02 грудня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/26812/20
Апеляційне провадження 22-ц/824/9956/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подану через представника Музичук Лесю Василівну, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,
у серпні 2020 року ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила стягнути з відповідача рахунок відшкодування майнової шкоди 200 000,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2
14.05.2014 між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку № 7898 та договір банківського вкладу № 05/1044-2014, строк дії якого закінчився 14.05.2014.
Відповідно до квитанції від 14.05.2014 за № 63489 (з відповідною відміткою банку та підписом уповноваженої особи) на депозитний рахунок ОСОБА_2 , відкритий на підставі договору банківського вкладу № 05/1044-2014 від 14.05.2014, зараховані кошти у сумі 200 000,00 грн.
17.06.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 про введення з 18.06.2014 тимчасової адміністрації призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Старокиївський банк». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» введено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно.
Виплата коштів вкладникам за договорами, укладеними з ПАТ «Старокиївський банк», здійснювалася через банк - агент Фонду - ПАТ «Банк Київська Русь», про що було зазначено на офіційному веб-сайті ПАТ «Старокиївський Банк» http://www.oldbank.com/about/news/427/).
Також, на офіційному веб-сайті Фонду ((http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/46-starokyiv-bank/1083-817-oholoshennya-pro-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-na-likvidaciyu-banku-ta-pochatok-procedury-likvidacii-pat-staro) було зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться у період з 25.09.2014 по 04.11.2014 відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», які з будь-яких причин не звернуться до банку - агента Фонду в період з 25.09.2014 по 04.11.2014 - здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Незважаючи на її звернення до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування, вона отримала відмову у проведенні такої виплати з підстав не включення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що, у свою чергу, унеможливило виплату гарантованого відшкодування у встановлений законом строк - вересень 2014 року.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 826/2150/16 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного суду від 12.07.2016 в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо не включення спадкодавця позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Пантіної Л.О. надати до Фонду додаткову інформацію про позивачів, як вкладників ПАТ «Старокиївський банк».
Проте, після рішення Верховного Суду вона так і не отримала належних їй коштів, оскільки питання скасування арешту грошових коштів на рахунку позивача, накладеного 20.02.2017, вирішено слідчим суддею зі значним порушенням процесуальних строків (заміст 3-х днів - більше 150), а 19.09.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», посилаючись на положення ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку, як юридичної особи.
Відмовивши у виплаті гарантованого відшкодування за договором банківського вкладу, відповідач також спричинив їй моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, викликаних неможливістю протягом тривалого часу користуватися належними їй коштами, та, як наслідок, необхідністю докладати значних зусиль та часу на поновлення порушених прав у судових органах.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 позов задоволено частково. Стягнуто із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 200 000 грн. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. А саме, суд не врахував, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ПАТ «Старокиївський банк» як юридична особа відповідно до ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 25.09.2019 є ліквідованим, а повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Старокиївський банк» припинено. Вважає, що вказаний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, так як правовідносини між Фондом та вкладником складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер, а тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200000 грн, є публічно-правовим. Між позивачем та Фондом (суб'єктом владних повноважень) відсутні цивільно-правові відносини, а тому провадження у даній справі має бути закрито, адже кошти, про які зазначає позивач, є коштами, які є гарантованим відшкодуванням, оскільки позивач просив стягнути з Фонду майнову шкоду, посилаючись виключно на невиплачену суму гарантованого відшкодування на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №8 26/2150/16, яким зобов'язано Уповноважену особу включити вимоги позивачки, як вкладника банку, до переліку вкладників. Крім того, позивачкою не доведена протиправність дій/бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок яких були порушені права позивача, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, усі складові цивільної відповідальності були досліджені судом та правильно встановлені у рішенні. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у вчиненні шкоди, не надав доказів щодо відсутності спричинення позивачу майнової шкоди. Внаслідок протиправної бездіяльності уповноваженої особи Фонду позивачка своєчасно не була включена до затвердженого реєстру вкладників і, як наслідок, позбавлена можливості своєчасно отримати гарантоване відшкодування за вкладом. Обов'язок здійснити виплати належних позивачці коштів виник у відповідача ще з вересня 2014 року. Проте останній цей обов'язок не виконав та не обґрунтував чому він не виконав судове рішення, яке вступило в силу 12.07.2016 до моменту накладення арешту на рахунок позивача. Не погоджується з аргументом апелянта, що повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати гарантованого відшкодування як ліквідатора ПАТ «Старокиївський банк» припинено на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки такий аргумент немає жодного відношення до цієї справи, адже позивачка просила стягнути не гарантовану суму відшкодування, а майнову шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Фонду. Категорично не погоджується з аргументом апелянта щодо непідсудності спору. Звернення позивачки до суду в порядку ЦПК України вважає єдиним належним способом захисту порушеного права, оскільки Фонд розпоряджається майном банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій .
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2014 між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку № 7898 та договір банківського вкладу № 05/1044-2014, строк дії якого закінчився 14.05.2014.
Відповідно до квитанції від 14.05.2014 за № 63489 на депозитний рахунок ОСОБА_2 , відкритий на підставі договору банківського вкладу № 05/1044-2014 від 14.05.2014, зараховані кошти у сумі 200 000,00 грн.
Відповідно до довідки про склад спадкоємців, які мають право на спадкування виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським Андрієм Вікторовичем, за № 131/01-16 від 13.12.2019, спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є спадкоємець за законом дочка померлої - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які мають право на спадкування, за наявними відомостями, що містяться в спадковій справі, не має.
17.06.2014 постановою Правління Національного банку України № 365 віднесено ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних.
17.06.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 яким розпочато з 18.06.2014 процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; вирішено тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно; призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного Банку України від 11.09.2014 № 563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» з 18.09.2014.
На виконання даної постанови НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації зазначеного банку з 18.09.2014 та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідації Пантіну Л.О. строком на один рік з 18.09.2014 по 18.09.2015 включно.
Виплата коштів вкладникам за договорами, укладеними з ПАТ «Старокиївський банк», здійснювалася через банк - агент Фонду - ПАТ «Банк Київська Русь», про що зазначено на офіційному веб-сайті ПАТ «Старокиївський Банк» http://www.oldbank.com/about/news/427/).
На офіційному веб-сайті Фонду ((http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/46-starokyiv-bank/1083-817-oholoshennya-pro-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-na-likvidaciyu-banku-ta-pochatok-procedury-likvidacii-pat-staro) зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться у період з 25.09.2014 по 04.11.2014 відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», які з будь-яких причин не звернуться до банку - агента Фонду в період з 25.09.2014 по 04.11.2014, - здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
За результатами розгляду відповідного звернення позивачки, Уповноважена особа своїм листом відмовила у проведенні такої виплати з підстав не включення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2017 № 752/3185/17 (провадження № 1-кс/752/1273/17) в рамках кримінального провадження № 12014000000000367, накладено арешт на грошові кошти, у тому числі на ті, що знаходяться на рахунку позивача.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 826/2150/16 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного суду від 12.07.2016 в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо не включення позивачки до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Пантіної Л.О. надати до Фонду додаткову інформацію про позивачку, як вкладника ПАТ «Старокиївський банк».
Проте, рішення суду відповідачем не виконане. Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, позивачка посилається на те, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиконання постанови Верховного Суду від 22.05.2019 вона втратила право вимагати отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, оскільки 19.09.2019 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб публічно повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», посилаючись на положення ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку, як юридичної особи.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача позивачці як спадкоємиці вкладника банку заподіяно майнової шкоди у вигляді не отриманого гарантованого відшкодування коштів за вкладом у сумі 200 000 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував наступні положення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з ч.1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними ч. 2 ст. 4 Закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі ч. 1, 2 ст. 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.
Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (ч. 6 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Нормами ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими цим Законом.
Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти.
Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна).
Таким чином, в указаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з п.17 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.
А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18.04.2018 у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 у справі № 820/3770/16, від 06.06.2018 у справі № 727/8505/15-ц, від 23.01.2019 у справі № 285/489/18-ц, від 10.04.2019 у справі № 761/10730/18, від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
За обставинами справи судом першої інстанції правильно встановлено, що причиною не отримання позивачкою передбаченого Законом відшкодування є не включення Уповноваженої особою Фонду її у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у межах 200 000 грн за рахунок Фонду у відповідності до вимог ст. 26, 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про те, що зазначена сума є збитками, та що між сторонами виникли деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди.
Спір між сторонами фактично виник щодо права ОСОБА_1 , на відшкодування за вкладом, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі, що не перевищує 200 000 грн. ОСОБА_1 фактично просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб невиплачену їй гарантовану державою граничну суму відшкодування за вкладом, визначену нею як матеріальну шкоду. Проте, таке визначення позивачкою гарантованої суми вкладу не змінює правову природу відносин між сторонами.
Отже, спір пов'язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином характер правовідносин, що виникли між сторонами, не звернув уваги на те, що спір між сторонами виник із публічно-правових відносин та помилково розглянув спір у порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 377, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди закрити.
Роз'яснити позивачці, що розгляд питання даного спору віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачці про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Постанова складена 02.12.2022.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук