справа № 752/14888/21
провадження № 22-ц/824/9347/2022
02 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року в складі судді Хоменко В.С.,
встановив :
15.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 2017 року, мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року (справа №752/15654/19) шлюб було розірвано.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року (справа № 752/6891/20) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2020 року і до досягнення повноліття або ж зміни матеріального стану сторін.
З моменту набуття вказаним рішенням законної сили ОСОБА_2 аліменти не сплачував.
22.03.2021 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64904945.
Згідно розрахунку розміру заборгованості по сплаті аліментів, складеного державним виконавцем від 01.06.2021, сума боргу складає 82 766,48 грн.
Вважала, що відповідач повинен сплатити неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 08 квітня 2020 року по травень 2021 року в розмірі 71 490,47 грн.
02.11.2021 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 08 квітня 2020 року по вересень 2021 року в розмірі 83 451,73 грн.
Зазначила, що відповідачем 12 серпня 2021 року було сплачено заборгованість по аліментам за період з 08 квітня 2020 року по липень 2021 року в розмірі 91 716,48 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 08.04.2020 по вересень 2021 року в розмірі 83 451,73 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
22.07.2022 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема неналежній оцінці доказів, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Свої доводи мотивує тим, що його вина за прострочення сплати аліментів відсутня, оскільки йому не було відомо про постановлення заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року про стягнення аліментів та відповідно про встановлений цим судовим рішенням обов'язок зі сплати аліментів. Надіслане позивачкою у грудні 2020 року ухвали про відкриття провадження в цій справі вручено невідомій особі.
До червня 2021 року йому не було відомо і про наявність відкритого виконавчого провадження, що підтверджується наданими суду доказами.
Після того, як він дізнався про існування обов'язку зі сплати аліментів, він сплатив усю суму аліментів з переплатою, тому у суду не було жодних підстав для задоволення позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Крім того, суд не врахував, що позивачка неправильно зробила розрахунок заборгованості пені, неправильно розрахувала кількість днів прострочення за кожним місячним платежем з урахуванням того, що цей період повинен обраховуватися не з дати присудження стягнення аліментів, а з дати, коли боржник дізнався про наявність у нього такого обов'язку.
Враховуючи, що про виконавче провадження він дізнався у червні 2021 року, а в серпні 2021 року погасив усю існуючу заборгованість, в період з 08 квітня 2020 року до травня 2021 року його вина у несплаті аліментів відсутня, у суду не було правових підстав для задоволення пред'явленого позову.
Зазначив, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведеного розрахунку складових частин стягнутих з відповідача сум, що було процесуальним обов'язком суду при ухваленні рішення про задоволення позову.
Заяву про збільшення позовних вимог подано з пропуском строку, визначеного ч.3 ст.49 ЦПК України, а тому підлягала залишенню без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вважає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною та необґрунтованою.
Зазначила, що розрахунок заборгованості пені по аліментам було зроблено у відповідності до ст. 196 СК України. Після разового погашення відповідачем заборгованості в серпні 2021 року, нею було подано уточнений розрахунок пені, здійснений по дату їх повного погашення. Таке уточнення було подане в силу вимог закону і не передбачало зміну предмету позову чи його підстав. Твердження про пропущення строку на подання заяви про уточнення позовних вимог та безпідставність розгляду справи з урахуванням уточнених позовних вимог є хибним.
Про дату розгляду справи про стягнення аліментів ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, а саме 31.12.2020 він у відділенні Укрпошти особисто отримав матеріали справи та ухвалу про відкриття провадження, яка містила дату розгляду справи (а.с.82).
Виконавчою службою Голосіївського району м. Києва було надіслано відповідачу постанову від 22 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, повернення в матеріалах виконавчого провадження немає.
Відповідачу було відомо про наявність у нього двох дітей та про обов'язок утримувати їх згідно ст.180 СК України. Відповідач виконав свій обов'язок лише після примусового вилучення його автомобіля марки BMW 520, номерний знак НОМЕР_1 , державною виконавчою службою. Даний факт свідчить про умисне небажання відповідача добровільно виконувати рішення суду, маючи на те матеріальну можливість, і лише звернення стягнення на майно спонукало його до примусового виконання рішення.
Розрахунки пені є вірними та складені в чіткій відповідності з законодавством. Пеня нарахована виключно з дати прийняття відповідного рішення суду - з 15.02.2021, як це передбачено ч. 1 ст. 196 СК України та нарахована за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення.
Відповідач безпідставно посилається на нібито відсутність вини як аргумент в обчисленні строків при розрахунку пені, вина відповідача очевидна, що підтверджується фактами, викладеними в рішенні суду та в письмових поясненнях позивача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року (справа № 752/6891/20) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 квітня 2020 року і до досягнення повноліття або ж зміни матеріального стану сторін.
17 березня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року видано виконавчий лист №752/6891/20.
Постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Танащук О. М. від 22 березня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64904945.
14.05.2021 винесено постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно із розрахунком старшого державного виконавця Танащук О. М. заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 згідно виконавчого листа від 17.03.2021 № 752/6891/20, станом на 01.06.2021 загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 82 766,48 грн.
02.08.2021 державним виконавцем Васильченком М. М. складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - транспортного засобу BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Танащук О. М., в серпні 2021 року боржником ОСОБА_2 в рахунок аліментів сплачено 109 000 грн, станом на 01.09.2021 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Переплата склала 14 773,52 грн (а.с.52).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплати аліментів на утримання дітей, що свідчить про наявність вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою ст. 196 СК України. При цьому суд погодився з розрахунком пені, зробленим позивачкою, що наявний у матеріалах справи на а.с. 102-103.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів, оскільки останній не довів, що не знав і не міг знати про існування, як судового рішення про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання двох дітей, так і виконавчого провадження з приводу стягнення з нього аліментів.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, 07 вересня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено ухвалу про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ( справа № 752/6891/20), яку надіслано до реєстру 29.12.2020.
Відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення до поштового відправлення Укрпошта №0102417113450, 29.12.2020 на ім'я ОСОБА_2 відправлено ухвалу від 07.09.2020 по справі №752/6891/20, позовну заяву про стягнення аліментів з додатками від 08.04.2020 (а.с. 83).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошта №0102417113450, ОСОБА_2 вручено вищевказане поштове відправлення 31.12.2020 (а.с. 82).
Крім того, постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Танащук О. М. від 22 березня 2021 року було відкрито виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, виконавче провадження №64904945.
Про направлення вказаної постанови на адресу боржника ОСОБА_2 свідчить список №16 рекомендованих листів з відміткою Укрпошти про їх отримання 25.03.2021 для відправлення адресатам ( а.с. 84, 85) .
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачу починаючи з 31.12.2020 було відомо про існування судової справи про стягнення з нього аліментів, в подальшому - про відкриття виконавчого провадження, а також про свій обов'язок сплачувати аліменти на утримання двох малолітніх дітей.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача є необґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по аліментам за період з 08 квітня 2020 року по липень 2021 року становить 91 716,48 грн, розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 08 квітня 2020 року по вересень 2021 року становить 83 451,73 грн, при цьому суд взяв до у ваги розрахунок, наведений позивачем.
Колегія суддів, ураховуючи вищенаведені правові позиції у даній категорій справ, не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції у частині обчислення розміру неустойки.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), апеляційний суд виходить із розміру заборгованості по аліментам, який визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості від 10.09.2021, та який не спростований відповідачем.
Встановлено, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року (справа № 752/6891/20), яким з ОСОБА_2 стягнуто аліменти, та який, будучи обізнаним про існування вказаної справи, рішення суду не оскаржив, набуло законної сили 14.02.2021.
Таким чином, в березні 2021 року у відповідача виник обов'язок погасити заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла з квітня 2020 року. Оскільки вказану заборгованість відповідачем сплачено в серпні 2021 року, позивачка має право на стягнення пені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.
Кількість прострочених днів із 01 березня 2021 року по 12 серпня 2021 року (дата погашення заборгованості) становить 164 дні.
Розмір неустойки (пені) становить 126 009,33 грн, з яких за:
квітень 2020 року - 3 904,48 грн х 164 х 1% = 6 403,35 грн;
травень 2020 року - 5 063,67 грн х 164 х 1% = 8 304,42 грн;
червень 2020 року - 5 464,33 грн х 164 х 1% = 8 961,50 грн;
липень 2020року - 5 684,33 грн х 164 х 1% = 9 322,30 грн;
серпень 2020 року - 5 598,33 грн х 164 х 1% = 9 181,26 грн;
вересень 2020 року - 5 751,00 грн х 164 х 1% = 9 431,64 грн;
жовтень 2020 року - 5 831,33 грн х 164 х 1% = 9 563,38 грн;
листопад 2020 року - 5 860,67 грн х 164 х 1% = 9 611,50 грн;
грудень 2020 року - 7 270,67 грн х 164 х 1% = 11 923,90 грн;
січень 2021 року - 5 844,33 грн х 164 х 1% = 9 584,70 грн;
лютий 2021 року - 6 168,00 грн х 164 х 1% = 10 115,52 грн;
березень 2021 року - 6 710,67 грн х 133 х 1% =8 925,19 грн;
квітень 2021 року - 6 710,67 грн х 103 х 1% =6 911,99 грн;
травень 2021 року - 6 429 грн х 72 х 1% = 4 628,88 грн;
червень 2021 року 6 818,33 х 42 х 1% = 2 863,70 грн;
липень 2021 року - 2 510,00 х 11 х 1% =276,10 грн, який перевищує сукупний розмір заборгованості по аліментам за цей період та розмір заявлених позовних вимог.
За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача пені в сумі 83 451,73 грн, в межах заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги по те, що заява про збільшення позовних вимог була подана з пропуском строку, визначеного ч.3 ст.49 ЦПК України, а тому підлягала залишенню без розгляду колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначений у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про збільшення позовних вимог була подана позивачем до початку першого судового засідання в справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява не є заявою про зміну предмету або підстав позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки суду першої інстанції в частині розрахунку пені за прострочення сплати аліментів не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року в частині розрахунку пені за прострочення сплати аліментів змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк