06 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1977/22 пров. № А/857/12357/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №300/1977/22 (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: а) визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо:
- здійснення перерахунку з 01.01.2022 пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 32 роки в порушення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №300/397/19;
- застосування неконституційної та нечинної норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ при визначенні розміру загальної пенсії, яка підлягає виплаті з 01.12.2019;
- невиплату різниці між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 в сумі 513 812,00 гривень;
-обмеження розміру пенсії при її виплаті з 01.01.2022 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для непрацездатних осіб.
б) зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області:
- відшкодувати майнову шкоду в сумі 513 812,00 гривень, завдану у спосіб протиправного перерахунку основної пенсії у розмірі 70% сум грошового забезпечення і застосування нечинної норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ при обчисленні розміру різниці між перерахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 та невиплати цієї суми пенсії при виконанні судового рішення у справі №300/4596/21;
- здійснити з 01.01.2022 виплату пенсії, обчисленої із застосуванням 90% сум грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського у листопаді 2019 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених платежів, у строк, що не перевищує одного календарного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Рішенням від 19 липня 2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні на підставі відомостей довідки Державної установи ,,Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” за №1024 від 22.06.2021 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 за №2262-XII.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2022 на підставі відомостей довідки Державної установи ,,Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” за №1024 від 22.06.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача підставою для обмеження її розміру слугували норми ст. 43 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та статті 2 Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”.
Стверджує, що не заслуговують на увагу посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, оскільки спірні положення Закону № 2262 обмежені конкретним часовим періодом - з 01.01.2016 по 31.12.2016, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Зазначив також, що положення статті 2 Закону № 3668 не визнавались Конституційним Судом України неконституційними. Відтак, вважає, що з 01.01.2020 пенсія позивача обрахована та виплачується відповідно до вимог законодавства.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з листопада 1994 року отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно протоколу за пенсійною справою №00-5215 (МВС) від 01.12.2015 (а.с.36, 40).
На підставі поданих до відповідача документів, позивачу згідно із коментованим Законом, в редакції станом на листопад 1994 року та внесених в подальшому змін до положень статті 13 Закону №2262-XII, виходячи із загального стажу служби понад 32 років, призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №00-5215 (МВС) від 01.12.2015 (а.с.36, 40).
Позивачу неодноразово проводився перерахунок пенсії, зокрема, на виконання Постанови №103 та у зв'язку із визнанням в судовому порядку протиправними і нечинними окремих положень Постанови №103.
Востаннє, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4596/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, що підтверджено протоколом за пенсійною справою №005215-МВС (а.с.90), у зв'язку із чим виплата пенсії з 01.01.2022 становить 19 340,00 гривень.
14.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою, зокрема, про перерахунок пенсії та відновлення відсоткового значення з 01.01.2022 (90%) розміру грошового забезпечення, із якого обчислюється пенсія, а також на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4596/21 забезпечити виплату у січні 2022 року недоотриманої суми пенсії з 01.12.2019 по 31.12.2022 разом із перерахованою пенсією за січень 2022 року (а.с.16).
Листом №99-9634/Я-02/8-0900/22 від 10.01.2022 відповідач відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4596/21 пенсійним фондом в добровільному порядку проведено перерахунок пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення (24 073,29 гривень), який становить з урахуванням усіх надбавок та підвищень 24 139,72 гривень. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі 19 340,00 гривень. Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою за період з 01.12.220219 по 31.12.2021 в сумі 167 374,00 гривень, занесена в Реєстр судових рішень Пенсійного фонду України та буде виплачена при додатковому фінансуванні з Державного бюджету України (а.с.17-19).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку з 01.01.2022 із застосованим обмеженням щодо відсоткового значення грошового забезпечення, із якого обчислено основний розмір пенсії, в результаті проведеного перерахунку на виконання рішення у справі №300/397/19 (із 90% до 70%), застосування обмеження при виплаті пенсії (десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), невиплати різниці між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 по 31.12.2021 в сумі 513 812,00 гривень, яку слід вважати шкодою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії позивача.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив з тих підстав, що такі є способом позивача ініціювати здійснення судового контролю за виконанням рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду 22.11.2019 у справі №300/397/19 та від 12.10.2021 у справі №300/4596/21 як у спосіб, передбачений ст. 382 КАС України (зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду), так і у спосіб, передбачений ст. 383 КАС України (визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду).
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
08.07.2011 було прийнято Закон України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” №3668-VI (Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
У відповідності до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами абзацу першого пункту 2 ,,Прикінцевих та перехідних положень” Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На підставі Закону №3668-VI були внесені також зміни і до статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Разом з тим, ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховний Суд постановах від 09.09.2019 у справі №463/925/17, від 14.05.2019 у справі №591/2109/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 зазначив: ,,…буквальне розуміння змін, внесених Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими”.
В подальшому аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17. При цьому Суд вказав, що не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Отже, ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Таким чином, судом першої інстанції правильно вказав, що після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
Щодо доводів апелянта, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 2 Закону №3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне.
Саме на підставі вказаного Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” були внесені зміни до статті 43 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які фактично є ідентичними.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Отже, сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає статті 117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” при перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, посилання на чинність положень Закону №3668-VI, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи та не спростовує неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII з 20.12.2016 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає справу в частині вирішення зазначених позовних вимог.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №300/1977/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 07.12.2022.