30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 400/3106/21
адміністративне провадження № К/990/16728/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (прийняте у складі головуючого судді Біоносенка В.В.), та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.)
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» (далі-позивач, Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області ( далі- відповідач, податковий орган) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2021 №347014290704 та №347114290704 та зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області узгодити суму бюджетного відшкодування ПДВ за період лютий-грудень 2020 року в розмірі 175303478 гривень та внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми відшкодування.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що в період з 12.03.2021 по 22.03.2021 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року, від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.03.2021 2535/14-29-07-04/43261903, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 19.04.2021 №347014290704 та №347114290704. Податковий кредит з ПДВ за грудень 2020 на суму 175303478 гривень, було сформовано за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+» щодо придбання тютюнових виробів. Податкові накладні, виписані ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+» з номенклатурою: тютюнові вироби на адресу ТОВ «ГТК «Лемберг» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог податкового законодавства. В акті перевірки не наведено фактів відмови в реєстрації, чи блокуванні реєстрації податкових накладних, складених ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+» за результатами поставки товарів ТОВ «ГТК «Лемберг», а отже, не оспорюється ГУ ДПС та вважається підтвердженим. Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тедіс Україна», ТОВ «Компакт+» підтверджується доданими до позовної заяви договорами з контрагентами, товаро-транспортними накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями. Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій підтверджена первинним документами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» зареєстровано юридичною особою 02.10.2019 року. Основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля тютюновими виробами.
4. Між ТОВ «ГТК «Лемберг» та ТОВ «Тедіс Україна» було укладено договори поставки від 04.02.2020 року №15-ЛВ/20/КК та від 02.06.2020 року №21- IQOS/АВ/20/КК, відповідно до яких ТОВ «Тедіс Україна» зобов'язалось передати позивачеві у власність товари IQOS для електричного нагрівання та тютюнові вироби на загальну суму 859 533 506,10 грн., в т.ч. ПДВ 171 906 701,20 грн. (т.1 а.с.136-146).
5. 27.02.2020 року між ТОВ «ГТК «Лемберг» та ТОВ «Компакт+» було укладено договір купівлі-продажу №ЛВК-00816/02, відповідно до якого ТОВ «Компакт+» зобов'язалось передати позивачеві у власність тютюнові вироби (т.1 а.с.147-149).
6. ТОВ «ГТК «Лемберг» до складу податкового кредиту за грудень 2020 року віднесено суму 175 303 478 грн., що складається з операцій, оформлених з контрагентом-постачальником ТОВ «Тедіс Україна» на суму ПДВ - 171 906 701,21 грн. та операцій, оформлених з контрагентом-постачальником ТОВ «Компакт+» у березні-грудні 2020 року на суму ПДВ - 3 396 776,75 грн.
7. 02.02.2021 року Товариство подало Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2020 року, в якій у рядках 20.2 та 20.2.1 зазначило суму 175 303 478 грн., як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.
8. У період з 12.03.2021 року по 22.03.2021 року посадові особи Головного управління ДПС у Миколаївській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГТК «Лемберг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, в ході якої податковий орган повідомив Товариство про необхідність проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.
9. Листом від 17.03.2021 року ТОВ «ГТК «Лемберг» повідомило ГУ ДПС у Миколаївській області про неможливість забезпечити допуск фахівців контролюючого органу для проведення інвентаризації, з посиланням на наказ від 06.03.2021 року №3-П «Про простій», прийнятий у зв'язку з карантинними обмеженнями та з метою уникнення розповсюдження COVID-19, відповідно до якого на підприємстві прийнято рішення про призупинення виконання робіт та закриття складських об'єктів (т.34 а.с.116).
10. Також під час перевірки, а саме 12.03.2021 року, 16.03.2021 року та 18.03.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області направило на адресу ТОВ «ГТК «Лемберг» листи-вимоги про надання первинних документів (т.34 а.с.111, 114).
11. 17.03.2021 року, 19.03.2021 року та 22.03.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акти про ненадання платником до перевірки документів (т.34 а.с. 119, 123, 126).
12. 22.03.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт про неможливість проведення інвентаризації ТОВ «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» (т. 34 а.с. 129).
13. За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 29.03.2021 2535/14-29-07-04/43261903, в якому зафіксовані факти порушення Товариством п.44.1 ст.44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2020 року, на 175 303 478 грн.; п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, про що свідчить відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2020 року 175 303 478 грн. (т.1 а.с.18-81).
14. Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у тому, що під час перевірки ТОВ «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» не надало договори, укладені з ТОВ «Компакт+» та ТОВ «Тедіс Україна» щодо поставки тютюнових виробів, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів контрагентам - постачальникам, інформацію щодо умов перевезення товарів від ТОВ «Компакт+» та ТОВ «Тедіс Україна», договори з автоперевізниками, ТТН, стан розрахунків, сертифікати відповідності, журнали-ордери та відомості по всім наявним рахункам, пояснення та їх документальне підтвердження щодо подальшої реалізації/зберігання тютюнових виробів, придбаних у постачальників, документи, які б відображали та підтверджували операції щодо складського зберігання, а також не забезпечило доступ фахівців контролюючого органу до інвентаризації ТМЦ.
15. Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про те, що під час перевірки платником податку не підтверджено використання у господарській діяльності тютюнових виробів, придбаних у ТОВ «Компакт+» та ТОВ «Тедіс Україна».
16. Заперечень на Акт перевірки Товариство не подавало.
17. 19.04.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №347014290704, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2020 року в розмірі 175 303 478,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 43 825 869,50 грн. (т. 1 а.с.13-14).
18. 19.04.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №347114290704, яким Товариство, з урахуванням п.52-1 підрозділу 10 розділу Х ПК України, попереджено про необхідність складання та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 175 303 478,00 грн. (т.1 а.с.11-12).
19. Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
20. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року залишеним без змін та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
21. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач не довів наявність у нього на складах товару (тютюнових виробів) та ухилився від проведення інвентаризації товарів на вимогу контролюючого органу, що вже є достатньою підставою для констатації факту відсутності товару. Також позивач не надав більшість первинних документів для проведення документальної перевірки, обмежившись лише наданням декларації з податку на додану вартість, договорів оренди складів та видаткових накладних на відвантаження тютюнових виробів від ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+».
Крім того, позивач під час позапланової виїзної перевірки жодним чином не підтвердив факт наявності придбаних у ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+» тютюнових виробів..
IV. Касаційне оскарження
22 У касаційні скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
23. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №360/2196/20 та від 20.04.2021 у справі № 560/1158/20 .
23.1. Обґрунтовуючи мотиви касаційної скарги позивач посилається на те, що до перевірки контролюючому органу було надано декларації з податку на додану вартість, договори оренди приміщень в яких зберігалися тютюнові вироби, договори оренди транспортних засобів, видаткові накладні на відвантаження тютюнових виробів від ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+», акти звірки з контрагентом - постачальником ТОВ «Тедіс України», при цьому із змісту актів звірки вбачається коли позивачем було сплачено кошти та їх розмір з покликанням на платіжні доручення. Тобто з наданих позивачем документів вбачається здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Тедіс Україна» та між позивачем та ТОВ «Компакт+», в результаті чого позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ.
23.2. Так, на підтвердження законності здійснення господарської операції, щодо формування податкового кредиту та додаткового підтвердження дійсності тих обставин, які були зазначені в документах наданих позивачем під час проведення перевірки, останнім в суді першої інстанції було подано товарно-транспортні накладні, банківські виписки та платіжні доручення, що підтверджують сплату коштів за господарськими операціями, крім цього були подані інвентаризаційні описи приміщень за місцем зберігання тютюнових виробів. У свою чергу судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки вищезазначеним документам, більше цього такі документи суд не прийняв в якості доказів зазначивши, що відповідні документи під час перевірки контролюючому органу не надавались, ним не перевірялись, а тому на думку суду не можуть оцінюватись.
23.3.Також позивач зазначає, що посилання відповідача на встановлення відсутності товарно-матеріальних цінностей на складах за результатами «візуального огляду», не регламентована ні нормами ПК України, ні жодним іншим нормативно-правовим актом. Тобто судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що контролюючим органом жодного документального підтвердження передбаченого нормами податкового кодексу, відсутності (нестачі) тютюнових виробів, на складах відповідачем до суду не надавалось та матеріали справи не містять. Крім того, відмови/ухилення до допуску для інвентаризації не було. Натомість відповідач щодо перенесення дати проведення інвентаризації основних засобів в межах строків проведення перевірки в тому числі після її продовження до позивача не звертався.
23.4. Товариство звертає увагу на не повідомлення судом апеляційної інстанції позивача належним чином про дату, час і місце судового засідання, призвело до відсутності представника позивача у судовому засіданні під час розгляду судом апеляційної інстанції адміністративної справи, що у відповідності до пункту 3 частини 3 ст. 353 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
24. Податковий орган своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
24. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
26. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
27. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
28. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
29. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
30. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
31. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
32. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
33. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
34. Нарахування податкового Податковий кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
35. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
36. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
37. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
38. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
39. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
40. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
41. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
42. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
43. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
44. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
V. Оцінка Верховного Суду
45. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 19.04.2021 №347014290704 та №347114290704, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+»
46. Відповідач у акті перевірки зробив висновки, Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за грудень 2020 року, на 175303478 грн. з підстави ненадання для здійснення контрольного заходу первинних документів, які засвідчують правомірність відображених даних. Також, в ході документально позапланової перевірки не надалося можливим провести інвентаризацію товарно-матеріально цінностей, про що було складено акт від 22.03.2021 №350/14-29-07-04/43261903. Також відповідач зазначив, що ГУ ДПС у Миколаївській області отримано лист від 19.03.2021 №3346 Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки, в якому повідомлено, що за адресами розташування складських приміщень позивача, ТОВ «ГТК «Лемберг» фізично не знаходилось, приміщення за вказаною адресою не орендувало.
47. Суди попередніх інстанцій указані висновки податкового органу підтримали у повному обсязі, однак Суд вважає вказані висновки передчасними, виходячи з наступного.
48. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
49. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
50. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
51. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
52. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
53. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
54. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
55. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
56. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
57. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій не підтверджується належними первинними документами, оскільки останні не були надані позивачем.
58. Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
59. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
60. Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
61. Так, Позивачем до перевірки контролюючому органу було надано декларації з податку на додану вартість, договори оренди приміщень в яких зберігалися тютюнові вироби, договори оренди транспортних засобів, видаткові накладні на відвантаження тютюнових виробів від ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+», акти звірки з контрагентом - постачальником ТОВ «Тедіс України», при цьому із змісту актів звірки вбачається коли позивачем було сплачено кошти та їх розмір з покликанням на платіжні доручення.
62. Проте, суди попередніх інстанцій узагалі не досліджували вказані документи (докази) не був наданий аналіз здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Тедіс Україна», «Компакт+», в результаті чого позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ.
63. Тобто, рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять висновків щодо існування первинних документів та аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної окремої господарської операції та без з'ясування дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій.
64. Судами попередніх інстанцій усупереч нормам КАС України не надавалась оцінка доказам, що були надані до суду, а також не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерською га податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства.
65. Так, судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки товарно-транспортним накладним, банківським випискам та платіжним дорученням, на які посилався позивач на підтвердження факту реальності господарських операцій, учинених позивачем з ТОВ «Тедіс Україна» та ТОВ «Компакт+».
66. Крім того, на підтвердження законності здійснення господарської операції, щодо формування податкового кредиту та додаткового підтвердження дійсності тих обставин, які були зазначені в документах наданих позивачем під час проведення перевірки, позивачем у суд першої інстанції було подано товарно-транспортні накладні, банківські виписки та платіжні доручення, інвентаризаційні описи приміщень за місцем зберігання тютюнових виробів.
67. У свою чергу судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки вищезазначеним документам та не був наданий аналіз того, чи суперечить зміст цих документів тим, які були надані до перевірки податковому органу.
68. Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
69. Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України (у редакції на час складання акта перевірки) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
70. Суд звертає увагу на те, що судами не досліджувалось питання подання первинних документів під час адміністративного оскарження.
71. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.
72. Також суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином позивача про дату, час і місце судового засідання, що призвело до відсутності представника позивача під час розгляду справи у суді та ухвалення оскаржуваного рішення, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
73. Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2022 року секретарем судового засідання телефонограмою було сповіщено представника позивача Сербіну Л.В., що розгляд справи №400/3106/21 перенесено на 18 травня 2022 року о 12:00 год.
74. Колегія суддів підкреслює, що загальним правилом, закріпленим у статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
75. Тільки за наявності письмової заяви учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки може бути надіслано йому судом, зокрема, телефонограмою, з використанням мобільного зв'язку на номер телефону, зазначений у відповідній письмовій заяві, про що вказано у статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України.
76. Проте, у оскаржуваних судових рішеннях відсутнє посилання на наявність у матеріалах цієї справи відповідної письмової заяви представника Сербіної Л.В. , поданої в порядку статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України.
77. Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що позбавило права позивачка та/або її представників, які не були належним чином повідомлені про час розгляду цієї справи, бути присутніми у судовому засіданні, унеможливило реалізацію ними своїх прав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а також призвело до порушення принципів (засад) рівності та змагальності сторін.
78. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від д 06.02.2020 у справі №805/1926/16-а, від 29 грудня 2021 року у справі №824/518/17-а, від 01 листопада 2022 року у справі № 240/9303/2
79. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки цим обставинам, у зв'язку з чим висновки цих судів не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні обставин у справі.
80. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
81. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
82. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
83. У зв'язку з наведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
84. Під час нового розгляду справи суду слід узяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
85. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
86. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
87. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельна компанія «Лемберг» задовольнити частково.
2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року скасувати, а справу №400/3106/21 направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко