П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6772/22
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 25 липня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 30 копійок), сплаченого згiдно з квитанцією № 0155610022 від 13 січня 2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області у поверненні сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у розмірі 1% вартості майна в сумі 19920,30 грн. є протиправною, адже квартира купувалась ним вперше. Відтак, позивач вважає, що виникли підставі для повернення сплаченого збору в розмірі 1 % від вартості придбаної квартири, згідно ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач також вказав, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину позивачу, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Зважаючи на порушення своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду за захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував обставину неналежного розгляду заяви пенсійним органом позивача без надання оцінки доводам, які були у ній зазначені та без перевірки права ОСОБА_1 на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як особи, яка вперше придбавала житло. Апелянт наголошує, що оскаржуване ним рішення ГУ ПФУ в Одеській області взагалі не містить висновку щодо заяви ОСОБА_1 про повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу, а тому неможливо визначити з яких саме підстав не сформовано та не подано відповідачем до ГУ ДКС України в Одеській області відповідне подання про повернення коштів. Твердження щодо відсутності документів на придбання житла вперше на думку скаржника, не може бути підставою відмови та належного розгляду звернення ОСОБА_1 , оскільки отримання таких документів саме позивачем не передбачено Порядком №1740. Апелянт також вказує на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав жодних доказів на спростовування тверджень ОСОБА_1 про придбання житла вперше, як підстави для повернення сплаченого збору, та як наслідок відсутності у позивача підстав для звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу.
08.09.2022р. (вхід.№14524/22) від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів та додаткових пояснень. Разом із заявою також надано лист ГУ ПФУ в Одеській області від 01.09.2022р. №1500-0606-8/88815.
16.09.2022р. (вхід.№ 15049/22) відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, мотивуючи зокрема відсутністю підстав для сформування подання до ГУ ДКСУ в Одеській області щодо повернення ОСОБА_1 надміру перерахованого збору, з огляду на недоведеність факту помилкового перерахування ним таких коштів.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріали справи, 13.01.2022 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Покупці) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі №8 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В.
Згідно з п.1 вказаного договору за цим договором продавець передає у власність, а покупці приймають та пропорційно набутим часткам у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 190,8 кв.м., житловою площею 50,8 кв. м. у наступних частках:
- ОСОБА_1 набуває у власність 36/100 часток у праві власності;
- ОСОБА_3 набуває у власність 14/100 часток у праві власності;
- ОСОБА_4 набуває у власність 50/100 часток у праві власності.
Згідно квитанції №0155610022 від 13.01.2022 року (а.с.17), ОСОБА_1 сплачено збір в розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування, в сумі 19920,30 грн.
В графі «призначення платежу» вказаного платіжного документу вказано «Збір 1% з операції купівлі-продажу майна без ПДВ від ОСОБА_1 ».
Також, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 02.02.2022 року звернувся до Головного управління із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомого майна в сумі 19920,30 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року (а.с.19-20).
В своїй заяві позивач стверджував, що 13.01.2022 року вперше придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470. А також просив повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року у розмірі 19920,30 грн., вказавши, що зазначене підтверджується квитанцією від 13.01.2021 року № 0155610022.
До вказаної заяви позивачем було додано копію квитанції від 13.01.2021 року № 0155610022 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто вищевказану заяву з наданими додатками та 09.02.2022 року за вих. № 1500-0606-8/19097 складено листа, в якому, з покликанням на п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пп. «в» п.15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, зазначено, що враховуючи, що не надано підтвердження того, що 13.01.2022 ОСОБА_1 придбав житло вперше, управління вимушене відмовити в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 19920,30 грн (а.с.21-22).
У листі також вказано, що надана позивачем Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 295304470 від 19.01.2022 містить лише актуальні на дату та час її формування відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України від 03.11.1998р. №1740 документи на підтвердження того, що він придав житло вперше.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст.2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.9 ст.1 даного Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України № 400/97-ВР врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
23 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
Відповідно до п. 15-2 Порядку №1740 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак, як вірно зауважив суд першої інстанції, починаючи з 26 вересня 2020 року, шляхом внесення змін до Порядку № 1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктами "в" і "г" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787.
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 Порядку № 1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.
Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до заяви, поданої відповідачу, було подано не всі документи, передбачені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження придбання житла вперше.
Так, зокрема, позивачем не було надано відповідачу інформацію про не набуття права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя), відомостей про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло, а також даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Крім того, з наданої позивачем квитанції від 13.01.2022р. № 0155610022 не можливо встановити за яким саме договором та за придбання якого саме нерухомого майна сплачено даний збір.
Колегія суддів оцінює критично посилання ОСОБА_1 на те, що Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є єдиним та належним доказом на підтвердження факту придбання житла вперше, позаяк чинне законодавство, як вірно зауважив у своєму рішенні суд першої інстанції, встановлює чіткі та конкретні вимоги та перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Тобто, позивачем при зверненні до відповідача не було дотримано вимог Порядку №1740 щодо подання повного пакету документів, на що ґрунтовно звернув увагу суд першої інстанції.
Доводи позивача про те, що саме пенсійний орган не довів правомірності відмови, колегія суддів відхиляє, оскільки норми Порядку №1740 не передбачають обов'язку пенсійний орган збирати інформацію щодо платника податку, а питання повернення коштів вирішується відповідно до приписів Порядку №1740 та з урахуванням поданих документів.
Посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постановах Верховного суду по справі №819/1498/17 від 30.01.2018р., №819/1667/17 від 31.01.2018р., №813/969/17 від 13.12.2018р., тощо не є доречними, оскільки обставини зазначених справ виникли до врегулювання на законодавчому рівні питання щодо переліку документів, необхідних для підтвердження факту придбавання житла вперше.
Надані позивачем пояснення та лист відповідача від 01.09.2022р. апеляційним судом оцінюються критично, позаяк обставини про які зазначає у своїй заяві позивач та які стали підставою для прийняття ГУ ПФУ в Одеській області листа від 01.09.2022р. не існували на момент виникнення спірних правовідносин та вчинення відповідачем дій щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин з огляду на невиконання позивачем вимог чинного на момент звернення до відповідача законодавства в частині ненадання ним у повному обсязі визначених пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 документів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач за встановлених спірних обставин, відмовляючи ОСОБА_1 у формуванні подання про повернення з державного бюджету збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підсумовуючи усе наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі № 420/6772/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 23 листопада 2022р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.