79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.10 Справа№ 7/70
за позовом приватний підприємець ОСОБА_1
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс»
про визнання договору неукладеним та недійсним
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача -Антонюк А.Р. -генеральний директор, копія наказу в матеріалах справи;
ОСОБА_3 -адвокат, довіреність в матеріалах справи;
Чукаєва О.В. -представник, довіреність в матеріалах справи
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс»про визнання договору недійсним та неукладеним.
Відповідно до позовної заяви, 17.09.2008р. Позивачем підписано та повернуто Відповідачу для підписання договір №17/9 по поставці картоплі (далі -Договір). В позовній заяві Позивач зазначає, що укладений між Сторонами Договір не був підписаний Відповідачем, і був використаний проштампований бланк, відповідно, згідно доводів Позивача, мотивуючи ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, Позивач вважає Договір неукладеним. Позивач зазначає також, що не відбулось підписання додатку №1 до Договору, який передбачений п.1.1 Договору, таким чином, та беручи до уваги положення ст.638 Цивільного кодексу України, Позивач робить висновок, що не визначено об'єкт Договору. Також, Позивач стверджує, що укладений між Сторонами Договір є нікчемним, і, мотивуючи ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.227 Цивільного кодексу України зазначає, що Сторони не мали достатніх правових підстав для укладання такого Договору на користь Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, оскільки державні закупівлі регулюються відповідним Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008р.; при цьому Позивач також стверджує, що при укладанні Договору Сторони усвідомлювали неможливість настання реальних правових наслідків; з вищеописаного Позивач також робить висновок, що Договір є трьохстороннім, проте, вчинений без визначення волевиявлення Управління Державного департаменту України, що свідчить про те, що Договір є неукладеним.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, доводами позовної заяви, договором по поставці картоплі №17/9 від 17.09.2008р., фіскальним поштовим чеком №5483 від 02.04.2010р., описами вкладень у цінні листи з відбитками поштових штемпелів, ст.ст.203, 215, 216, 227, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/70 від 12.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 40хв. 26.04.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав та причин, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/70 від 26.04.2010р., 05.05.2010р., 31.05.2010р., в тому числі у зв'язку з неявками (представника) Позивача.
Представникам Відповідача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/70 від 12.04.2010р., 26.04.2010р., 05.05.2010р., та від 31.05.2010р., які скеровані в тому числі Позивачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №4612630 від 16.04.2010р.), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Позивач (представник Позивача) в судові засідання протягом розгляду справи не з'являвся, явки визнані обов'язковими, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо подання всіх доказів в обгрунтування правової позиції по суті спору, повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, довідки про перебування в ЄДРПОУ, надання для огляду оригіналів документів, долучених до позовної заяви, не виконав.
Протягом розгляду справи від Позивача надійшли наступні документи: копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 клопотання про відкладення розгляду справи від 22.04.2010р. (ухвалою господарського суду Львівської області №7/70 від 26.04.2010р. розгляд справи відкладено); клопотання про відкладення розгляду справи від 05.05.2010р. (розгляд справи відкладено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №7/70 від 05.05.2010р.).
Представники Відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили.
Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано довіреності на право здійснення представництва та копію наказу №18 від 01.11.2006р. по товариству з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс».
Крім того, 26.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач позову не визнає та просить припинити провадження, залишити позов без розгляду або прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Так, в господарському суді Львівської області на розгляді знаходиться справа №25/31 за позовом ТзОВ «Фермер-Сервіс»до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки картоплі №17/09 від 17.09.2008р.; спочатку у даній справі ФО-П ОСОБА_1 оскаржив до Львівського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України, Верховного суду України ухвалу про порушення провадження у справі від 18.02.2009р., при тому, що така ухвала не оскаржується, а тому, дана ухвала була залишена без змін; далі, в квітні 2010р. ФО-П ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №7/70 за його позовом до ТзОВ «Фермер-Сервіс»; 20.04.2010р. провадження у справі №25/31 зупинено; тобто, ФО-П ОСОБА_1 недобросовісно користується своїми процесуальними правами, а вчиняє дії з метою затягування розгляду справи №25/31 по суті; серед таких дій -подання позову про визнання недійсним (неукладеним) договору поставки картоплі, при цьому -відсутність правових підстав для визнання недійсним (неукладеним) договору поставки картоплі №17/09 від 17.09.2008р. (далі -Договір) підтверджується нижче вказаним:
1. Відсутність правових підстав для визнання недійним Договору обгрунтовується наступним:
- у поданій позовній заяві Позивач посилається на ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, як на правові підстави заявлених позовних вимог про визнання Договору недійсним. Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. При цьому, перераховуючи загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, Відповідач зазначає, що недодержання форми правочину не є підставою для визнання його недійсним. Проте, Відповідач зазначає, що у даному випадку форма правочину додержана, Договір укладено у письмовій формі;
- мотивуючи ч.1 ст.207, п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, Відповідач зазначає у відзиві, що Договір укладено між Сторонами у письмовій формі, правові підстави, вказані Позивачем та будь-які інші, для визнання оскаржуваного Договору недійсним відсутні;
2. Відсутніми є правові підстави для встановлення судом неукладеності Договору, оскільки:
- у позовній заяві Позивач посилається на ст.ст.638, 639 Цивільного кодексу України, як на підстави неукладеності Договору. Однак, керуючись ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, Відповідач зазначає, що Договір було підписано уповноваженими представниками Сторін, а від імені Позивача -ОСОБА_1; підписи повноважних представників Сторін скріплено їх печатками;
- наводячи зміст ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, Відповідач зазначає, що пропозицію (аферту) Відповідача укласти Договір Позивач прийняв (акцептував), що виразилось в укладенні Договору з визначенням Сторонами всіх його істотних умов. В оскаржуваному Договорі Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо предмету ( п.1), ціни (оплати) та порядку розрахунків (п.3), умов поставки (п.2), відповідальності Сторін (п.4), прав та обов'язків Сторін тощо. Відповідач також зазначає, що Договір був на виконанні Сторін, що свідчить про укладеність такого і досягнення згоди Сторін щодо його істотних умов. Щодо доводів Позивача про необхідність підписання рознарядки на отримання картоплі (додаток №1 до Договору) та висновку, що Сторонами не визначено об'єкт Договору, Відповідач зазначив, що підписання чи непідписання додатку до Договору не свідчить, що сам Договір є неукладеним; про об'єкт Договору Сторони домовились, зокрема, в п.п.1.1, 2.1, 3.2 Договору, та й сама назва Договору засвідчує, яким є об'єкт Договору;
3. Оскаржуваний Договір був на виконанні і виконувався Сторонами, зокрема, належно та своєчасно ТзОВ «Фермер-Сервіс», з порушення договірних зобов'язань -ФО-П ОСОБА_1, - наведене Відповідач мотивує наступним:
- 03.09.2008р. за №51 акцептовано тендерну пропозицію ТзОВ «Фермер-Сервіс»щодо поставки картоплі Державному департаменту України з питань виконання покарань та укладено договір поставки №151 від 26.09.2008р. З метою виконання зобов'язань щодо поставки картоплі, 17.09.2008р. між Відповідачем та Позивачем укладено Договір, за яким Позивач взяв на себе зобов'язання поставити картоплю для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (п.1.1), а Відповідач зобов'язався оплатити Позивачу вартість товару (п.3.2);
- у період з 24.09.2008р. по 09.10.2008р. Відповідач сплатив Позивачу кошти на загальну суму 142330грн.; розпорядженням генерального директора ТзОФ «Фермер-Сервіс»від 01.01.2008р. надано трьом особам право на одержання готівки з каси Відповідача для проведення закупівлі товарів і розрахунків з постачальниками; вищевказані особи були уповноважені довіреностями Відповідача бути представниками у правовідносинах з Позивачем, в тому числі з правом отримання та проведення оплати за кошти Відповідача, що, як стверджує Відповідач, відповідає вимогам ст.ст.237-239, 244, 246 Цивільного кодексу України. Відповідач наводить зміст ч.1 ст.239 Цивільного кодексу України, згідно якої, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє;
- письмовими поясненнями зазначені особи підтверджують, що були уповноваженими представниками Відповідача, діяли від імені та в інтересах Відповідача у правовідносинах з Позивачем та проводили оплату Позивачу за готівкові кошти Відповідача відповідно до укладеного Договору. Готівкові кошти з каси Відповідача видавались цим особам на підставі видаткових касових ордерів. Отримані з каси Відповідача готівкові кошти були перераховані (сплачені) уповноваженими особами Відповідача Позивачу, підтвердженням чого є платіжні документи з підписами та печатками банку. Кошти Відповідачем були сплачені на розрахунковий рахунок Позивача та отримані ним. Про витрачені кошти Відповідача уповноважені особи звітували, що підтверджується звітами про використання коштів. Відтак, Відповідач належно і своєчасно провів оплату Позивачу, котрий, отримавши оплату, не виконав взятих на себе зобов'язань;
- станом на 25.11.2008р. у Позивача утворилась заборгованість перед Відповідачем на суму 144538,47грн. Телеграмою від 24.11.2008р. за №899 Відповідач пропонував Позивачу терміново прибути 26.11.2008р. для врегулювання питань поставки картоплі, за яку Позивач вже одержав кошти. Пропозицію та претензію Позивач залишив без відповіді. Відтак, у правовідносинах Сторін виникла ситуація, при якій Позивач, отримавши кошти Відповідача для виконання Договору, не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки картоплі, а тому Відповідач був змушений звернутись за захистом порушених прав до суду;
4. Крім того, Відповідач навів обгрунтування щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду або припинення провадження в частині визнання недійсності Договору, оскільки, дане питання буде вирішувати господарський суд Львівської області при розгляді справи №25/31. Наведене Відповідач мотивує п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та роз'ясненням Президії ВАС України №02-5/111 від 12.03.1999р.
У відзиві Відповідач також просить відшкодувати йому розмір понесених судових витрат, в тому числі витрати за надану юридичну допомогу адвокатом.
До відзиву Відповідачем додано копії наступних документів: листа Відповідача №899 від 24.11.2008р. з відбитками штемпеля Львівської філії ВАТ «Укртелеком»; претензії №675 від 25.11.2008р., акту звірки заборгованості, та повідомлення про вручення 01.12.2008р. поштового відправлення №257045 та поштової квитанції з відбитками поштових штемпелів; довіреностей №№41-43 від 03.09.2008р. на уповноважених осіб в тому числі з правом отримувати та проводити оплати від умені Відповідача у правовідносинах з Позивачем, письмовими поясненнями уповноважених осіб; квитанцій з відмітками банку №23 від 09.10.2008р. на суму 30005грн., №12 від 24.09.2008р. на суму 19475грн., №16 від 01.10.2008р. на суму 41365грн., №56 від 06.10.2008р. на суму 51485грн., та видаткових касових ордерів на відповідні суми від 24.09.2008р., 09.10.2008р., 01.10.2008р., та від 06.10.2008р., та звітів про використання коштів, наданих на відрядження на відповідні суми; Договору та додатку №1 до Договору.
Також, 26.04.2010р. до господарського суду Львівської області від Відповідача надійшов супровідний лист з додатком -оригіналу довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 23.04.2010р. та поштової квитанції з відбитком поштового штемпеля, - як доказу надіслання Позивачу копії відзиву.
27.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/70 від 31.05.2010р. розгляд справи відкладено. До клопотаня додано копію посвідчення про відрядження та поштової квитанції з відбитком поштового штемпеля, - як доказу надіслання Позивачу копії відзиву.
07.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача, в якій останній вказує на зловживання Позивачем процесуальними правами, оскільки Позивач не з'являється в судові засідання; в заяві Відповідач також просить суд розглянути спір в межах строків, визначених ст.69 Господарського процесуального кодексу України. Також, Відповідач просить господарський суд прийняти до уваги, що Позивач приймав та не повертав оплату за Договором, що є підтвердженням укладеності Договору. Крім того, Відповідач зазначає, позовні вимоги Позивача щодо неукладеності та недійсності Договору є взаємно виключаючими . Відповідач також уточнює, що просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог та відшкодувати витрати на юридичну допомогу адвоката в розмірі 1000грн.
07.06.2010р. до господарського суду Львівської області також надійшло клопотання Відповідача про вирішення питання розподілу судових витрат. До клопотання додано копії наступних документів: реєстраційної карточки (договір доручення) від 12.04.2010р.; рахунку №5 від 11.05.2010р.; платіжного документу №32663 від 12.05.2010р. з відміткою банку про оплату Відповідачем адвокату 2000грн.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1141; свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
17.09.2008р. між Позивачем (Сторона 1) та Відповідачем (Сторона 2) укладено договір по поставці картоплі №17/9 (далі -Договір). Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Щодо визнання Договору неукладеним.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.4 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами, в тому числі договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ст.ст.266, 267, 268, 270 Господарського кодексу України визначено такі істотні умови для договору поставки як предмет, кількість і ассортимент поставки; строки і порядок поставки; якість та комплектність товару, що поставляється.
Згідно ч.ч.1-3 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
В укладеному між Сторонами Договорі Сторонни визначились щодо його об'єкту (предмету) (назва договору -договір поставки; п.1 Договору (Предмет Договору) -Сторона 1 бере на себе зобов'язання здійснити поставку), щодо ціни (оплати) та порядку розрахунків (п.3 Договору -Порядок розрахунків, п.п.3.2 -вартість однієї тонни 1100грн.), щодо якості (п.2.3 Договору -ГОСТ 7186), щодо умов поставки (п.2 Договору -Умови поставки), щодо відповідальності Сторін (п.4 Договору -Відповідальність Сторін), щодо строків поставки (п.6.4 Договору -дія Договору).
Щодо доводів Позивача про непідписання та не пропечатування Відповідачем Договору, а використання проштампованного бланку суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Наведені у позовній заяві доводи Позивачем жодним чином не обгрутовані та не представлені жодні докази в обгрунтування наведених доводів.
Крім того, незважаючи на вимоги ухвали господарського суду Львівської області №7/70 від 12.04.2010р. (про необхідність виконання якої зазначалось в ухвалах №№7/70 від 26.04.2010р., 05.05.2010р. та від 31.05.2010р.) щодо подання всіх доказів в обгрунтування правової позиції по суті спору, Позивачем не надано жодних доказів використання Відповідачем проштампованого бланку.
Поряд з цим суд зазначає, що в судовому засіданні оглянуто оригінал Договору з підписом та відбитком печатки Відповідача.
Також, суд зазначає, що відповідно до Договору та доводів позовної заяви, Позивачем Договір підписано (абзац перший позовної заяви). А згідно п.6.5 Договору, Договір укладено в двох оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін. Відповідно, підписавши Договір Позивач підтвердив його укладення, в тому числі і в двох оригінальних примірниках.
Щодо доводів Позивача про непідписання Додатку №1 до Договору, і, відповідно, невизначеності об'кту Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1 Договору, Сторона 1 бере на себе зобов'язання здійснити поставку картоплі для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, при необхідності -забезпечити їх зберігання у порядку, передбаченому цим Договором, та відповідно до Рознарядки на отримання картоплі установами (Додаток №1).
Відповідачем долучено до відзиву копію Додатку №1 до Договору, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, та який підписаний представниками і скріплений відбитками печаток як Позивача та Відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявна копія наказу №18 від 01.11.2006р. по ТзОВ «Фермер-Сервіс», оригінал якого оглянуто судом, відповідно до якого, Антонюк Андрій Романович приступив до виконання обов'язків генерального директора з 01.11.2006р.
Крім того, в позовній заяві Позивач сам стверджує про укладення Договору.
Так, Позивач зазначає наступне: «Таким чином, при укладанні вищеописаного договору …»(стор.1 позовної заяви), «Проте, вчинено такий … договір …»(стор.2 позовної заяви).
Також, ставлячи в позовній заяві вимогу про визнання Договору недійсним з посиланням на ст.215 Цивільного кодексу України, Позивач тим самим сам визнає його укладеним (вчиненим), оскільки, відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, в суда відсутні правові підстави для визнання Договору неукладеним.
Щодо визнання Договору недійсним.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також, згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, договір є правочином.
Відповідно до матеріалів справи, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо визнання Договору неукладеним, зміст укладеного між Сторонами Договору не суперечить, а відповідає Цивільному кодексу України. Крім того, Позивачем не наведено жодних доводів та не подано доказів невідповідності укладеного Договору іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Щодо доводів Позивача про те, що Сторони Договору не мали достатніх правових підстав для укладання такого Договору, оскільки державні закупівлі регулюються окремими актами цивільного законодавства суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.183 Господарського кодексу України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Укладений між Сторонами Договір не є Договором про закупівлю в розумінні Постанови Кабінету Міністрів №921 від 17.10.2008р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», а укладався між Сторонами, які несуть права та обов'язки за Договором один перед одним, а зазначення в Договорі поставку для потреб Управління державного департаменту України з питань виконання покарань є умовою Договору, деталізованою як місце поставки.
Крім того, у Сторін за укладеним Договором не виникає зобов'язань перед Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань, а зобов'язання виникають одне перед одним.
Згідно ж ч.3 ст.626 Цивільного кодексу України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АД №416068 станом на 23.04.2010р., протягом 21.12.2004р. по 23.04.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс»є юридичною особою.
Відповідно до наказу №18 від 01.11.2006р. по ТзОВ «Фермер-Сервіс», Антонюк А.Р. є генеральним директором Товариства і діє відповідно до положень діючого статуту товариства.
Згідно ч.1 ст.50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Враховуючи наведене, Позивачем не наведено доводів та не представлено доводів обмеження Сторін у дієздатності на момент укладення Договору.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено жодних доводів та не представлено доказів того, що волевиявлення учасників правочину при укладанні Договору не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі.
Також, укладений між Сторонами Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Наведене обгрунтовується тим, що Договором передбачено обов'язки Позивача щодо поставки картоплі та обов'язки Відповідача щодо оплати за поставлений товар.
Крім того, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності можливості реального настання наслідків, обумовлених Договором.
Крім того, в тому числі враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази того, що укладений Договір не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладений учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Також, недійсність договору поставки картоплі, чи окремих пунктів укладеного між Сторонами Договору, прямо не встановлена законом.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів недійсності правочину, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним.
Щодо вирішення питання розподілу судових витрат в частині оплати послуг адвоката суд зазначає наступне.
Відповідач просить стягнути з Позивача 1000грн. витрат на оплату адвоката.
Згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1141, ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно реєстраційної карточки (договору доручення) від 12.04.2010р., фізична особа-підприємець ОСОБА_7, та особа, що звернулась -ТзОВ «Фермер-Сервіс»в особі генерального директора Антонюка А.Р. у справі за позовом ФО-П ОСОБА_1 до ТзОВ «Фермер-Сервіс»про визнання недійсним (неукладеним) договору поставки картоплі №17/09 від 17.09.2009р.; характер доручення: аналіз матеріалів справи, підбір законодавства та судової практики, підготовка необхідних документів, захист прав та представництво інтересів у суді; авансовий платіж -1000грн.
Відповідно до рахунку №5 від 11.05.2010р., виконавцем ФО-П ОСОБА_3 виставлено до оплати ТзОВ «Фермер-Сервіс»рахунок, в тому числі за позовом ФО-П ОСОБА_1 про визнання недійсним (неукладеним) договору згідно договору доручення від 12.04.2010р. в розмірі 1000грн., та за позовом ТзОВ «Фермер-Сервіс»до ФОП ОСОБА_1 в розмірі 1000грн.
Згідно платіжного документу №32663 з відміткою банку про сплату від 12.05.2010р., Відповідачем сплачено адвокату ОСОБА_3 2000грн. як оплату за послуги згідно рахунку №5 від 11.05.2010р.
У відповідності до вимог ст.44 ГПК України до складу судових витрат входять, зокрема, оплата послуг адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Ст.5 Закону України «Про адвокатуру»встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові, повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обгрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.
Адвокат ОСОБА_3 брав участь у судових засідання по розгляді справи №7/70 26.04.2010р., 05.05.2010р., 31.05.2010р.та 07.06.2010р. В матеріалах справи наявна довіреність, видана Відповідачем адвокату ОСОБА_3
Враховуючи вищенаведене, в тому числі складність і характер позову, повноту поданих Відповідачем доказів та наведених доводів, в тому числі враховуючи результати розгляду справи, суд приходить до висновку, що вимоги Відповідача про стягнення з Позивача 1000грн. витрат на оплату послуг адвоката підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
07.06.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.06.2010 року.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 44, ч.3 ст. 48, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ч.1, 7 ст. 179, ч.ч. 1-3 ст. 180, ч.ч. 1-3 ст. 181, ч.1 ст. 183, ч.2, 3 ст. 202, ч. 1 ст.207, ч.4 ст. 263, ч. 1 ст. 265, ст.ст. 266, 267, 268, 170 Господарського кодексу України, с. 1-3 ст. 6, ч.1 ст. 11, ч. 1 ст. 50, ст. 80, ч. 1 ст. 92, ч.1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 204, ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст.509, ч. 3 ст. 626, ст. 627, ч.ч. 1, 2 ст. 638, ч. 3 ст. 639, ст. 655, ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів №921 від 17.10.2008р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», ст. 5 Закону України “Про адвокатуру”, ст. 33 Правил адвокатської етики, суд -
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс»(80400, Львівська обл., м. Кам»янка-Бузька, вул. Шевченка, 52 д, код ЄДРПОУ 19159234) 1000грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя