Справа № 640/5302/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
08 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві у якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2018 № 0124404202, № 0124424202, № 0124414202 та від 30.10.2020 № 0547603303 Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Правекс-БАНК» позивачу було прощено суму основного боргу в розмірі, яку позивач був зобов'язаний задекларувати як доход та сплатити з неї ПДФО і військовий збір.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти новее, чким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «Правекс-БАНК» подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за II кв. 2016, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 693632,21 грн.
Головним управлінням ДФС у м. Києві направлено на адресу ОСОБА_1 листа від 07.09.2017 № 12700/Б/26-15-13-04-14 щодо виявлення недостовірностей даних, які містяться в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та надання документального підтвердження стосовно декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага.
Вказаний лист вручено 23.09.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01011 2117013 3.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. -82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 28.09.2018 № 14630 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ КБ «Правекс-БАНК» (ЄДРПОУ 14360920).
Позивача проінформовано про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 01.10.2018 № 57123/Б/26-15-42-02-27 та копією наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2018 № 14630 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.
Поштовий лист № 01011 2444941 4 позивачем не отримано, поштове відправлення повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2018 № 4178/26-15-42-02/ НОМЕР_1 .
Згідно з висновками акту перевірки встановлено такі порушення:
п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 Кодексу, не задекларовано дохід за 2016 рік на загальну суму 693632,21 грн, що привело до заниження та не перерахування до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 124853,80 грн;
п.п. 1.2. п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано в 2016 році до бюджету військовий збір у сумі 10404,48 грн.
На підставі висновку акту перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення:
від 06.12.2018 № 0124404202 про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 156067,25 грн, з них за податковим зобов'язанням 124853,80 грн, штрафні санкції 31213,45 грн;
від 06.12.2018 № 0124424202 про збільшення податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 13005,60 грн, з них за податковим зобов'язанням 10404,48 грн, штрафні санкції 2601,12 грн;
від 06.12.2018 № 0124414202 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн у зв'язку з ненаданням книги обліку доходів і витрат;
від 30.10.2020 № 0547603303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).
У свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У пункті 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з пунктом 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
У п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
У пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Згідно з пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України до оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У пп. 164.2.14 «б» п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його власним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності сукупності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
Крім того, отримання додаткового блага також зумовлює виникнення обов'язку платника податків відобразити отриманий дохід у річній податковій декларації.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у 2016 році ПАТ КБ «Правекс-БАНК» було анульовано (прощено) позивачу суму основного боргу у розмірі 693632,21 грн., тобто є її доходом у розумінні чинного податкового законодавства, та зумовлює виникнення в нього обов'язку щодо здійснення декларування такого доходу та сплати з нього ПДФО і військового збору.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що банком до відома позивача було належним чином доведено зазначені обставини, зокрема щодо виникнення в нього відповідних податкових зобов'язань, але, не зважаючи на це, такі зобов'язання залишилися невиконаними позивачем, що було встановлено контролюючим податковим органом при проведенні перевірки з дотриманням вимог чинного законодавства.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ДФС у м. Києві правомірно донарахувало позивачу ПДФО, військовий збір та застосувало до нього штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у сумі, про що винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.
Доводи апелянта щодо протиправності зазначених податкових повідомлень-рішень колегія суддів вважає необґрунтованими з наведених підстав.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, яким повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді І.О. Лічевецький
Л.В. Бєлова