ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02 червня 2010 року 13:15 № 2а-7021/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2010р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -за довіреністю;
від відповідача: Рекешова А.М.- за довіреністю
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2010 року ВП № 18691013, щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 769 від 25.02.2010 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що, на думку Позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2010 року ВП № 18691013, щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 769 від 25.02.2010 року є незаконною та необґрунтованою з тих підстав, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження та отримавши виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. про звернення стягнення на майно Позивача для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», повинен був врахувати, що присутній спір між Позивачем та банком, тому стягнення не повинно проводиться.
Відповідач в судовому засіданні виклав зміст своїх заперечень проти позову, та зазначив, що позовні вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження керувався виключно Положеннями Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчим документом (виконавчий напис нотаріуса № 769 виданий 25.02.2010 року).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Боднарем В.М., на підставі виконавчого напису нотаріуса № 769 від 25.02.2010 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та у відповідності до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2010 року ВП № 18691013.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про виконавче провадження»визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»- виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»- примусове виконання рішення державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, відповідно до цього Закону виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Вимоги передбачені до виконавчого документа зазначені у ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Як зазначено в позовній заяві, 22.04.2010 року представником Позивача було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження. З наведених обставин суд не вбачає жодних порушень Закону України «Про виконавче провадження», допущених державним виконавцем.
Що стосується твердження Позивача на рахунок того, що при прийняті виконавчого документу до провадження та при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен враховувати обставини щодо присутності спору між Позивачем та банком та прийти за наявності таких обставин до висновку, що стягнення в такому випадку не проводиться, суд вважає помилковим, безпідставним та законодавчо необґрунтованим, оскільки, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні іншими нормативними актами України не передбачено обов'язок державного виконавця при відкритті виконавчого провадження враховувати будь-які певні обставини, які не передбачені Законодавством України.
З огляду на встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Виходячи з вище викладеного та у відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Витрати, які підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
У позові ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2010 року ВП № 18691013, щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 769 від 25.02.2010 року відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко