Справа № 396/389/22
Провадження № 2/396/311/22
Іменем України
06.12.2022 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнский районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/389/22 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Єльнікова Наталія Олександрівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Єльнікова Н.О. звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовну заяву мотивовано тим, що 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. винесено виконавчий напис № 8215, яким звернуто стягнення заборгованості у безспірному порядку з боржника ОСОБА_1 . Позивач вважає виконавчий напис вчинений з порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису та неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
21.04.2022 року подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Новоукраїнського районного суду від 22.04.2022 року задоволено.
Ухвалою від 22.04.2022 року відкрито провадження в справі та призначено справу до підготовчого судового засідання, витребувано докази.
01.06.2022 року від представника позивача - адвоката Єльнікової Н.О. надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 08.11.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
05.12.2022 року на адресу суду від приватного виконавця Шмалька О.О. надійшли докази, які витребовувалися судом.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подала заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 02.11.2022 року. Відзив до суду не надходив.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Причину своєї неявки не повідомив.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Шмалько О.О. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис від 28.11.2022 року у зворотньому рекомендованому поштовому повідомленні про отриманя повістки про виклик до суду. 05.12.2022 року надіслав до суду витребувані ухвалою суду від 22.04.2022 року документи.
Враховуючи, що сторони та інші учасники справи в судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.12.2010 року між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 005-10996-131210, правонаступником усіх прав і обов'язків якого за договором відступлення права вимоги № 41-К від 06.10.2017 року є ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", та отримала кредит шляхом відкриття Держателю відновлювальної відкличної Кредитної лінії в загальному розмірі 30 000 грн., та на день укладення Договору встановив ліміт Кредитної лінії на Рахунку в сумі 2000.00 (Дві тисячі гривень 00 копійок) (а.с. 112-114).
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. винесено виконавчий напис № 8215 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", який є правонаступником АТ "Дельта Банк", заборгованості за кредитним договором № 005-10996-131210 від 13.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк" за період з 06.10.2017 року по 05.04.2021 року у загальному розмірі 21 543,37 (двадцять одна тисяча п'ятсот сорок три) гривні 37 коп. (а.с. 115).
Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. відкрито виконавче провадження № 67956188 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 8215 від 25.05.2021 року щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ" заборгованості.
Постановою приватного виконавця від 26.01.2022 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 21 197,70 грн., яка складається з боргу за виконавчим документом в сумі 21 543,37 грн., основної винагороди приватного виконавця 2 154,33 грн. та витрат виконавчого провадження 500,00 грн. (а.с. 11-12).
Позивач вважає виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 25.05.2021 року № 8215 таким, що вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1)якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Установлені судом обставини по справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 25.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку, в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що кредитний договір № 005-10996-131210 від 13.12.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк", правонаступником усіх прав і обов'язків якого за договором відступлення права вимоги є ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", який став підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, був нотаріально посвідчений, оскільки з поданого приватним виконавцем копії кредитного договору від 13.12.2010 року (а.с. 112-114), вбачається що останній нотаріусом не посвідчувався, а має просту форму укладення, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Згідно правового висновку ВСУ, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Позивач не визнає суму боргу та вважає, що виконання виконання виконавчого напису є незаконним, вказаний виконавчий напис, вчинений нотаріусом з порушеням вимог законодаства, тому не підлягає виконанню, оскільки мав бути підтверджений документами про безспірність грошових вимог.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 25.05.2021 року існували підстави, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ «ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ" за кредитним договором № 005-10996-131210 від 13.12.2010 року.
Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих позивачем доводів у їх сукупності, оскільки відповідачем не надано суду жодних аргументів на спростування тверджень позивача та на підтвердження безспірності розміру заборгованості за кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за № 8215 від 25.05.2021 року повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
У відповідності до положень частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки позовні вимоги з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені, клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду не надходило, тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.04.2022 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З приводу заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, відзиву, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник позивача заявила вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу (а.с. 38-45).
01.06.2022 року на адресу суду було подано заяву за змістом якої представник позивача просила стягнути з відповідача судові витрати зокрема: витрати на правничу допомогу в розмірі 3 100 грн. понесені під час судового розгляду даної цивільної справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвокатом Єльніковою Н.О. надано Договір № 27/22 про надання правничої допомоги від 19.04.2022 року (а.с. 40), додаткову угоду б/н від 19.04.2022 року (а.с. 41), акт виконання послуг з надання правничої допомоги від 01.06.2022 року (а.с. 44), відповідно до якого адвокатом Єльніковою Н.О. було виконано слідуючий об'єм робіт за вартістю: 300 грн. за надання консультації, 300 грн. - вивчення документів та матеріалів справи, 1000 грн. - підготовка позовної зави, 500 грн. - підготовка заяви про забезпечення позову, 1000 грн. - представництво в судовому засіданні Новоукраїнського районного суду, розрахункову квитанцію №5 від 01.06.2022 року (а.с. 45).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу здійснюється судом лише за клопотанням іншої сторони ( ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З обсягом робіт, який був виконаний адвокатом згідно акту виконання послуг з надання правничої допомоги, суд не може погодитися повністю, представником зазначено, що представництво в судовому засіданні Новоукраїнського районного суду має вартість 1000 грн., однак перевірівши матеріали справи вбачається, що жодного судового засідання по справі не відбувалося, фіксування за допомогою технічного засобу не проводилося, розгляд справи проводився без участі адвоката Єльнікової Н.О., за наявності її заяв.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, відсутності судових засідань за участю адвоката, з врахуванням вимог розумності і справедливості, критерії розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2100 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8215, вчинений 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛ" заборгованості за кедитним договором № 005-10996-131210 від 13.12.2010 року в загальному розмірі 21 543, 37 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 понесені судові витрати в розмірі 1488,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2100 грн, загальний розмір стягнених витрат становить 3588,60 (три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. А. Русіна