ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 квітня 2010 року 17:44 № 2а-5244/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк"
до Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2010р., зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Гречаник Г.П.
від відповідача: Погодін В.О.
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 13.03.2010 року та зобов'язати останнього вчинити певні дії по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Щербак Т.В. від 02.04.2008 року № 1874.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач відмовив Позивачу у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що у виконавчому документі зазначено стягувачем АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», а заява про відкриття виконавчого провадження подана працівником ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК», з чим Позивач не погоджується, оскільки змінено лише найменування юридичної особи з АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»на ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»і ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» є правонаступником АКБ «ПРАВЕКС-БАНК». Ще однією підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження було зазначення у виконавчому документі суми зобов'язання в іноземній валюті, а не у гривнях. Таку відмову вважає Відповідач не правомірною, оскільки ніяким законодавчим актом не передбачена обов'язковість визначення у виконавчому документі суми боргу виключно у гривнях.
У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив задоволити їх в повному обсязі.
Представник Відповідача позов не визнав, в своїх запереченнях вказав на відповідність дій державного виконавця Закону України «Про виконавче провадження»та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»звернувся 03.03.2010 року до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. від 02.04.2008 року за реєстровим номером 1874 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»заборгованості у сумі, еквівалентній 1 749 801,00 доларам США, а також 1 700,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.
У відповідь на зазначену заяву державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. винесена постанова про відмову у відкриті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. від 02.04.2008 року № 1874, з тих підстав, що у виконавчому документі, поданому на виконання і у заяві про відкриття виконавчого провадження по різному зазначений стягувач, а також відсутня еквівалентна сума боргу в національній валюті.
Як встановлено судом, у виконавчому написі № 1874 від 02.04.2008 року стягувачем є АКБ «Правекс - Банк», однак заява про відкриття виконавчого провадження була подана начальником відділу роздрібного стягнення колекторського департаменту ПАТКБ «Правекс - Банк»№ 10133/38 від 03.03.2010 року.
Дійсно з пункту 1.2 «Статуту публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк»»вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс - Банк»створено шляхом перейменування Акціонерного комерційного банку «Правекс - Банк»і є правонаступником його прав і обов'язків.
Проте, з документів які були додані до заяви про відкриття виконавчого провадження № 10133/38 від 03.03.2010 року вбачається, що Позивач не надав до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві документи, які б підтверджували те, що ПАТКБ «Правекс - Банк»являється правонаступником АКБ «Правекс - Банк».
Крім того, Законом України «Про виконавче провадження»визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до статті 1 Законом України «Про виконавче провадження»- виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»- примусове виконання рішення державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, відповідно до цього Закону виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено що у виконавчому документі повинно бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
За таких обставин, за наявності розбіжностей, а саме, що назва стягувача у виконавчому написі не відповідає назві стягувача у заяві про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві було правомірно відмовлено у відкриті виконавчого провадження, оскільки державний виконавець має діяти у Відповідності з Законом України «Про виконавче провадження»та Інструкцією «Про проведення виконавчих дій» і не вправі самостійно вносити будь-які зміни у виконавчі документи.
Щодо обов'язку, визначення у виконавчому документі зобов'язання лише у національній валюті, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 345 Господарського кодексу України визначені кредитні операції банків.
Так, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Право та підстави на здійснення банками операцій з валютними цінностями визначені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Наведеними нормативними актами не встановлена заборона на використання іноземної валюти при здійсненні кредитних операцій.
Дійсно, частиною 1 статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Проте, в частині 2 цієї статті зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Проте, частина 2 цієї статті допускає, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. До того ж слід зазначити, що обов'язковий грошовий еквівалент у гривні, відповідно до частини 1 цієї статті, встановлений саме до виконання зобов'язання, а не до його вираження у зобов'язанні, чи то виконавчому документі.
Частиною 3 статті 229 Господарського кодексу України встановлено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.
З наведеного вище вбачається, що за загальним правилом грошове зобов'язання має бути визначене в грошовій одиниці України -гривні. На рівні з цим, діюче законодавство не забороняє визначення зобов'язання в іноземній валюті.
За таких обставин, відсутність у виконавчому написі грошового еквіваленту суми боргу у гривнях не може вважатись підставою, яка виключає здійснення виконавчого провадження. До того ж, частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України, як було зазначено вище, визначає виконання грошового зобов'язання у разі вираження його в іноземній валюті, як сплата у гривнях відповідно до офіційного курсу відповідної валюти на день платежу.
Проте, зазначене вище з приводу визначення зобов'язання в іноземній валюті не може бути підставою для скасування постанови державного виконавця від 13.03.2010 року про відмову у відкриті виконавчого провадження, оскільки Позивачем порушено вимоги ст.18, 19 Закону України «Про виконавче провадження»щодо найменування стягувача у виконавчих документах, що в свою чергу унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судові витрати, які підлягали б стягненню у відповідності зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України -відсутні.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 158, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
постановив:
У позові ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною і скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 13.03.2010 року відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко