29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" листопада 2022 р. Справа № 924/602/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама", м.Хмельницький
до Дочірнього підприємства "Градобуд - Рівне, м.Хмельницький
до Приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент", м.Хмельницький
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про визнання недійсним Інвестиційного договору від 17.10.2018р.
Представники сторін: не з"явились
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама", м.Хмельницький до Дочірнього підприємства "Градобуд - Рівне, м.Хмельницький, Приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент", м.Хмельницький про визнання недійсним Інвестиційного договору від 17.10.2018р..
Ухвалою суду від 23.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.10.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 23.08.2022р. зобов"язано позивача в судове засідання надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні.
Ухвалами суду від 13.09.2022р., 05.10.2022р., 13.10.2022р., 07.11.2022р. та 21.11.2022р. розгляд справи відкладався, явку сторін в засідання суду визнано на власний розсуд.
Станом на 30.11.2022р. позивач оригінали, витребуваних ухвалою суду від 23.08.2022р. доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні не надав.
Представники сторін в засідання суду не з"явились, однак на адресу суду 30.11.2022р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, оскільки голова Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама" попри наявність уповноважених представників бажає самостійно брати участь у судовому засіданні.
Статтями 177, 195 ГПК України встановлено строки підготовчого провадження та строки розгляду справи по суті. Розумність строків розгляду справи судом віднесено до основних засад (принципів) господарського судочинства (ч. 3 ст. 2 ГПК України); своєчасне вирішення судом спорів відноситься до завдань господарського судочинства, якими відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України повинні керуватися суд та учасники судового процесу.
Судом в ухвалах неодноразово наголошувалось на явку сторін в засідання суду на власний розсуд; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (ст. 41 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Ухвалами суду від 13.09.2022р., 05.10.2022р., 13.10.2022р., 07.11.2022р. та 21.11.2022р. розгляд справи відкладався, явку сторін в засідання суду визнано на власний розсуд.
Отже, голова Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама" не позбавлений був права приймати участь у судових засіданнях.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ГПК України суд обмежений строками розгляду справи, які по даній справі закінчуються.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст. 183, 202, 216 ГПК України правових підстав відкладення розгляду справи, а відтак, в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, суд приходить до наступних висновків:
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме приписами ГПК України.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГПК України для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання з повідомленням учасників справи.
Відповідно до положень статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1 - 2 статті 80 ГПК України).
В свою чергу положеннями статті 81 ГПК України, зокрема, визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України перебачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаних норм процесуального права, Верховний Суд (див. постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19) неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Верховний Суд акцентував, що у цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
За приписами частин 1-3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд звертає увагу на те, що у розумінні наведених положень залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, господарський суд має з'ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неподання витребуваних судом доказів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду.
Приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчинення нею процесуальної дії.
Керуючись ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ухвалою суду від 23.08.2022р. зобов"язано позивача в судове засідання надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні.
Тоді як, відповідно до приписів ст. 326 ГПК України, яка визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відсутність оригіналів документів не дає можливість суду встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги.
Разом з тим, суд зазначає, що не надання позивачем визначених ухвалою суду від 23.08.2022р. в підготовче судове засідання та судове засідання під час розгляду справи по суті оригіналів доказів на підтвердження позовних (невчинення останнім дій по їх наданню суду для огляду), позбавляє суд можливості прийняття рішення, яке б відповідало п.5 ст.236 ГПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд звертає увагу про наявність в матеріалах справи, лише незавіреної сканкопії Інвестиційного договору від 17.10.2018р., який являється предметом спору у даній справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості ухвалити рішення по суті позовних вимог.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктом 4 ч.1 ст.226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд залишає позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама", м.Хмельницький про визнання недійсним Інвестиційного договору від 17.10.2018р. без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
У зв'язку з тим, що підставою для винесення ухвали про залишення позову без розгляду є неподання витребуваних судом доказів, та враховуючи положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”, сплачений судовий збір судом не повертається.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч.4 ст.226 ГПК Україна, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 42, 129, 185, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили 30.11.2022р. та підлягає оскарженню.
Відповідно до ч.1, ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 5 прим.:
1- до справи
2- позивачу - 29007, м.Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26;
3 - відповідачу - 29027, м.Хмельницький, вул. Ковпака, 11;
4 - відповідачу - 29027, м.Хмельницький, вул. Ковпака, 11;
5 - третій особі - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ).
Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 30.11.2022р.