29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" листопада 2022 р. Справа № 924/497/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крестьянінова А.О., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький
до ОСОБА_2 , м. Красилів Хмельницького району Хмельницької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький
про визнання недійсним договору довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 ,
за участю представників сторін:
позивача: Гордейчук В.В.- згідно ордера серії АХ№1102582 від 19.09.2022 року ( в режимі ВКЗ);
відповідача: Раац К.В. - згідно ордера від 16.08.2022 року;
третьої особи: не з'явився;
позивач звернулась з позовом до суду, у якому просить визнати недійсним договір довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 . Вимоги мотивує тим (з урахуванням заяви про зміну підстави позову), що з метою ефективного здійснення підприємницької діяльності в Естонській Республіці ОСОБА_1 було надано довіреність на вчинення юридичних дій ОСОБА_3 . Проте, такою довіреністю не було надано повноважень на відчуження частки у статутному капіталі юридичної особи «ePlus Consulting OU» чи вчинення будь-яких інших дій, пов'язаних з її переданням. Додатково наголошує на підписанні оскаржуваної у даній справі угоди лише у травні 2022 року з метою зменшення частки майна, яке підлягає поділу в рамках розлучення, та змові ОСОБА_3 з ОСОБА_2 . Вважає, що вказана обставина підтверджується також ознайомленням позивачкою із оскаржуваною угодою лише 17.05.2022 року, в переддень звернення ОСОБА_3 до суду за позовом про поділ майна подружжя, та відсутністю в подальшому рішенні суду у переліку компаній, які підлягають поділу, «ePlus Consulting OU». Відтак просить суд визнати недійсним оскаржуваний договір на підставі положень ч. 1 ст. 215 та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький до ОСОБА_2 , м. Красилів Хмельницького району Хмельницької області, про визнання недійсним договору довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 ; призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 06.09.2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький. Ухвалою суду від 03.10.2022 року прийнято заяву позивача про зміну підстав позову. Ухвалою суду від 28.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача під час судового розгляду спору та у наданому суду відзиві на позов вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими. Заперечення мотивує відсутністю достатніх доказів на підтвердження підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним. Наголошує на тому, що позивач добровільно видала на ім'я повіреного нотаріально посвідчену довіреність від 21.09.2018 року, якою надала повноваження ОСОБА_3 на укладення, зміну та припинення договорів оренди, кредитних та/або лізингових договорів, договорів про приєднання, договорів страхування та інших договорів, а також підписувати будь-які угоди та договори (в тому числі договір речового права), що мало наслідком укладення оспорюваного договору. Відтак, видаючи довіреність, позивач усвідомлювала, що наділила свого повіреного, ОСОБА_3 , вищевказаними повноваженнями, що також свідчить про існування на момент укладення договору у повіреного повноважень на підписання договору і довірителю було відомо про такі повноваження повіреного. Таким чином, сторони, в тому числі, позивач у справі, від імені якого діяв представник, досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав і обов'язків, про що свідчать підписи сторін на оспорюваному договорі.
Додатково зазначає про пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який сплив 13.10.2021 року.
Третя особа в судове засідання не з'явився, письмових пояснень не подав, звернувся лише 08.11.2022 року з клопотанням про відкладення судового розгляду, призначеного на 09.11.2022 року; належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається із повідомлення про передачу частки, 16.04.2018 року зареєстровано правочин щодо передачі частки ePlus Consulting OU номінальною вартістю 2500 євро від ОСОБА_6 в одноосібне володіння ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації про юридичну особу ePlus Consulting OU та виписки з e-Business Register (https://ariregister.rik.ee/), остання зареєстрована 13.12.2017 року із часткою в розмірі 2500 євро, акціонер та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 .
Згідно довіреності від 21.09.2018 року ОСОБА_1 уповноважує, в тому числі, ОСОБА_3 , виконувати наступні дії: 1) представляти інтереси довірителя як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та підставі законів Естонської Республіки, при взаємодії з будь-якими нотаріусами, Комерційним регістром Республіки Естонії та Податково-Митним департаментом Республіки Естонії з будь-яких питань, також підписувати документи, включаючи, але не обмежуючись, необхідні заяви для призначення осіб на керівні посади юридичних осіб, а саме прокуриста, членів правління, ради або інших посад або їх відкликання з відповідних посад, підписувати будь-які документи, включаючи, але не обмежуючись, необхідні заяви від імені довірителя для внесення таких змін до Комерційного регістру Естонії та/або Податково-Митний департамент Республіки Естонії; 2) складати від імені довірителя, як учасника та/або члена правління Пайового товариства будь-які інструменти та документи будь-якого характеру, у зв'язку з цим з метою виконання діяльності Пайового товариства та іншим чином, як вважатиме за необхідне або правильне представник з урахуванням діяльності Пайового товариства, а також підписувати, виконувати та передавати будь-які інструменти або інші документи, необхідні або бажані для вищезазначеної мети або будь-якої з них, або для управління та розвитку діяльності Пайового товариства; 3) представляти інтереси довірителя, як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, перед будь-якими банками або банківськими установами з метою відкриття банківського рахунку (-ів) та відкрити, використовувати та закрити один або більше банківський рахунок (-и) будь-якого типу від імені довірителя, як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, включаючи будь-який рахунок (-и), який вже був відкритий у будь-якому банку або банках; 4) укладати, змінювати та припиняти договори оренди, кредитні та/або лізингові договори, договори про приєднання, договори страхування та інші договори; 5) засновувати юридичні особи та представляти довірителя у реалізації прав пайовичка, акціонера або члена юридичної особи; 6) приймати грошові суми та речі (у тому числі кореспонденцію) від будь-якої особи; 7) представляти довірителя у Податково-митному департаменті Естонії при реалізації належних довірителю прав; 8) представляти інтереси довірителя як учасниками та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, в яких довіритель є учасником та/або членом правління, на загальних зборах та в інших органах управління юридичних осіб, власником (акціонером, засновником, учасником) яких є юридичні особи, зареєстровані на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель учасником та/або членом правління, з усіма правами, що належать юридичним особам, зареєстрованим на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель є учасником та/або членом правління, як власнику (акціонеру, засновнику, учаснику), згідно з чинним законодавством та нормативними документами таких юридичних осіб; 9) порушувати, виступати обвинувачем, виконувати, виступати захисником, відповідати або виступати опонентом у будь-яких позовах та інших процесуальних діях та вимогах, які стосуються будь-яких питань, згаданих вище, або будь-яких інших питань, у яких юридичні особи, зареєстровані на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель є учасником та/або членом правління, зараз зацікавлені або можуть у подальшому бути зацікавлені або задіяні, а також з метою досягнення компромісу, звертатися до арбітражу, відмовлятися, підкорятися рішенню суду щодо будь-якого такого позову, як зазначено вище; 10) для кращого та більш ефективного виконання доручень, зазначених вище, або будь-яких з них, утримувати та наймати адвокатів чи юристів, яких представник вважатиме необхідним, щоб представляти інтереси довірителя як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель є учасником та/або членом правління.
Для цього довіритель уповноважує представника від свого імені вимагати, отримувати та представляти будь-які необхідні документи, оригінали та виписки для перерахованих вище угод та дій, представляти заяви, укладати від імені довірителя та підписувати будь-які угоди та договори ( в тому числі договір речового права), пов'язані з вище переліченими угодами та діяннями, а також виконувати все, що пов'язане з цією довіреністю.
Довіреність дійсна до 31.12.2018 року.
12.10.2018 року між ОСОБА_2 (бенефіціар) та ОСОБА_1 (довірчий власник) в особі ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 21.09.2018 року, посвідченої Лучковською Т.М., приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, та зареєстрованої за №2640, укладено договір довірчого управління (далі - договір). У п.п.А., В та С договору зазначено, що довірчий власник є зареєстрованим власником частки в розмірі 2500 євро а акціонерному капіталі «еПлюс Консалтинг ОЮ» - компанії, зареєстрованої в Естонській Республіці під реєстраційним номером 14389585 за адресою: Тарту мнт, 25-7, м. Таллінн, р-н Кесклінн, Хар'юський повіт, 10117, Естонська Республіка (Harju maakond, Tallinn, Kesklinna linnaosa, Tartu mnt 25-7, 10117, Republic of Estonia). Частка складає 100% сукупного акціонерного капіталу компанії.
Довірчий власник володіла і бажає продовжувати володіти всіма своїми правами на частку на довірчій основі в інтересах бенефіціара у суворій відповідності до умов цього договору.
За положеннями п. 1 договору сторони домовилися, що довірчий власник цим заявляє та гарантує бенефіціару, що вона має всі необхідні повноваження для того, щоб укласти цей договір та виконувати свої зобов'язання за ним.
Згідно п. 2 договору довірчий власник цим заявляє, що вона володіє всіма своїми правами на частку та на всі права, відсотки, дивіденди, розподілений прибуток, бонус та права на випуск акцій та інші пільги і привілеї, що пов'язані з часткою, оплачуються чи видаються у зв'язку з нею (далі - супутні права) в довірчому управлінні повністю й виключно в інтересах бенефіціара, і погоджується передавати частку та/або супутні права, здійснювати негайну оплату тощо стосовно частки та/або супутніх прав згідно з вказівками бенефіціара.
