Справа № 396/12/21
Провадження № 2-др/396/1/22
Іменем України
06.12.2022 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіна А.А.
за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Ігнатенка В.В. про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 396/12/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов'язання повернути земельну ділянку,-
В провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 16 листопада 2022 року в задоволені вказаного позову відмовлено.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник відповідача - адвокат Ігнатенко В.В. 16.11.2022 року до початку розгляду справи, подано заяву про компенсацію (відшкодування) позивачем відповідачу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у вигляді витрат на правничу допомогу, до заяви надав відповідні докази. Заява ОСОБА_3 обґрунтована тим, що 02.03.2021 відповідач уклав з ним договір про надання правничої (правової) допомоги, за яким доручив, а він зобов'язався забезпечити представництво відповідача як учасника справи № 396/12/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Наталя Василівна про скасування державної реєстрації речового права договору встановлення емфітевзису та зобов'язання повернути земельну ділянку (п. 1.2. Договору).
В той же день, 02.03.2021, його сторони уклали угоду про гонорар, якою передбачили, що розмір винагороди адвоката (гонорару) обчислюється у фіксованому розмірі, залежить від стадії розгляду справи та становить 20 000 грн за представництво клієнта в суді (підпункт 2.1. пункту 2 угоди).
Також сторони договору домовились, що адвокат має право на одержання від клієнта, а клієнт зобов'язаний виплатити адвокату «гонорар успіху», у разі відмови у задоволенні позову повністю 2000,00 грн або частково у розмірі 1000,00 грн.
ОСОБА_3 просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі:
- 22 000 грн - у разі відмови в задоволені всіх позовних вимог, заявлених проти клієнта/закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду,
- 21 000 грн - у разі відмови в задоволені частини позовних вимог, заявлених проти клвєнта/закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог або залишення позову без розгляду щодо частини позовних вимог.
25.11.2022 представник відповідача - адвокат Ігнатенко В.В. подав до суду заяву про приєднання до справи доказів, в якій просив приєднати до матеріалів справи акт приймання-передачі правничої допомоги від 17.11.2022 року, складений відповідачем та адвокатом Ігнатенко В.В., розписку від 17.11.2022 року, складену адвокатом Ігнатенко В.В., які разом з раніше поданими відповідачем документами, врахувати як письмові докази витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви зазначав, що з урахуванням результату розгляду даної справи судом, 16.11.2022 між ним і ОСОБА_2 було складено Акт приймання-передачі правничої допомоги, яким вони:
1)засвідчили виконання адвокатом обов'язків за Договором повністю, крім робіт (послуг) визначених п.5 цього акта, та які не охоплюються актом з об'єктивної причини, оскільки мають бути виконанні адвокатом після складання цього акта;
2)підтвердили відсутність у відповідача претензій до адвоката з приводу рівня якості, повноти, строків та обсягу надання адвокатом правової допомоги;
3)підтвердили виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати адвокату «гонорару успіху» в сумі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.
Також, зазначав, що 02.03.2021 року відповідач сплатив на користь адвокату гонорар готівкою в розмірі 20 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в якості «гонорару успіху» в сумі 2000 грн, відповідач має сплатити адвокату на час на виконання укладених між відповідачем та адвокатом Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2021 (п. 1.1., підпункт 2.5.2. пункту 2.5, п.3.1 Договору), Угоди про гонорар від 02.03.2021 (підпункт 4.1. пункту 4 Угоди) та Акта приймання-передачі правничої допомоги від 17.11.2022 року у справі № 396/12/21 на стадії її розгляду Новоукраїнським районним судом.
На підтвердження вказаного факту він надав відповідачу розписки, складені ним власноручно за допомогою комп'ютерної техніки, підписану та скріплену печаткою адвоката.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялись у встановленому законом порядку.
Представник відповідача адвокат Ігнатенко В.В. в судове засіданння не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, заяву про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, підтримує та просить задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що заява представника відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат, як не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок позивача у судовому процесі ОСОБА_3 надав суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2021 (т.2, а.с. 105); угоду про гонорар від 02.03.2021 (т.2, а.с.100-102); розписку від 02.03.2021 (т.2, а.с.103); акт приймання-передачі правничої допомоги від 17.11.2022 (т.2, а.с.122-123); розписку від 17.11.2022 (т. 2, а.с.124).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Проте, зважаючи на те, що за умовами договору про надання правничої допомоги від 02.03.2021 року, угоди про гонорар від 02.03.2021 року та акту приймання передачі-правничої допомоги від 17.11.2022 року, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, враховуючи також те, що представником відповідача адвокатом Ігнатенком В.В. складені та підписані від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 процесуальні документи та завірені копії документів, представник здійснював правовий супровід розгляду даної справи у суді, а відповідач фактично сплатив гонорар адвокату у сумі 20 000,00 грн та гонорар успіху в розмірі 2 000, грн, що підтверджується розпискою від 02.03.2021 року та розпискою від 17.11.2022 року, то його витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі у зв'язку з розглядом даної справи є розумними, реальними і підтвердженими матеріалами справи.
Правильність такого висновку підтверджується й правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19 про те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.
Також, Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20, від 12 квітня 2022 року у справі №536/432/20, додатковій постанові від 19 травня 2022 року у справі №824/152/21.
Позивач не подала до суду заяву про зменшення розміру понесених відповідачем судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи складність справи, час витрачений адвокатом на представництво інтересів відповідача в суді, обсяг наданих робіт, кількість судових засідань в яких приймав участь адвокат Ігнатенко В.В., витрачений адвокатом час на дорогу, очікування судового засідання, суд вважає що витрати, понесені відповідачем на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 246, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача - адвоката Ігнатенка Володимира Васильовича про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. А. Русіна