Справа № 367/2694/22
Провадження №2/367/4590/2022
Іменем України
01 грудня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.,
при секретарі Вишневецькій А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, вказуючи, що з він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований 29 липня 1995 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2010 року шлюб між ними був розірваний. Зазначив, що між ним, ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_2 виник спір щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим виникла необхідність у поданні даного позову до суду. Також зазначив, що дитина проживає разом з ним на протязі останніх років, він повністю піклується про його стан здоров'я, має власне житло, працює, тому виходячи з інтересів неповнолітнього сина, а також враховуючи вік дитини, тривалий час проживання дитини, він вважає, що дитині буде краще проживати разом з ним. Вказав, що відповідачкою було надано довіреність, яке посвідчено нотаріусом, в якій відповідачка надала право позивачу на виїзд з дитиною за кордон до 11 червня 2024 року.
На підставі вищевикладеного, просив визначити місце проживання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив судове засідання по справі проводити без його участі, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі оголошенням на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без її участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, представник позивача на адресу суду надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує, тому суд приходить до переконання, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини в судове засідання не з'явилися, надали суду клопотання, в якому зазначила, що неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з батьком - позивачем по справі ОСОБА_1 , є повних 15 років. Виходячи з цього неповнолітній ОСОБА_4 має право визначити своє місце проживання з одним із батьків самостійно. Просили проводити судове засідання у відсутність представника Служби та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини та відповідно до чинного законодавства України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований 29 липня 1995 року.
Відповідно до свідоцтва про народження від 15 липня 2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 18 від 16 січня 2007 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с.10).
Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після припинення сімейних стосунків, проживають окремо.
Відповідно до довідки № 35 від 23 червня 2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 10-Е класі економіко-правового ліцею ІІ-ІІІ ступенів Деснянського району міста Києва.
Також встановлено, що відповідно до заяви поданої через канцелярію суду 01.12.2022р., неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначив, що бажає проживати з батьком, ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування. Крім того, відповідно до положень абзацу 2 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Також, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
На підставі вищевикладеного, суд, виходячи з інтересів дитини, враховуючи при цьому її сталі соціальні зв'язки, психологічний стан, бажання дитини, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, а отже позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 133, 142, 206, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Суддя: Д.С. Кухленко