ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 червня 2010 року 10.52 № 2а-5243/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"
до Державна податкова інспекція у Кіровському районі Дніпропетровської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Стовбир О.О. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпопетровська: від 28.07.2009 р. №0000542200/0; від 24.09.2009 р. №0000542200/1; від 30.11.2009 р. №0000542200/2 та першу податкову вимогу №1/2568 від 15.12.2009 р.; податкові повідомлення - рішення: від 28.07.2009 р. №0000552200/0; від 28.07.2009 р. №0000562200/0; від 24.09.2009 р. №0000552200/1; від 24.09.2009р. №0000562200/1; від 03.12.2009 р. №0000552200/2; від 03.12.2009 р. №0000562200/2; від 03.12.2009 р. №0000892200/2; від 03.12.2009 р. №0000902200/2; від 23.02.2010 р. №0000552200/3; від 23.02.2010 р. №0000562200/3; від 23.02.2010 р. №0000892200/3; від 23.02.2010 р. №0000902200/3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська невірно дійшла висновку про порушення Позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вважала, що норматив на ведення справи не є складовою частиною страхового платежу при достроковому розірванні договору страхування і не може оподатковуватись за ставкою 3%.
Позивач зазначив, що норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включається в розрахунок страхового тарифу, який передбачає оцінку ризику страховика і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі норматив витрат на ведення справ є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежу за конкретним договором страхування. Доходи страховиків у вигляді отриманих чи нарахованих страхових платежів за договором страхування, крім договорів довгострокового страхування життя, згідно з пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподатковуються за ставкою 3%. Страховиком від отриманого чи нарахованого страхового платежу одразу сплачується податок в розмірі 3% від загальної суми валового доходу, який був нарахований на підставі страхового тарифу, невід'ємною складовою частиною якого є витрати на ведення справ. Таким чином, відсутні правові підстави, у разі дострокового розірвання договору страхування, змінювати перше (оподаткування страхового платежу, як валового доходу страховика при укладенні договору страхування) призначення отриманих чи нарахованих страхових платежів, та перегляду структури та складових страхового тарифу, як звичайної ціни страхового тарифу, визначеної відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.12.2004 р. №3259.
Крім того, Позивач вказав, що не порушував строки сплати зобов'язань за податковими деклараціями, тому висновки податкового органу вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняті податкові - повідомлення рішення протиправними.
В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заперечення проти позову, в яких вказав на необгрунтованість позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".
Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Дніпропетровською регіональною дирекцією Позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009 р.
За результатами перевірки складено Акт №2309/220/25000917 від 17.07.2009 року.
Перевіркою було встановлено, що Дніпропетровською регіональною дирекцією ЗАТ "Страхова група "ТАС" порушено норми п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10137,03 грн.
Так, Дніпропетровською регіональною дирекцією не включено до складу валових доходів від іншої, ніж страхова діяльність, діяльності 40548,12 грн., з них: 34241,96 грн. - сума нормативних витрат, пов'язаних з веденням справи страховиком, які залишись у останнього після дострокового припинення договорів страхування за ініціативою страхувальника; 6306,16 грн. - сума фінансових та інвестиційних доходів, отриманих страховиком в 4 кварталі 2006 року (відсотки за депозитними вкладами, страхове відшкодування за пошкоджений ОЗ).
На підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 28.07.2009 р. №0000542200/0, яким визначено Позивачу зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15205,55 грн., з них 10137,03 грн. - за основним платежем і 5068,52 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.
Податкові повідомлення - рішення № 0000542200/1 від 24.09.2008 р. та №0000542200/2 від 30.11.2009 р. прийняті за результатами розгляду скарг Позивача.
Крім того, при перевірці дотримання граничних термінів сплати податку на прибуток Дніпропетровською регіональною дирекцією, було встановлено факти порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання при затримці до 30 календарних днів та від 31 до 90 календарних днів включно.
За порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесла Дніпропетровській регіональній дирекції ЗАТ „Страхова група „ТАС” податкові повідомлення -рішення від 28.07.2009 р. №0000562200/0 на суму 4 441,38 грн. штрафної санкції, №0000552200/0 на суму 3 379,36 грн. штрафної санкції.
Рішенням від 03.12.2009 р. №32754/10/25-008, прийнятим за розглядом повторної скарги, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області збільшила на 636,10 грн. і 4441,38 грн. суму штрафних санкцій за порушення граничних строків узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток.
На підставі рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 24.09.2009 №23727/10/22-021 та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 03.12.2009 №32754/10/25-008, прийнятих за розглядом скарг, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесла податкові повідомлення -рішення від 24.09.2009 №0000562200/1, №0000552200/1, від 03.12.2009 №0000562200/2, №0000552200/2, №0000902200/2, №0000892200/2 відповідно.
Позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області податкові повідомлення -рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.12.2009 №0000902200/2, №0000892200/2. Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області рішенням від 13.01.2010 №351/10/25-008, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги із внесеними змінами від 12.02.2010 №3421/10/25-008, скасувала податкове повідомлення -рішення №0000892200/2 від 03.12.2009 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 634,64 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.02.2010 №1494/6/25-0215 були залишені без змін податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.07.2009 №0000562200/0, №0000552200/0, від 24.09.2009 №0000562200/1, №0000552200/1 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 03.12.2009 №32754/10/25-008, податкові повідомлення -рішення від 03.12.2009 №0000562200/2 та №0000552200/2, №0000902200/2, №0000892200/2, та рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 13.01.2010 №351/10/25-008 -без задоволення, у зв'язку з чим були винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкові повідомлення -рішення від 23.02.2010 №0000562200/3, №0000552200/3, №0000902200/3 та №0000892200/3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з наступного.
Договір страхування - це угода двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов'язків). Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це - юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов'язань. Відповідні зобов'язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними. Кожне зобов'язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов 'язання і правові відносини. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників. Згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"" договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Зміст договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань. Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма її істотними умовами.
Страхове зобов'язання - це правовідносини, згідно з якими одна сторона (страхувальник) зобов'язується сплатити встановлений законом або договором страховий внесок (страхову премію), а інша сторона (страховик) зобов'язується в разі настання передбачуваної договором страхування події (страхового випадку) при майновому страхуванні і страхуванні відповідальності відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір страхування, завдані збитки в межах обумовленої - страхової суми, а в разі особистого страхування - виплатити відповідну грошову (страхову) суму.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про страхування” платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків) договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій - один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту.
Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу. Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) обчислюється за формулою: Страхова премія = Страхова сума х Страховий тариф. Страхова сума, згідно із Законом України "Про страхування", - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона відбиває максимальний обсяг відповідальності страховика перед страхувальником за конкретним страховим договором.
Страховий тариф -ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні.
Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов'язання перед страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати), а по-друге - покрити витрати на утримання страхової компанії і дістати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і навантаження.
При розрахунках тарифів спочатку обчислюється нетто-тариф.
Після визначення нетто-тарифу обчислюється навантаження. Необхідність навантаження випливає з того, що страховикові, як і будь-якому суб'єктові підприємницької діяльності, потрібні кошти, які він міг би спрямувати на утримання компанії (у страхуванні традиційно використовується термін "на ведення справи"), включаючи оплату послуг страхових посередників. Крім того, страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, створюється з метою отримання прибутку. Якщо страхові премії надходитимуть страховикові лише на базі нетто-тарифу, то перелічені потреби не матимуть фінансового покриття. У забезпеченні цього фінансового покриття і полягає значення навантаження.
З наведеного слідує, що нормативи на ведення справи (навантаження) є складовою частиною страхового тарифу саме в тому випадку, коли ці нормативи в складі страхової премії вносяться на користь страховика згідно з договором страхування, тобто коли сума є саме платежем.
Статтею 28 Закону України «Про страхування»визначено порядок та наслідки припинення договорів страхування. Зокрема, дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.
Відповідно до пункту 6 статті 997 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.
З припиненням договору страхування припиняються цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.
При припиненні договорів страхування з підстав, визначених законодавством, страховик має право утримувати із сплачених страхових платежів, які підлягають поверненню, витрати на ведення справи. За таких обставин сума витрат на ведення справи, яка вирахувана із страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, що не пов'язаний з наданням послуг по страхуванню, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені.
Пунктом 7.2 статті 7 Закону визначений порядок оподаткування страхової діяльності. Так, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону дохід від страхової діяльності юридичних осіб -резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків -при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки -при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі -сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Разом з тим, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що в разі одержання страховиком доходів із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.
Таким чином, суд погоджується з Відповідачем, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону.
Щодо коштів у розмірі 6306,16 грн., як суми фінансових та інвестиційних доходів, отриманих страховиком в 4 кварталі 2006 року, то ці суми Позивачем не оскаржуються.
Щодо порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено Відповідачем, Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ „Страхова група „ТАС” узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток, визначені у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2006 року у сумі 22206,88 грн., за 2006 рік у сумі 27106,88 грн., за I квартал 2007 року у сумі 26635,19 грн., в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік у сумі 1173 грн. сплатила з затримкою до 30 календарних днів, від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
За вказане порушення, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесла Позивачу податкові повідомлення -рішення від 28.07.2009 №0000562200/0 на 4441,38 грн. штрафних санкцій, №0000552200/0 на 3379,36 грн. штрафних санкцій, застосованих у відповідності з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Так, штрафна санкція у розмірі 3379,36 грн. застосована за затримку сплати до 30 календарних днів по податкових деклараціях з податку на прибуток від 02.02.2007 №79076, від 04.05.2007 №17689 і по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 18.02.2008 №3036 (строки сплати 19.09.2007, 21.05.2007 і 18.02.2008 відповідно) -у розмірі 10 відсотків від сум, які були зараховані як погашення податкового зобов'язання.
Штрафна санкція у розмірі 4441,38 грн. за затримку сплати від 31 до 90 календарних днів включно по податковій декларації з податку на прибуток від 02.02.2007 №79076 (терміни сплати -12.02.2007) -у розмірі 20 відсотків від сум, які були зараховані як погашення податкових зобов'язань.
Як вже було зазначено вище, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області за результатом розгляду повторної скарги рішенням від 03.12.2009 збільшила на 636,10 грн. і 4441,38 грн. суму штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, в зв'язку з чим ДПІ у Кіровському районі прийняла відповідне податкове повідомлення -рішення. Проте, рішенням від 13.01.2010 № 351/10/25-008 з урахуванням змін від 12.02.2010, ДПА скасувала податкове повідомлення -рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.12.2009 №0000892200/2 у частині застосованих 634,64 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону.
Пунктом 5.2 статті 5 визначено момент узгодження податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке вважатиметься узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком оскарження такого повідомлення.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах „а” -„в” п.п.4.2.2 п. 4.2 ст.4 платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. Зокрема, процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого п.п. 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.
При оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання, несплаченого після спливу десяти календарних днів отримання рішення про результати розгляду скарги) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов'язанням.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за нормою п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання: - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з приписами п. 7.7 ст. 7 Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до п. 1.6 р. 1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 №276 та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005 за №843/11123, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Пунктом 4.3 розділу 4 Інструкції встановлено, що нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюється відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства. Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.
Податковим роз'ясненням, затвердженим наказом ДПА від 13.11.2002 №540 визначено, що кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Таким чином, кошти, які надходили Позивачем на сплату зобов'язань з податку на прибуток, спрямовувалися на погашення зобов'язання з цього самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. І черговість погашення діяла незалежно від волі платника податків і стосувалася як самостійно розрахованих платником податків зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом, в зв'язку з чим у Позивача і виникло порушення термінів сплати податкових зобов'язань, що підтверджується обліковою карткою платника податку на прибуток.
Щодо оскарження першої податкової вимоги, то згідно з повідомленнями Відповідача, перша податкова вимога № 1/2568 від 15.12.2009 р. на суму 12825,39 грн. була відкликана Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська 22.12.2009 року у відповідності з нормами п.п. 6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки свідки у судове засідання не залучались і експертизи не проводились, витрати, які підлягають стягненню згідно наведеної норми -відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко