за первісним позовом та повторно розглянув справу з урахуванням зустрічних позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що первісний позов про стягнення 35 073,76грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволенню.
Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди № 03/12-07 від 01.12.2007р., то судом апеляційної інстанції встановлено, що зустрічний позов є безпідставним і необґрунтованим, оскільки сторони за спірним договором здійснили певні дії, спрямовані на його виконання. Так, актом здачі-приймання орендованого майна від 01.12.2007р., двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2009р. і частковою оплатою позивачем орендної плати, про що свідчать наявні в матеріалах справи прибуткові касові ордери, підтверджено факт виконання сторонами умов договору, а отже, відбулося схвалення відповідачем дій позивача по виконанню угоди, а тому будь-які правові підстави для визнання угоди недійсною відсутні.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №1/28 залишити без змін.
Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська