Справа № 308/14125/20
Закарпатський апеляційний суд
29.11.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі секретарки судових засідань Бізілі А.І., та учасників судового розгляду: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та її захисника, адвоката Цебрика Л.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Цебрик Л.В.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнкпп НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Відповідно до змісту постанови, 14.12.2020 року ОСОБА_1 у магазині за адресою АДРЕСА_2 , реалізувала одну пляшку алкогольного напою, а саме пиво «Bud», ємністю 0,5 л за ціною 20 грн, і в цьому ж приміщенні в холодильнику зберігались інші алкогольні напої з метою їх реалізації, чим порушила вимоги передбачені ст. 50 ЦК України, ст. 19 ГК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», тим самим вчинила передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Цебрик Л.В., вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. Зазначає, що за результатами перевірки працівниками ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт № 000818 фактичної перевірки, зміст якого свідчить про те, що встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії, а в приміщенні знаходяться пляшки з алкогольними напоями-пивом, без наявності довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв. Відповідно до баз даних, ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Отже, перевіркою встановлено провадження господарської діяльності без державної реєстрації суб'єкта господарювання. На думку апелянта, враховуючи те, що норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, то в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на норму спеціального закону, який регламентує ту чи іншу діяльність, яка потребує ліцензування або державну реєстрацію суб'єкта господарювання.Окрім того, в апеляційній скарзі адвокат Цебрик Л.В. стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити відомості про час, упродовж якого особа здійснює господарську діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час). Вважає, що у матеріалах справи, зокрема в протоколі, ймовірно не зазначено чи існувала системність надання ОСОБА_1 таких послуг, а також відсутні докази того, що ОСОБА_1 займалась господарською діяльністю на постійній основі. Крім того, апелянт зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення швидше за все не вказано та не надано докази щодо належності магазину ОСОБА_1 , не зазначена конкретна особа, якій було здійснено продаж пива, відсутні її пояснення та будь-які відомості про свідків. До того ж, на думку апелянта, протокол не містить відомостей про те, чи була ОСОБА_1 реалізатором і хто саме є власником. Вважає, що протокол складено виключно формально, без долучення до нього всіх можливих та необхідних для об'єктивного, всебічного та повного дослідження судом обставин справи та прийняття законного рішення доказів. Стверджує, що його підзахисна ОСОБА_1 була відсутня під час розгляду справи у суді першої інстанції з поважних причин: на той час перебувала на стаціонарному лікуванні у медичному закладі та не була належним чином судом повідомлена про дату, місце і час розгляду. Через те, що строк для подання апеляційної скарги на постанову судді пропущено з поважних причин, просить поновити строк на подання апеляційної скарги, постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді про суть оскаржуваного судового рішення, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При оцінці доводів апелянта про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення апеляційний суд вважає, що їх слід визнати слушними з огляду на таке.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться беззаперечні докази, які підтверджують те, що обставини, через які ОСОБА_1 не з'явилася до суду першої інстанції, мали місце, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне визнати причини пропущеного на оскарження судового рішення строку поважними та поновити адвокату Цебрику Л. В. строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Водночас, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, - є правильним, відтак зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення №436/07-16-07-06 від 23.12.2020, підтверджується, що 14.12.2020, в магазині за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 реалізувала одну пляшку алкогольного напою, а саме пиво «Bud», ємністю 0,5 л. за ціною 20 грн, і в цьому ж приміщенні в холодильнику зберігаються інші алкогольні напої з метою їх реалізації. Зі вказаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 відмовилась від надання пояснень, від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: актом фактичної перевірки №000818 від 23.12.2020, складеним головними державними ревізорами - інспекторами Касич В. М. та Вовчанською Л. В. (а. с. 2, 3), актом відмови платника податків від підписання акта про результати перевірки від 23.12.2020 (а. с. 5), фотокартками (а. с. 6-9).
Вищенаведені докази, які є належними, допустимими та достатніми, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують наявність у ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що головні державні ревізори - інспектори Касич В. М. та Вовчанська Л. В. були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення; що в них були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь належні докази й на такі не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд визнає, що головні державні ревізори - інспектори Касич В. М. та ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Не вважає слушними апеляційний суд доводи апелянта про те, що у матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що ОСОБА_1 господарською діяльністю на постійній основі не займалась, тому вона не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки не є суб'єктом адміністративного правопорушення. Вказані доводи суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до статі 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2020, в магазині за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 реалізувала одну пляшку алкогольного напою, а саме пиво «Bud», ємністю 0,5 л. за ціною 20 грн, і в цьому ж приміщенні в холодильнику зберігаються інші алкогольні напої з метою їх реалізації.
Асортимент і кількість алкогольних напоїв, які містяться у холодильниках магазину, фотосвітлини яких додано до матеріалів справи, свідчить про неодноразовий продаж алкогольних напоїв, а наявність цінників, які розміщені поруч з напоями, свідчить про одержання прибутку від їх продажу.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відповідно до баз даних не зареєстрована як фізична особа-підприємець, судом апеляційної інстанції не визнаються слушними, позаяк такі жодним чином не впливають на те, що у її діях наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 як на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема під час складання протоколу, так і під час розгляду апеляційної скарги не заперечувала той факт, що продукцію (пиво) реалізовувала саме вона, а не інша особа.
Твердження адвоката Цебрика Л. В. про те, що протокол про адміністративне правопорушення оформлено формально, тому він не може визнаватися належним доказом у справі, - апеляційний суд відхиляє, оскільки докази, що містяться у матеріалах справи зібрані у порядку, визначеному законом, не викликають сумнівів у їх достовірності, позаяк і місцевим судом, і судом апеляційної інстанції таким надано належну й обґрунтовану правову оцінку.
За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є безпідставними, ґрунтуються на особистому тлумаченні норм матеріального права та розцінюються апеляційним судом як лінія захисту, що має на меті ухилення від відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.
Крім того, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 факт реалізації пляшки пива визнала, зокрема підтвердила, що у день складання протоколу вона здійснила продаж пляшки пива вартістю 20 грн. Також ОСОБА_1 визнала й інші обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, у тому числі відсутність ліцензії на продаж алкогольних напоїв.
Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки не спростовують факту винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП у межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Цебриком Л. В. в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Цебрику Л.В. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав захисник ОСОБА_1 - адвокат Цебрик Л.В., залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН