06 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9412/22 пров. № А/857/12909/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №380/9412/22 (головуюча суддя Кухар Н.А., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: а) визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
б) зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та йому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що відповідач повинен був здійснювати йому виплату пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, оскільки пункти 1, 2 постанова Кабінету Міністрів України № 103 визнано протиправними та нечинними. Вказує, що звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення, однак отримав відмову. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням від 28 липня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови провести виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) провести виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року в повному обсязі без урахування розстрочки, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області при проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивачу не мало правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262-ХІІ) в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії, зокрема, як передбачено постановою КМ України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
Оскільки на момент проведення перерахунку пенсії (з 01.01.2018) положення Постанови - 103 були чинними, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно здійснило перерахунок та виплату пенсії позивачу.
Наголошує на тому, що в рішеннях Верховного Суду, на які посилається Львівський окружний адміністративний суд в оскаржуваному рішенні, були інші предмети спорів, а тому суд першої інстанції безпідставно не врахував постанову Великої Палати ВС від 11.03.2020 у зразковій справі №160/3586/19.
Таким чином, безпідставними є зобов'язання суду здійснити позивачу виплату пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі без врахування розстрочки, передбаченої Постановою-103, адже з 01.01.2018 по 05.03.2019 пункти 1, 2 Постанови-103 були чинними.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивачу в розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення відповідно Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103:
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплата складає 50 % підвищення пенсії,
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 підвищення складає 75 % підвищення пенсії,
- з 01.01.2020 - 100% підвищення пенсії.
Після перерахунку відповідно до Постанови № 103 пенсія позивачу виплачувалася в таких розмірах: з 01 травня 2018 року 5845,78 грн., з 01 січня 2019 року 6732,64 грн.
21 грудня 2021 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про здійснення виплати перерахованих сум з 01.01.2018 року 100% визначеного пенсійного забезпечення.
Листом від 20.01.2022 №1123-20589/А-52/8-1300/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що на виконання пункту 1 Постанови №103 з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача з оновленого грошового забезпечення (окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначеного відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» станом на 01.03.2018 року. Згідно з пунктом 2 Постанови № 103 виплату перерахованої підвищеної пенсії проведено з 01.01.2018 у розмірі 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019 75% зазначеної суми підвищення, з 01.01.2020 року 100% суми підвищення пенсії.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо виплати сум підвищення пенсії не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що виплачуючи з 01.01.2018 перераховану пенсію у зменшеному розмірі, відповідач діяв протиправно. Такий висновок суд обґрунтував тим, що ВС постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, а тому суд у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинен застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до норм частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови Кабінету №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, вказаною вище Постановою №103 запроваджено, зокрема, поетапну виплату підвищених відповідно до п. 1 цієї постанови пенсій, призначених до 01.03.2018 згідно зі Законом № 2262-ХІІ .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Тобто, у зв'язку зі скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду в рішенні від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, які полягають у тому, що у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті в розмірі 100 % суми підвищення пенсії.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19 погодилася з висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення в цій зразковій справі дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
При цьому варто зауважити, що в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18 Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 Постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01 січня 2018 року відповідні норми Постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм матеріального права та з урахуванням висновків, сформованих у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду та в численних постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (від 09 червня 2021 року у справі №520/6768/19, від 22 липня 2021 року у справі № 620/1239/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 520/2991/19, від 19 серпня 2021 року у справі № 520/2100/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/4346/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 520/2725/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 520/3357/19, від 31.05.2022 року у справі № 380/2839/20, від 15.06.2022 року у справі № 0240/3755/18-а та інших), на переконання колегії суддів, визнання протиправними та нечинними з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті за період з 01.01.2018 по 04.03.2019, оскільки у цей період відповідні норми Постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню.
Перевіряючи правильність застосування норм матеріального права при вирішенні вимоги позивача здійснити виплату перерахованої пенсії з 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, суд виходить з такого.
04.09.2019 набрала чинності Постанова КМУ № 804, якою Уряд: «Установив, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року».
Відповідно до п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Таким чином, Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, у своїй діяльності у період з 04.09.2019 до 31.12.2019 також не міг застосовувати інший порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІ, відмінний від визначеного Урядом у Постанові № 804.
З 01.01.2020 позивачу виплачувалося 100 % суми підвищення пенсії. Підставою звернення у 2022 році позивача до суду з цим позовом були, на його думку, протиправні дії відповідача щодо невиплати 100 % суми підвищення пенсії, зокрема за період з 04.09.2019 до 31.12.2019.
Між тим, оскільки відповідач при виплаті позивачу пенсії у зазначений період керувався чинними положеннями Постанови КМУ № 804, колегія суддів дійшла висновку, що у такому випадку дії Пенсійного органу були правомірними та відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Таким чином, підсумовуючи наведені вище обставини справи та правові норми, що регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині періоду з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо покликання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, які полягають у тому, що оскільки пункт 1,2 Постанови №103 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, то суд у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинен застосовувати Закон №2262-ХІІ, хоч ці норми не були скасовані на момент спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає, що такі висновки є кардинально протилежними тим, що сформовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 160/8324/19, у зразковій справі № 160/3586/19 та в численних постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведених вище, і Велика Палата Верховного Суду у справі №520/2098/19 не відступила від таких висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
При цьому колегія суддів наголошує, що незастосування пунктів 1, 2 Постанови № 103 у період їх дії допускається винятково в ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала. Натомість у межах розгляду даної справи розмір пенсії позивача внаслідок її перерахунку та поетапної виплати не зменшився, а збільшився.
З огляду на викладене, враховуючи наведену усталену та послідовну практику Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, з огляду на відсутність рішень ВС, в яких останній підступив від наведеної правової позиції, колегія суддів дійшла висновку, що дії ГУПФУ у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03.09.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними. Водночас, підстави для задоволення позову в частині вимог, що стосуються періоду з 01.01.2018 по 04.03.2019 та з 04.09.2019 по 31.12.2019 відсутні.
Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №380/9412/22 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови провести виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в повному розмірі, без врахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в повному розмірі, без врахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 07.12.2022.
Дата