У п.3 договору передбачено, що довірчий власник на вимогу бенефіціара зобов'язана: забезпечити відвідування (якщо бенефіціаром не вимагається інше) в якості власника частки та/або супутніх прав усіх зборів акціонерів та інших зборів компанії з метою звітування перед бенефіціаром про діяльність таких зборів та/або голосування щодо частки та/або супутніх прав згідно з завчасно наданими вказівками бенефіціара; забезпечити голосування щодо частки та/або супутніх прав згідно з завчасно наданими вказівками бенефіціара; забезпечити в якості власника частки та/або супутніх прав підписання, оформлення та/або заповнення будь-якого документа про призначення представника, згоди на короткочасне повідомлення або інших документів, що стосуються частки та/або супутніх прав, які бенефіціар може вважати необхідними або доцільними для такої мети; забезпечити виконання всіх інших дій в якості власника частки та/або супутніх прав та/або стосовно частки та/або супутніх прав, які бенефіціар може вважати необхідним або доцільним для такої мети.
У п. 4 договору передбачено, що довірчий власник зобов'язується здійснювати права, які вона має стосовно частки та/або супутніх прав виключно відповідно до вказівок бенефіціара.
Право призначати нового довірчого власника частки та/або супутніх прав замість довірчого власника має лише бенефіціар (п. 8. Договору).
У п. 10 договору вміщено умову про те, що договір може бути анульовано, а довірче управління за ним скасовано, і бенефіціар може анулювати договір/скасувати довірче управління за договором. Після відповідного скасування/анулювання частка та супутні права повертаються бенефіціару або визначеній бенефіціаром особі, а довірчий власник підписує та оформляє документи, які можуть знадобитися для передачі частки та супутніх прав бенефіціару або іншій визначеній бенефіціаром фізичній чи юридичній особі безоплатно або на інших умовах, які визначає виключно бенефіціар.
Якщо бенефіціар не дав раніше інші вказівки довірчому власнику в письмовій формі з посиланням на п. 10 договору, довірчий власник передає частку та супутні права бенефіціару 31 грудня 2021 року безоплатно, і з цією метою підписує та оформляє всі документи, які можуть знадобитися для здійснення такого передавання (п. 11 договору).
В свою чергу, довірчий власник може вимагати розірвання цього договору, тільки якщо було належним чином виконано всі умови, наведені далі, і договір буде розірвано тільки після виконання всіх таких умов: довірчий власник надав бенефіціару повідомлення про розірвання цього договору у письмовій формі не менше, ніж за 90 днів; передавання частки та супутніх прав бенефіціару або визначеній бенефіціаром особі було належним чином виконано та зареєстровано, зокрема, у відповідних випадках, після того, як було належним чином надано всі необхідні дозволи інших акціонерів компанії та/або інші дозволи регуляторних органів (п. 12 договору).
Згідно п. 13 договору довірчий власник погоджується з тим, що за жодних обставин (зокрема, якщо умови цього договору або факт його оформлення чи виконання не відповідає положенню законодавства Естонської Республіки, іншим законам, Статуту Компанії або будь-якому іншому документу) вона не вимагатиме собі частку та/або супутні права, а також підтверджує, що бенефіціар у будь-якому випадку зберігає за собою володіння часткою та/або супутніми правами на правах власності, а також усіма без винятку правами за цим договором та пов'язаними з ними правами, зокрема, усіма без винятку правами згідно з пунктом 10 цього договору.
Структура, чинність та виконання цього договору регулюються та тлумачаться відповідно до законодавства Англії та Уельсу (п. 15 договору).
У п. 18 договору передбачено, що, підписуючи цей договір від імені довірчого власника, ОСОБА_3 , як чоловік довірчого власника, також підтверджує від імені довірчого власника та від свого імені, що бенефіціар є і завжди був єдиним бенефіціарним власником частки та супутніх прав, тож частка та супутні права не є і не можуть вважатися власністю довірчого власника чи власністю ОСОБА_3 або їх спільною власністю в розумінні Сімейного кодексу України.
Договір підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 .
17.05.2022 року на електронну адресу позивача надійшов лист із доданим проханням про призначення одноосібного арбітра у зв'язку з Трастовою угодою від 12.10.2018 року, оскільки ОСОБА_1 не передано частку в розмірі 2500 євро в статутному капіталі, як це передбачено п. 11 Трастового договору. До проханням додано копію Трастової угоди від 12.10.2018 року.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
За положеннями ст. 20 ГПК України господарський суд розглядає справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Як стверджується з матеріалів справи, ОСОБА_1 18.04.2018 року стала одноосібним власником частки в розмірі 2500 євро у юридичній особі ePlus Consulting OU, зареєстрованої в Естонській Республіці.
В подальшому, 12.10.2018 року між ОСОБА_2 (бенефіціар) та ОСОБА_1 (довірчий власник) в особі ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 21.09.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, укладено договір довірчого управління (DEED of TRUST).
Положеннями договору фактично врегульовано порядок реалізації ОСОБА_1 своїх корпоративних прав як власника частки та обмежено їх вчинення вказівками бенефіціара, а також передбачено можливість бенефіціара у будь-який час здійснити перехід частки до нього або визначеної ним особи, у зв'язку з чим довірчий власник зобов'язується підписати та оформити всі потрібні документи. Водночас, у випадку не передання частки до 31.12.2021 року, така частка після вказаної дати переходить до бенефіціара, для чого довірчий власник вчиняє необхідні дії.
Окрім того, договір містить також вказівку на те, що представник позивача підтверджує від свого імені та довірителя те, що частка та супутні права не є і не можуть вважатися власністю довірчого власника.
З викладених положень оскаржуваний договір стосується корпоративних прав позивача, в тому числі, відчуження її частки у товаристві.
Вказане також стверджується відповідачем у проханні про призначення одноосібного арбітра від 17.05.2022 року, яке мотивоване не виконанням ОСОБА_1 п. 11 Трастового договору та не переданням останньою частки у статутному капіталі ePlus Consulting OU.
Таким чином, суд критично оцінює доводи відповідача про не корпоративний характер оскаржуваного договору. Заперечення щодо неможливості розгляду даної справи в господарських судах України досліджувались в ухвалах від 06.09.2022 року, 28.10.2022 року та 28.11.2022 року.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із частинами 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).
Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов'язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).
Про те, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зазначено також у пункті 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
На вказаному також наголосив Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 року у справі №910/12791/19.
Відповідно до довіреності від 21.09.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. та зареєстрованої в реєстрі за №2640, ОСОБА_1 добровільно цією довіреністю уповноважила Гвоздьова М.О. представляти інтереси довірителя як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та підставі законів Естонської Республіки; складати від імені довірителя, як учасника та/або члена правління Пайового товариства будь-які інструменти та документи будь-якого характеру; представляти інтереси довірителя, як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, перед будь-якими банками або банківськими установами; укладати, змінювати та припиняти договори оренди, кредитні та/або лізингові договори, договори про приєднання, договори страхування та інші договори; засновувати юридичні особи та представляти довірителя у реалізації прав пайовичка, акціонера або члена юридичної особи; приймати грошові суми та речі (у тому числі кореспонденцію) від будь-якої особи; представляти довірителя у Податково-митному департаменті Естонії при реалізації належних довірителя прав; представляти інтереси довірителя як учасниками та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, в яких довіритель є учасником та/або членом правління, на загальних зборах та в інших органах управління юридичних осіб, власником (акціонером, засновником, учасником) яких є юридичні особи, зареєстровані на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель учасником та/або членом правління; порушувати, виступати обвинувачем, виконувати, виступати захисником, відповідати або виступати опонентом у будь-яких позовах та інших процесуальних діях та вимогах, які стосуються будь-яких питань, згаданих вище, або будь-яких інших питань, у яких юридичні особи, зареєстровані на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель є учасником та/або членом правління, зараз зацікавлені або можуть у подальшому бути зацікавлені або задіяні, а також з метою досягнення компромісу, звертатися до арбітражу, відмовлятися, підкорятися рішенню суду щодо будь-якого такого позову, як зазначено вище; для кращого та більш ефективного виконання доручень, зазначених вище, або будь-яких з них, утримувати та наймати адвокатів чи юристів, яких представник вважатиме необхідним, щоб представляти інтереси довірителя як учасника та/або члена правління юридичних осіб, зареєстрованих на території та за законодавством Естонської Республіки, у яких довіритель є учасником та/або членом правління.
Для цього довіритель уповноважує представника від свого імені вимагати, отримувати та представляти будь-які необхідні документи, оригінали та виписки для перерахованих вище угод та дій, представляти заяви, укладати від імені довірителя та підписувати будь-які угоди та договори ( в тому числі договір речового права), пов'язані з вище переліченими угодами та діяннями, а також виконувати все, що пов'язане з цією довіреністю.
Дослідивши зміст вищезазначеної довіреності від 21.09.2018 року, суд дійшов висновку про те, що вказана довіреність повноваженнями щодо відчуження частки позивача у статутному капіталі ePlus Consulting OU ОСОБА_3 не наділяє, оскільки не містить чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зокрема, відчуження частки позивача у статутному капіталі товариства. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 року у справі №910/12791/19.
Отже, спірний правочин вчинено представником з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Доказів подальшого схвалення позивачем цього правочину суду не надано, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 дійсного волевиявлення на відчуження своїх корпоративних прав у товаристві. Натомість, такий правочин спричинив настання негативних наслідків для ОСОБА_1 у вигляді майнової претензії відповідача щодо стягнення вартості частки у розмірі 2500 євро (постанова спеціального арбітражу у складі одноосібного арбітра від 17.08.2022 року) ( том 2, арк. 31-44).
Окрім того, згідно з частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.
З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.
Правило, передбачене частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.
Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.
Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (статті 12 Цивільного кодексу України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.
Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що довірителя було фактично обмежено у реалізації нею своїх корпоративних прав як учасника ePlus Consulting OU шляхом необхідності дотримання вказівок бенефіціара, передбачено безумовне позбавлення частки, в тому числі, в безоплатний спосіб, а також укладення такого договору мало наслідком грошові претензії бенефіціара в частині стягнення вартості частки. Вказане в сукупності не дає підстави для висновку, що ОСОБА_3 , вчиняючи від імені ОСОБА_1 оспорюваний Договір, діяв в інтересах особи, яку він представляв.
Все вищезазначене свідчить про недійсність спірного договору на підставі положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення вимог, необхідних для чинності правочину, а саме, наявності відповідного волевиявлення володільця корпоративними правами на їх відчуження.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначає позивач, їй стало відомо про оскаржуваний у даній справі договір 17.05.2022 року, з моменту отримання його копії на електронну адресу від ОСОБА_2 разом із листом щодо призначення арбітра для вирішення спору по договору від 12.10.2018 року. Будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_1 стало відомо про укладення договору від 12.10.2018 року раніше матеріали справи не містять та учасниками справи не надано,
За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності за вимогою про визнання недійним договору не сплинув.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Представник позивача у клопотанні про вирішення питання щодо розподілу судових витрат просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 59000,00 грн. витрат на правову допомогу та 510,00 грн. витрат на переклад документів.
З приводу поданого клопотання судом враховується, що за положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Верховний Суд відзначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано договір від 15.09.2022 року, укладений між адвокатським бюро "Віталія Гордейчука" та ОСОБА_1 на надання правової допомоги адвокатським бюро в особі адвоката Гордейчука В.В. У розділі 3 договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги узгоджується між сторонами в усні й чи письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку, а також у разі необхідності шляхом укладення додаткової угоди.
Сторони у п. 3.7. договору погодили, що гонорар адвокатського бюро за супроводження справи щодо визнання недійсним договору довірчого управління від 12.10.2018 року в рамках судової справи №924/497/22 становить в суді першої інстанції - 59 000,00 грн.
Факт надання послуг за договором підтверджується актами надання послуг, що підписуються повноважними представниками сторін.
Договір набрав чинності з момент його підписання сторонами, діє до 31.12.2023 року.
01.11.2022 року між позивачем та адвокатським бюро "Віталія Гордейчука" підписано акт надання послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 15.09.2022 року щодо справи №924/497/22 на суму 59000,00 грн.
Позивачем сплачено 18.09.2022 року адвокатському бюро аванс гонорару згідно договору в розмірі 30000,00 грн. та 02.11.2022 року 29000,00 грн.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 59000, 00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, що має наслідком покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 59000,00 грн. на відповідача.
Позивачем також надано квитанцію від 06.07.2022 року про сплату 510,00 грн. Translation Agency за послуги перекладу (сайт: www.admiral.com.ua).
Статтею 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, із наданої позивачем квитанції не можливо встановити, що послуги з перекладу, за які сплачено 510,00 грн. здійснено в межах даної справи, тому суд відмовляє в покладенні на відповідача 510,00 грн. витрат, пов'язаних із здійсненням перекладу документів.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов ОСОБА_1 , м. Хмельницький до ОСОБА_2 , м. Красилів Хмельницького району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький, про визнання недійсним договору довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладеного ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати недійсним договір довірчого управління (DEED of TRUST) від 12.10.2018 року, укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 із ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 2481,00 грн. ( дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, 59000,00 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.12.2022 року
Суддя М.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддрук. у 4 прим: 1 - до справи; 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Північна, 2/1) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 119) - рек. з пов. про вручення; 4 - третій особі (29000, м. Хмельницький, вул. Вінницька, 1/1) - рек. з пов. про вручення