79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.08.10 Справа№ 7/128
за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
позивача коммунального підприємства «Дрогобичводоканал»
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»
про стягнення заборгованості
ціна позову: 36329,96грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від прокурора -не з'явився; позивача - не з'явився; від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі коммунального підприємства «Дрогобичводоканал»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»про стягнення заборгованості; ціна позову: 36329,96грн.
Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 16.03.2009р., додатком №2 до Договору, довідкою взаєморозрахунків, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача серії А01 №468121, ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.526, 549 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/128 від 12.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 1200год. 26.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду №7/128 від 26.07.2010р., в тому числі у зв'язку з неявкою Прокурора та представника Відповідача, та з метою забезпечення принципу змагальності.
26.07.2010 року в судовому засіданні представнику Відповідача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Прокурору та Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не поступило.
Прокурор в судові засідання жодного раху не з'явився, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі не виконав.
Представник Позивача в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва та копії наступних документів: дані про спожиту воду і скинуті стоки за період квітень 2009р. -січень 2010р. помісячно; податкові накладні та рахунки фактури за період з 25.03.2009р. по 25.02.2010р. помісячно.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, явка визнана обов'язковою; Відповідачем вимоги ухвал гсоподарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконано, про причини неявки суду не повідомлено.
26.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграмма Відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість прибути у зв'язку з виробничою необхідністю. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/128 від 26.07.2010р. розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
16.03.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Споживач) укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві згідно графіка та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору, розрахунковим періодом вважати з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця; Споживач бере на себе зобов'язання з 25 числа на протязі 4-х робочих днів кожного місяця представляти дані про кількість спожитої води; Споживач отримує рахунок у Виконавця у день надання ним письмового звіту про фактичне водопостачання та водовідведення; Споживач бере на себе зобов'язання проводити оплату за спожиту воду та скинуті стоки протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.
Об'єми спожитої Відповідачем води та скинутих стоків підтверджуються даними про спожиту воду і скинуті стоки за період з квітня 2009р. по січень 2010р.
В матеріалах справи наявні рахунки-фактури за період з 25.03.2009р. по 25.02.2010р. з відмітками про отримання та податкові накладні за відповідний період. Згідно представлених рахунків-фактур та податкових накладних, Позивачем надано послуг Відповідачу на загальну суму 30278,62грн.
Крім того, відповідно до наявної в справі довідки взаєморозрахунків, станом на квітень 2009р. у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем.
Разом, Позивачем за Договором надано послуг Відповідачу на загальну суму 105943,95грн., з яких, згідно довідки взаєморозрахунків, Відповідачем оплачено 77360грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 36329,96грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача 36329,96грн. підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
03.08.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2010 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р.,п.6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 16.03.2010р., суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»(82186, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с.Модричі, вул.Курортна, 3, код ЄДРПОУ 01526767) на користь комунального підприємства «Дрогобичводоканал»(82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Федьковича, б.11, ідентифікаційний код 03348910) 36329грн. 96коп. боргу,
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»(82186, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с.Модричі, вул.Курортна, 3, код ЄДРПОУ 01526767) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 363грн. 30коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя