79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.08.10 Справа№ 7/137
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ»
до відповідача міське комунальне підприємство «Новояворівськводоканал»
про стягнення боргу
ціна позову: 10938,79грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - Будка І.І. -начальник юридичного відділу, довіреність в матеріалах справи.
від відповідача -Яремій О.І. - юрисконсульт, довіреність в матеріалах справи
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал»про стягнення 10938,79грн.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №3 від 19.10.2006р. про постачання теплової енергії, актом звірки розрахунків, розрахунком 3% річних та інфляційних нарахувань, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №367446, довідкою з ЄДРПОУ серії АД №739035-37 станом на 21.06.2010р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита, квитанцією з відбитком поштового штемпеля.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/137 від 23.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 30хв. 03.08.2010р.
Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області №7/137 від 23.07.2010р., яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не поступило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва, довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, та оригінал акту звірки розрахунків станом на 02.08.2010р.
Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнала, подала заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.
Представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; посвідчення про відрядження; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №367552; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ №1414.
Також, представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу Відповідач визнає та просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області по даній справі строком на шість місяців. До відзиву додано довідку Відповідача №361 від 02.08.2010р. про дебіторську та кредиторську заборгованість Відповідача станом на 01.07.2010р.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
19.10.2006р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №3 про постачання теплової енергії (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, за цим Договором Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію у необхідній йому кількості, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.3.2.1 Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Згідно п.п.6.1, 6.4 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за фактично спожиту теплову енергію на підставі рахунків-фактур до 20 числа наступного за звітним місяцем; розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків від 08.07.2010р. та від 02.08.2010р., підписаних та скріплених відбитками печаток Сторін, борг Відповідача перед Позивачем становить 10719,90грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 10719,90грн. боргу підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 133,71грн. інфляційних нарахувань та 85,18грн. 3% річних за невиконання зобов'язання суд зазначає наступне.
Позивачем додано до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, в якому розрахунок інфляційних нарахувань проведено за період лютий-квітень 2010р., виходячи з суми боргу на кожен місяць та відповідних індексів інфляції; розрахунок 3% річних проведено за період з 21 числа кожного місяця, в якому утворився борг до 15.07.2010р., та з врахуванням відсотків річних -3% річних.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 133,71грн. інфляційних нарахувань та 85,18грн. 3% річних підлягають до задоволення.
Щодо клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду строком на шість місяців суд зазначає наступне.
Відповідач обґрунтовує своє клопотання доводами, зазначеними у відзиві, зокрема тим, що основним доходом підприємства є кошти за надані комунальні послуги населенню; із цих доходів в першу чергу здійснюється виплата заробітної плати працівникам, сплата податків і зборів до державних цільових фондів та оплата послуг за електроенергію; станом на 01.08.2010р. існує заборгованість по виплаті заробітної плати, заборгованість за послуги електроенергії.
В обгрунтування доводів Відповідачем додано довідку №361 від 02.08.2010р. про кредиторську та дебіторську заборгованість Відповідача станом на 01.07.2010р.
Будь-яких доказів фінансового стану підприємства, в тому числі документів первинного бухгалтерського обліку чи статистичної звітності, Відповідачем не представлено.
Крім того, Відповідачем не представлено доказів вжиття заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, яка, згідно наведеної вище довідки, становить 1327,9тис.грн. (при тому, що кредиторська заборгованість згідно довідки є меншою, та становить 954,5тис.грн.).
Враховуючи вищенаведене, та те, що відповідачем не обґрунтовано доводів та не представлено доказів обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду по даній справі.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
03.08.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2010року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», договором №3 від 19.10.2006р. про постачання теплової енергії, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з міського комунального підприємства «Новояворівськводоканал»(81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, ідентифікаційний код 22400071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ»(81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, б.1, ідентифікаційний код 32789941) 10719грн. 90коп. боргу, 133грн. 71коп. інфляційних нарахувань, 85грн. 18коп. 3% річних , 109грн. 39коп. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя